10 Клас

217

Тому ми бачимо, що Панас Мирний зображує не тiльки мужнiх, чесних та морально сильних жiнок. Вiн описує й таких, якi не змогли одержати перемогу над важкою долею i жахливими умовами, якi примушували лю­дину рiзними шляхами здобувати собi кошти для життя.

Роман «Хiба ревуть воли, як ясла повнi?» є соцiально-психологiчним, бо в ньому змальовуються не тiльки важкi соцiальнi умови, в яких перебував український народ, а й свiт внутрiшнiх хвилю­вань та турбот героїв. Письменник доводить, що навiть найстрашнiший злочин не може бути скоєний просто так, без будь-яких обставин, якi б сприяли цьому вчинковi.

САТИРИЧНЕ ЗОБРАЖЕННЯ ЕКСПЛУАТАТОРІВ У РОМАНІ П. МИРНОГО «ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?»

План

1. Антагоністичні протиріччя у суспільстві напередодні і під час ре­форми 1861 року за романом «Хіба ревуть воли...».

2. Авторське ставлення до кривдників народу в романі «Хіба ре­вуть воли...».

1. Чиновники — «пиявки людські».

2. Формальна «демократія» земства.

3. Жорстокість і ненаситність великих панів-землевласників.

4. Зрада козацької старшини.

5. «Не так пани, як підпанки».

III. Соціально-психологічна мотивація вчинків головних героїв че­ рез викриття панської влади та їх прислужників за часів кріпос­ ництва та після реформи.

Іван карпенко-карий Доповідь про письменника

Іван Карпович Тобілевич (літ. псевдонім — Карпенко-Карий) народив­ся 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, яке закінчив у 1859 р. Відтоді майже двадцять років служив канцеляристом. Із початку 60-х років брав активну участь в українському театральному житті. Протягом тривалого часу входив до різних театральних труп, на основі яких склався так званий театр корифеїв. Виконував переважно комедійні акторські ролі. Помер Карпенко-Карий 2 вересня 1907 року.

Карпенко-Карий — автор багатьох п’єс. Справжню популярність йому принесли комедійні твори «Мартин Боруля» (1886), «Сто тисяч» (1889), «Хазяїн» (1900). У них автор виступив проникливим спостері­гачем життєвих процесів, що зумовлювали суттєві зміни в українсь­кому суспільстві. Драматург звернув увагу на викривлення селянської психології, спричинені маніакальною жагою збагачення. Моральна деградація, руйнування родинних і людських взаємин, самодурство

218

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

й тупе чванство — такі негативні риси побачив Карпенко-Карий в украї­нському селянському середовищі. У комедії «Хазяїн» драматург зобра­зив людину, що перейшла межу, за якою втрачається вагомість моральних стримувань. Для героя — мільйонера в смердючому кожусі — прагнення наживи перетворилося на хворобливу психологічну залежність, що при­зводить до деградації особистості.

Карпенкові-Карому належить кілька п’єс на історичні теми. Серед них певний інтерес становить трагедія «Сава Чалий» — не перша в українсь­кому письменстві драматургічна обробка відомої народної пісні. Версія, що її пропонує Карпенко-Карий, відзначається зорієнтованістю на неви­багливий загалом смак містечкового глядача.

Поза сумнівом, на драматургічній практиці Карпенка-Карого суттє­во позначився його власний театральний, передусім акторський досвід, що диктував пошук тих сценічних засобів, які б сприяли формуванню масового українського глядача.