11 Клас

669

ВЗАЄМИНИ ІЄШУА Й ПІЛАТА В РОМАНІ М. БУЛГАКОВА «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА»

План

1. Сутність прийому «роману в романі», значення його для розуміння образів.

2. Віддзеркалення в образах Понтія і Ієшуа «вічних» проблем і про­блем сучасних автору.

1. Відповідальність людини за все, що відбувається у світі, — сутність проблеми внутрішнього роману.

2. «Прощення Пілата» як знак авторської віри у перемогу добра.

III. Чи має зло космічну природу?

ОСОБЛИВОСТІ САТИРИ В РОМАНІ М. БУЛГАКОВА «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА»

Лише чверть століття тому широке коло читачів одержало змогу позна­йомитись із творчою спадщиною Михайла Булгакова. І навряд чи є зараз людина, яка б не полюбила ці твори. До того ж екранізації кількох з них, таких як «Дні Турбіних», «Біг», «Собаче серце», стали улюбленими фільмами гля­дачів різного віку. Твори Михайла Булгакова прийшли нарешті в наші оселі.

Особливою популярністю користується останній роман Булгакова «Майстер і Маргарита», який хоча деякими деталями і нагадує трагедію Й. В. Ґете «Фауст», проте вимагає від читача виходу із площини устале­них життєвих уявлень і свідоцтв. Протягом перших дванадцяти глав на­зва роману залишається для нас загадковою — ні Майстра, ні Маргарити на цих сторінках немає, але своєрідне сатиричне зображення суспільства вражає вже з перших рядків роману, коли Берліоз та Іван Бездомний по­бачили іноземця (автор висміює заражене шпіономанією суспільство) й обидва готові були його затримати. Можливо, що швидка загибель Бер-ліоза і була розплатою за повсякчасну готовність до доносу, який вів до арешту і загибелі затриманого.

А як точно письменник відобразив епоху репресій, завуалювавши її під біблійські часи. З яким сарказмом зображено прокуратора з кавалерій­ською ходою, до якого звертатись треба було не інакше як ігемон (а чи не нагадує це слово про гегемона революційної доби?).

Високий світ євангельської легенди, який набув під пером письмен­ника рис реальності, знижується, пародійно перекручується в інших світах, інших вимірах. Сучасність стає нереальною, а потойбічний світ — дійсністю. Ми повністю занурюємось у світ створеної автором фанта­стичної реальності, яка насправді виявляється дійсною.

Сатиричну характеристику суспільства автор дає і в московських гла­вах роману. Достатньо пригадати випадок, який відбувся у вар’єте. Яким низьким є падіння суспільства, якщо люди втрачають гідність при вигляді грошей: «Кое-кто уже ползал в проходе, шаря под креслами. Многие

670

ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА

стояли на сиденьях, ловя вертлявые, капризные бумажки». Деградацію осо­бистості описано в епізоді розповсюдження одягу у вар’єте: «Общее изум­ление вызвал мужчина, затесавшийся на сцену. Он объявил, что у супруги его грипп и что поэтому он просит передать ей что-нибудь через него».

Побутова сцена розподілу житла після смерті Берліоза є злісним осу­дом дріб’язковості суспільства, де панують мізерність, користолюбство і лицемірство. Адже після смерті Берліоза знайшлося безліч претендентів на його житло: «И в течение двух часов Никанор Иванович принял та­ких заявлений тридцать две штуки.

В них заключались мольбы, угрозы, кляузы, доносы, обещания про­извести ремонт за свой счет, указания на несносную тесноту и невозмож­ность жить в одной квартире с бандитами… Никанора Ивановича вызы­вали в переднюю его квартиры, брали за рукав, что-то шептали, подмигивали и обещали не остаться в долгу».

А яким принизливим видається розподіл привілеїв у МАСОЛІТі, адже літератори можуть пообідати вишуканими стравами у ресторані значно дешевше, ніж звичайні громадяни; є у них і дачі на Клязьмі, але пробитись туди можуть не всі, бо бездарних літераторів виявляється знач­но більше, ніж дач, тому літній відпочинок теж є предметом заздрощів:

«Не надо, товарищи, завидовать. Дач всего двадцать две, и строится еще только семь, а нас в МАССОЛИТе три тысячи».

Звернувшись до прізвищ персонажів твору, можна побачити, як тон­ко письменник висміює негативні риси їх володарів: Римський, Варену­ха, Лиходєєв, Куралєсов.

Навіть згадка про особисту полеміку Михайла Булгакова з критиком Всеволодом Вишневським на сторінках роману набуває сатиричних ознак у прізвищі літератора Мстислава Лавровича (натяк на популярні у 30-ті роки «лавровишневі краплі»).

Ще одним об’єктом сатиричного висміювання автора у романі «Май­стер і Маргарита» є психіатрична лікарня, в яку по черзі потрапляє більшість персонажів і навіть сам Майстер. Причому всі пацієнти є цілком нормальними людьми. Навіть містичні персонажі вводяться автором для викриття суспільних вад.

Про це свідчив сам Михайло Булгаков у листі урядові. Він назвав важ­ливою рисою своєї творчості «выступающие в моих сатирических повес­тях: черные и мистические краски (я — мистический писатель), в кото­рых изображены бесчисленные уродства нашего быта».

Проте через сатиричні рядки роману «Майстер і Маргарита» просту­пає надія Михайла Булгакова на оновлення країни і віра в людину.

ТЕМА ДОБРА І ЗЛА В РОМАНІ М. БУЛГАКОВА «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА»

Основою творчості Михайла Панасовича Булгакова був гуманізм. Письменник не сприймав ту літературу, яка підносила страждання