Як я розумію мораль

План

1. Розуміння терміна «мораль» у різні часи існування людського сус­пільства.

2. Моє розуміння моралі.

3. Взаємозв’язок моралі кожної окремої людини і моралі суспіль­ства.

Кожне суспільство виховує своїх громадян на певних моральних нор­мах. Наші батьки намагалися відповідати моральним принципам будів­ника комунізму. Держава Україна відстоює демократичні принципи роз­витку суспільства. Енциклопедичний словник пояснює термін «мораль» як систему поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку лю­дей. Мораль давнього Риму виправдовувала гладіаторські бої, а мораль давньої Спарти була направлена на виховання воїнів. Найжорстокіші режими знаходили виправдання своїм діям у суспільній моралі. Нині люди всіх країн прагнуть створити гуманістичне суспільство і спирають­ся на принципи моралі Божої. Десять заповідей Христових — це теж мо­ральні принципи людства.

Я вважаю, що кожна людина, крім великих загальнолюдських мораль­них принципів, має свої власні. Вони полягають у ставленні до найближ­чих людей, до навколишнього світу, до навчання. Дріб’язкові, на перший погляд, вчинки закладають основи характеру людини. У наш час люди значно простіше дивляться на навчання. Не встиг зробити домашнє зав­дання — списав, забув удома бутерброд — відщипнув у друга, одержав погану оцінку — сказав, що забув щоденник.

Перевірено не одним поколінням: той, хто зробив аморальний вчи­нок хоча б один раз — не зможе втриматись і надалі. Ось так і народжуєть­ся мораль пристосуванця, брехуна, а іноді, і негідника.

Тому я вважаю, що про високі принципи не треба кричати, їх треба доводити на ділі. Тільки тоді моральні принципи кожного з нас стануть моральними принципами суспільства, коли ми керуватимемося позитив­ними намірами.

ТВІР У ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ СТИЛІ НА СУСПІЛЬНУ ТЕМУ

МОЄ СТАВЛЕННЯ ДО РІЗНИХ МОЛОДІЖНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

План

1. Мої міркування перед вибором.

2. Мої життєві орієнтири.

1. Моє ставлення до життєвого досвіду батьків.

2. Вплив дитячих масових організацій на подальший життєвий вибір.

48

УКРАЇНСЬКА МОВА

3. Не бути знаряддям чужої волі.

4. Моє ставлення до молодіжного руху. ІІІ. Не стояти осторонь від життя.

Говорячи про молодіжний рух в Україні, я повсякчас ніби ставлю себе перед вибором, до якої організації приєднатися. І в той же час розмірко­вую, чи потрібно це мені.

У роки юності моїх батьків існувала лише одна молодіжна організа­ція — комсомол. Мої батьки були комсомольськими активістами, проте це аж ніяк не допомогло їм у подальшому житті. Змінився суспільний устрій — змінилось і ставлення до комсомолу. Мої батьки дуже тепло зга­дують свої комсомольські роки, адже це були роки їхньої юності. Комсо­мол виховував у них активну життєву позицію, проте це ніяк не відбило­ся на матеріальному забезпеченні нашої сім’ї. Ус е життя мої батьки важко працюють, хоча і не завжди отримують за це заробітну плату. Вони зви­чайні виробничники, чесні і порядні люди, але зараз цього замало. Їх, зви­чайно, поважають на роботі, але повагою ситий не будеш. Мені хочеться жити краще, ніж вони. Я хочу добре вдягатися, мати хорошу машину, бо впевнений, що автомобіль — це не розкіш, а засіб пересування. Але як до­сягти усього цього? Чи потрібні для цього молодіжні організації, якщо вони аж ніяк не орієнтують у житті?

Кілька років тому я перебував у дитячій організації скаутів, але мені там не сподобалося. Крім звичайних життєвих навичок, які одержує ска­ут, статут організації вимагає повного підкорення волі дорослих началь­ників, навіть тоді, коли начальник у чомусь помиляється. Мене не лякає сувора дисципліна, бо я мрію стати військовим, але не хочу бути сліпим знаряддям чиєїсь волі.

Зараз існує багато молодіжних організацій, посилилась участь молоді у всіляких партіях, проте я не впевнений, що це потрібно самій молоді. Іноді лідери цих самих партій, спираючись на молодь, досягають числен­них голосів на виборах, але потім нічого не роблять ні для своїх виборців, ні для кого іншого.

Мене більше приваблює молодіжний рух в цілому, як от: «Молодь проти СНІДу», «Молодь проти ядерного озброєння», екологічний рух.

Проте я не впевнений, що для цього необхідно кудись вступати. Мені здається, що для цього достатньо бути порядною людиною, бути грома­дянином. І якщо кожний із моїх ровесників відчує свою відповідальність за долю держави, за долю майбутніх поколінь, за долю людства, тоді і не буде у нас ні війн, ні чорнобилів. І це не високі фрази. Це усвідомлення своєї причетності до світу, а значить, до життя.