Мої захоплення

Кожний народ, дбаючи про своє майбутнє, прагне передати наступ­ним поколінням усі свої знання і досвід. Тому звертаємося ми до фольк­лору, цієї мудрості народної, вчимося народним ремеслам. Кожний вид народного мистецтва збагачує наших сучасників. А взагалі, нашому по­колінню поталанило, бо живемо у цивілізованому світі, маємо безліч інформації про життя не тільки своєї держави, а і різних країн і народів. Саме наявність різноманітної інформації дає змогу мені і моїм ровесни­кам займатись улюбленою справою, обирати собі заняття до смаку.

Мої батьки вважають, що дитина повинна сама обрати собі улюбле­ну справу. А оскільки всі діти талановиті, то батьки повинні направити дитячі таланти в належному напрямку. Змалечку я виявляв хист і до ма­лювання, і до музики, і до спорту. Тому батькам було дуже важко водити мене до ізостудії, музичної школи і в басейн одночасно. Врешті-решт до­велося обирати між трьома захопленнями. Я не міг визначитись — і захопився технікою. У гуртку авіамоделювання мені дуже подобалося. Досвідчені керівники вчили гуртківців проектувати і збирати авіамоделі. Але я, на жаль, далі однієї моделі не пішов, більше роздивлявся моделі інших, ніж робив власні.

Я приходив додому і сідав за малювання. Врешті-решт усім стало зро­зуміло, що у мене хист до малювання. Я відновив свої заняття в ізостудії, але ненадовго, бо був єдиним хлопчиком серед багатьох дівчаток. Я сер­дився на весь світ, грубість ставала нормою поведінки. Сам пояснити свій стан я не міг, тільки на зло всім обмальовував паркани і стіни в кімнаті.

Я думаю, що мої батьки чинили правильно, що не сварили мене. А од­ного разу батько повів мене в музей образотворчого мистецтва. Більшість художників, картини яких ми бачили, були чоловіками. Я почав цікави­тись життям видатних художників, дізнався, які перешкоди вони дола­ли, щоб займатись малюванням. Я відновив заняття в ізостудії, а згодом вступив до школи, де навчався образотворчому мистецтву. Відтоді у ме­не два захоплення — малювання і книги. Спочатку я читав про худож­ників, а потім захопився історичними романами та книгами серії «Жит­тя славетних людей». Я люблю спорт, не відмовляюся від перегляду хороших телепередач, цікавлюсь новинами музичного життя. Взагалі, я вважаю, що

10–11 КЛАСИ

83

сучасна людина повинна бути всебічно розвиненою. Але над усе я люблю малювати. Увесь свій вільний час я присвячую своєму улюбленому захоп­ленню. Під час літнього відпочинку, у вихідні дні, під час подорожей з сім’єю або друзями я ніколи не забуваю свій етюдник, адже нові місця і нові вра­ження повинні залишитися не тільки в пам’яті, а і на моїх роботах. Невдовзі моїм однокласникам необхідно буде зробити життєвий вибір. Я думаю, що свій вибір я вже зробив, я мрію стати художником. Упевнений, що моє дитяче захоплення не було випадковим, я не мислю себе без малювання. Сподіваюсь, що мені поталанить.

ТВІР НА СУСПІЛЬНУ ТЕМУ

Одяг і суспільство

План

1. Смак і мода.

2. Еволюція моди.

1. Як народжується мода.

2. Вплив суспільства на моду.

3. Культура одягу.

4. Мода сьогодні.

III. Про смаки не сперечаються.

Що б там не говорили, а перше враження про людину складається за її зовнішнім виглядом. Кожному з нас хочеться вдягатись елегантно і ви­шукано. Хороший смак завжди був ознакою вихованості. Слово мода на­штовхує нас на думку про одяг, хоча означає більш широке поняття. Навіть переклад цього латинського слова, що означає «засіб», «манера», тісно пов’язаний із багатьма сферами людської діяльності. Але зв’язок її з одягом найбільш помітний.

Погляди на моду більшою мірою суперечливі. Згадаймо хоча б, як роз­вивалася мода. Життя в печері не вимагало від одягу певних естетичних особливостей. Існувала практична потреба зігріти тіло, запобігти його по­шкодженню. З цією метою використовувалися різноманітні підручні засо­би, які згодом і стали поштовхом до створення костюма. Поступово, з роз­витком цивілізації, до одягу почали ставитися ще й як до окраси. А поняття краси в усіх народів було своє. Погляди на моду змінювались зі зміною суспільних устроїв, нерідко на них впливали навіть дивацтва впливових осіб, які нерідко використовували довжину одягу для приховування влас­них фізичних вад (Карл VIII ховав за довгим одягом свої жахливі ноги, а Людовік XIV запровадив парик, щоб приховати лисину).

Ідеологія радянського періоду нашої історії породила нову естетику в цілому і одягу зокрема. Суворість фронтового життя вимагала простоти і практичності в роки громадянської війни та повоєнної відбудови, зручності і доступності — в подальші роки. Мода відзначалась і національними моти­вами, і інтернаціональними настроями залежно від історичного періоду.

84

УКРАЇНСЬКА МОВА

Мода змінюється, обновляється, і кожний із нас повинен знайти в ній головне. Мистецтво одягатись полягає в умінні комбінувати між собою предмети одягу, застосовуючи те, що личить. Деякі модниці, намагаючись бути індивідуальними, точно копіюють відомі моделі. Необхідно зрозумі­ти, що еталону в моді не може бути, інакше людина втратить свою індиві­дуальність. Мода полягає не в підкоренні певному зразку, а у виборі свого власного стилю, у визначенні, що тобі личить. Якщо ж людина не має влас­ного смаку, то, на мій погляд, вона виглядає смішно і жалюгідно. Відомий модельєр Зайцев вважає, що мода полягає у постійному конфлікті нового зі старим. А суперечки, спричинені нею, свідчать про небайдуже ставлен­ня людини до моди. Умене є переконання в тому, що краще відстати від моди, ніж іти поперед неї. Я думаю, що людині, яка не має власного смаку, загрожує перетворення на жертву моди. Наш одяг повинен бути універ­сальним, щоб ми могли впевнено почувати себе за будь-яких обставин.