Питання 13

Теорія еліт (Паретто)- світоглядна й філософська концепція про роль і значення окремої групи людей, невеликої тісно згуртованої частини суспільства (еліти), її вплив на різні сфери економіки чи політики. Ця система характеризує еволюцію наукових і соціальних досягнень (перетворень) як результат об'єднаних зусиль невеликого колективу учасників, пов'язаних між собою спільними цілями та ознаками. Існує декілька інтерпретацій поняття «еліта», особливо тих характерних рис, які за визначенням повинні об'єднувати людей в ім'я спільної мети: деякі вважають, що елітою можуть вважатися тільки найбільш обдаровані люди, інші - знатні походженням, треті - фінансово забезпечені і багаті. Треба зазначити, що ці ознаки можуть кардинально відрізнятися один від одного. У фінансової еліти головною ознакою елітарності зазвичай вважаються гроші, у політичних груп - активність членів партій, бажання діяти, у вчених клубів - рівень інтелекту. Втім, може бути присутнім і змішаний фактор, наприклад, інтелект і фінанси.

Засновниками теорії еліт були італійці — соціолог Вільфредо Парето (1848—1923) та юрист і соціолог Гаетано Моска (1858—1941). В. Парето висунув концепцію "зміни еліт", згідно з якою основою суспільних процесів є боротьба еліт за владу. За цією теорією політика поділяється на дві сфери. В одній з них головне місце посідає еліта, правляча меншість, в іншій — підкорена більшість. Демократія, за вченнями цих мислителів, не має права на існування, оскільки приводить до диктатури. Послідовники цієї теорії вважали, що правління народу, народний суверенітет ніколи не можуть бути втіленими в життя, оскільки "людина натовпу" розмірковує ірраціонально і, не маючи необхідних знань, не може брати участі в управлінні державними справами. Тільки еліта здатна на політичну діяльність, тільки вона може забезпечити справжню свободу, прогрес і стабільність. Доступ до еліти залишається вільним, до неї можуть увійти прості люди, досягнувши відповідного рівня. У суспільстві може існувати декілька еліт, що створить конкуренцію на засадах політичного й партійного плюралізму і допоможе привести до влади найбільш компетентну еліту, здатну виконати своє призначення

Питання 14

Основну ідею функціоналістського підходу Парсонса коротко можна сформулювати так: суспільство є соціальною системою, тобто таким поєднанням частин, що складають єдине ціле, знаходяться у істотних взаємозв’язках та залежностях одні від інших. Відповідно до свого методу, Парсонс спочатку розділив цю систему на найдрібніші частки – соціальні дії, діючі особи, а потім з них формував більш складні соціальні структури, системи, які відрізнялися будовою та функціональним призначенням. Так просліджується зв’язок між теорією соціальної дії та теорією соціальних систем, що запропонував Парсонс. Функціоналісти намагалися зробити дві речі: встановити зв'язки частин суспільства із суспільством у цілому, встановити зв'язки кожної окремої частини суспільства з іншими його частинами. Такі інститути як сім'я, релігія, економіка, держава, освіта належать до найважливіших складових частин кожного суспільства. Функціоналісти розглядають структурну побудову соціальних інститутів подібно до того, як біологи розглядають структурну побудову органів тіла. Вони визнають соціальні функції, що здійснюються інститутами. Одна з найважливіших особливостей будь-якої системи, що підкреслюється функціоналістами, є взаємозалежність її частин. Зміни в одному інституті суспільства створюють вплив на iншi інститути та на суспільство в цілому. Значне місце в дослідженні Парсонсом соціальної системи посідає пізнання сутності людського індивіда, яку він розглядає з точки зору свого системного методу. Психологічна структура особистості, за Парсонсом, є під структурою соціальної системи та пов’язана з нею через дію певних соціально-психологічних механізмів