Втілення в образі марусі чурай моральної краси і таланту українського народу в однойменному романі л. Костенко

Українській літературі притаманне відображення всіх барв, усієї по­вноти, всього різноманіття народного буття. Починаючи від народних дум, Г. С. Сковороди, Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Кобилянської і за­кінчуючи чи то Б. Олійником, чи то Олесем Гончаром, чи то кимось із інших сьогоднішніх літераторів, образи героїв у переважній більшості

452

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

перенесені із життя. А тим паче, коли герой розповіді — жива людина, яка творила, жила, плакала і сміялася.

Саме така головна героїня однойменного роману у віршах Ліни Кос­тенко — Маруся Чурай.

За оповіданнями, ця легендарна жінка була втіленням краси та ду­ховної величі. Природа не позбавила її таланту віршування і великої любові до людей. Зрозуміло, що Ліна Костенко надала своїй героїні ще й тих рис, які притаманні були загалом жінкам та дівчатам України.

Не випадково про Марусю кажуть:

Ця дівчина не просто так, Маруся, Це голос наш. Це — пісня. Це — душа. У романі час від часу автор підкреслює красу, вроду Чураївни, як-от:

• На матір схожа, тільки трохи вища. Ті ж самі очі і така ж коса.

• Ну, от скажіте, людоньки, навіщо Такій убивці і така краса?

А трохи далі:

— А це як хто. Я маю іншу гадку. Якась вона не схожа на убивць. Злочинниця,— а так би й зняв би шапку. На смерть іде,— а так би й поклонивсь. Давайте уважніше прислухаємося до цих слів. Чи не бачимо ми за ними український народ, його горді, нескорені риси? Бо, я гадаю, зма­льовуючи Чураївну, Ліна Костенко малювала узагальнюючий образ ук­раїнської дівчини. Не можна, звичайно, сказати, що увесь український народ, зокрема дівчата, так собі отруювали своїх наречених, чи то Гри­ця, чи то ще кого. Але за цим інша вдача народу: гордість, небажання терпіти приниження.

Жодна людина у світі не зможе заперечити той факт, що українцям притаманні такі дивні людські риси, як глибоке відчуття краси, поетичне бачення світу. За існуючою легендою, Марія Гордіївна Чурай, полтавчан­ка, дійсно складала пісні. Про це йдеться і в романі. Ось як там сказано:

Виходить полк. Іван під корогвами.

І я край шляху осторонь стою.

Моя душа здригнулася словами.

Співають пісню, Боже мій, мою! Але ж нам відома нескінченна низка пісень, які створив український народ. Вони так і залишилися народними піснями, та за кожною з них своя Маруся Чурай.

Читаючи і перечитуючи роман, переконуєшся, що за головною герої­нею, як і за іншими героями, стоїть народ, люди, які творили історію Ук­раїни, її культуру.

11 Клас

453

Поетеса, якій не байдужа її культура, її рідне слово, не випадково звер­нулася до образу Марусі Чурай як до носія рідної культури. Адже з вуст Чураївни на світ Божий з’явилися «Ой не ходи, Грицю», «Рости, рости, дівчинонько», «Засвіт встали козаченьки». І в цьому вбачається нероз­ривний ланцюжок: Народ — Чураївна — Костенко. Так, саме Ліна Кос­тенко. Адже ця поетеса від Бога, як і її героїня, творить українську літе­ратуру — незнищенну, невмирущу, високу поезію.

ПОЕТИЗАЦІЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ В ОБРАЗІ МАРУСІ ЧУРАЙ

(За однойменним твором Л. Костенко)

Ця дівчина не просто так, Маруся. Це голос наш. Це — пісня. Це — душа.

Л. Костенко

Чудову легенду я вам розповім. Ти разом з легендою в пісню полинь. У пісню, що склала Маруся Чурай Про місто своє, про рідний свій край.

Живе в народі легенда про поетесу-співачку з Полтави — легенда про Марусю Чурай. Маруся Чурай жива в своїх чудових піснях, у пам’яті народній. Перекази про неї живуть у віках. Життя і пісні великої полтавки послужили основою для створення художнього шедевра, який написала Ліна Костенко.

«Маруся Чурай» — найбільший за обсягом твір Ліни Костенко. У ро­мані змальовані події нашої далекої історії. Подумки линемо до зеленої Полтави, на її пагорби і долини, уявляємо ту хатину над Ворсклою, де жила дівчина з таким високим поетичним обдаруванням. Уже триста літ живуть її чудові пісні про лицарів наших українських, які йшли в похід, про козаків, про красу України і, звичайно, про кохання.

Легенда наділила Марусю неабиякою вродою, поетичним і музичним хистом, чарівним голосом і романтичною любов’ю. І вся ця краса Марусі тісно переплітається з красою України. Мені здається, що серце Марусі відкрите назустріч кожній людині, всі свої найсвітліші почуття вона ви­словлює в піснях. Маруся виросла в сім’ї, де шанувалася народна мораль, де панувалася любов до Вітчизни, де мріяли про щастя народу. Вона ро­зуміла, яке значення для рідної України мають її пісні.

Романтична душа у Марусі, вона палко кохає Гриця, який її зрадив. А зраду Маруся вважає найбільшим злочином. Однак трагічні перипетії кохання завершуються сповіддю чистої душі Марусі Чурай. Вона психологічно сильна духом людина.

При всій своїй безпосередності Маруся мудра. Вона добре бачить людські вади, намагається зрозуміти і, по змозі, виправдати негідні вчин­ки людей.

454

УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Здається, в образі Марусі Чурай втілено найкращі риси українського народу. Постать дівчини з народу виростає до символу. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її словах»,— каже Іван Іскра.

Ліна Костенко створила роман надзвичайної сили. Роман про далеке минуле і цілком сучасний, бо звучать у ньому й такі проблеми, які хви­люють нас сьогодні.