Павло грабовський Доповідь про поета

Павло Арсенович Грабовський народився 30 серпня 1864 р. в с. Пуш-карному на Харківщині в сім’ї церковнослужителя. Із 1874 р. навчався в Охтирській бурсі, а з 1879 р. у Харківській духовній семінарії, яку не закінчив через арешт у 1882 р. за участь у нелегальному народницькому русі. Після нетривалого ув’язнення проживав у рідному селі, недовго пра­цював у Харкові, служив у війську, а після арешту в 1886 р. і тривалого слідства був відправлений на заслання до Іркутської губернії. У 1889 р. вже на засланні за політичним звинуваченням був черговий раз заареш­тований та понад три роки провів у в’язниці. Пізніше перебував на посе­ленні в Якутську та Тобольську. Помер Павло Грабовський 29 листопада 1902 р.

Характер поетичної творчості Грабовського зумовлений непрос­тими обставинами його свідомо обраного життєвого шляху. Звернув­шись до поезії ще за навчання в семінарії, на засланні він продовжу­вав наполегливу літературну працю. Перші публікації творів з’явилися на початку 1890-х рр. у галицькій періодиці. Пізніше вийшли друком його поетичні збірки «Пролісок» (1894), «З півночі» (1896), «Кобза» (1898). Серед поезій Грабовського переважають твори на громадянські теми, що ілюструють його життєві переконання. Непроста доля митця пояснює, чому його поезія сповнена різноманітними скаргами й на­ріканнями та закликами до боротьби. Воно й не дивно, що за Грабовсь-ким міцно закріпилося означення поета-революціонера.

ЖИТТЄВИЙ І ПИСЬМЕННИЦЬКИЙ ПОДВИГ П. ГРАБОВСЬКОГО

План

1. Тернисті життєві дороги.

2. Сила духу, мужність, справедливість і співчуття, перелиті в поетичні рядки.

1. Одвічне прагнення українського народу до волі у вірші «До Русі-України».

2. Заклик до відродження рідного краю, розвитку української куль­тури в поезії «До українців».

3. Гнівне засудження «орлів» України, що звикли дбати лише про власний добробут за рахунок інших.

4. Заповіт українським дітям жити в мирі за законами христи­янської моралі (поезія «Дітям»).

5. Своєрідність поетичного стилю П. Грабовського — поєднання революційного пафосу з глибоким ліризмом.

6. Невтомна праця на літературній ниві — переклади й переспіви, публіцистика.

7. Вірність ідеалам, незламність духу, допомога ближнім.

III. Який моральний урок дає нащадкам життя П. Грабовського?

10 Клас

241

Поетичне вираження одвічного прагнення українського народу до волі в поезії п. Грабовського

Мало відміряла доля Павлу Грабовському, але за цей короткий час він зумів залишити виразний слід у духовній культурі рідного народу. Про що б не писав, які б теми не порушував, завжди його твори кликали сучасників на боротьбу проти кривди й несправедливості, захищали знедолених. У його поезіях виражені прагнення українського народу до волі, свободи, незалежності.

Пристрасним закликом «Уперед за край рідний та волю» розпочинаєть­ся вірш «Уперед», де знайшли вираження найсокровенніші сподівання, праг­нення побачити народ звільненим від важкої недолі.

Скиньмо владу катів-бузувірів,

Щоб людиною став чоловік! У кожній строфі твору відчувається глибока віра в краще майбутнє. Автор звертається до тих, «хто не хоче конати» під владою «катів-бузувірів», закликає до бою святого, до повалення і знищення самодержавства:

Уперед до завзятого бою За громадські та власні права… У поезії П. Грабовського оспівується людина-борець, яку ніщо не може звернути з обраного шляху. Наче перегукуючись із словами Франкових каменярів, які знають, що щастя, за яке ведуть боротьбу, здобудуть тільки їхні нащадки, Грабовський у вірші «Думка тюремна» пише: За в’язнем в’язень одстраждає, Але настане легкий час,— І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас!

Світла і непохитна віра в майбутнє живе в серці поета, він вірить у повне соціальне і національне визволення трудового народу. Справжні борці не бояться мук і страждань, їх справа ніколи не загине, і прийде той час, пише поет, коли «окриють їх колись вінки немручі». Вірш «Справжні герої» сповнений оптимізму і віри в щасливе майбутнє.

Віру в перемогу народу Павло Грабовський проголошував і у вірші «Надія». Заклик не тікати «з лану битви» вселяв людям віру в перемогу світла над темрявою і надихав їх на боротьбу. Поет стверджував, що «по­бачать вбогі України діти славетне, будуче прекрасне». Поет вірить, що його закличне слово розбудить народ. Він візьме владу в свої руки, і прийде царство свободи.

Доля України завжди була трагічною і важкою, тож усім треба боро­тися за її волю, не жаліючи ні сил, ні здоров’я. У поезії «Прийде день ве­ликої відради» поет агітує:

Треба дбати за народну справу, Швидше всім прокинутись од сну,

242

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Одігнать минувщину криваву, Наближать годиноньку ясну.

Бо тільки народ має силу, лиш він здатний змінити своє життя на кра­ще. Потрібно лише вірити і боротися. Свою впевненість у силі ук­раїнського народу Павло Грабовський висловив так:

Час настане для взаємин спільних, Зоря згоди заблищить у тьмі. Рівний всім, в сім’ї народів вільних Раб-народ забуде об ярмі.