- •Одеса Наука і техніка 2006
- •Розділ 1. Теорія множин і алгебраїчних систем
- •1.1. Основні поняття і завдання множин
- •1.2. Операції над множинами. Формули. Тотожності
- •1.3. Доведення тотожностей. Булева алгебра множин
- •1.4. Узагальнення операцій. Подвійність
- •Спісок літератури: Основна
- •2.1. Рівняння
- •2.2. Покриття і розбивки
- •2.3. Потужність множин. Зчисленні і континуальні множини
- •Список літератури Основна
- •3.1. Упорядковані множини
- •3.2. Графіки
- •Список літератури Основна
- •4.1. Відповідності
- •4.2. Образи і прообрази
- •4.3. Відображення і діаграми
- •Список літератури Основна
- •5.1. Основні поняття відношень
- •5.2. Множинні операції відношень
- •Список літератури Основна
- •6.1. Перестановка, ототожнення, приписування фіктивної координати
- •6.2. Згортка де Моргана, суперпозиція
- •Список літератури Основна
- •7.1. Успадковані властивості відношень
- •7.2. Спеціальні властивості відношень
- •Список літератури Основна
- •8.1. Еквівалентність
- •8.2. Порядок
- •8.3. Толерантність
- •8.4. Квазіпорядок
- •Список літератури Основна
- •9.1. Замикання відношень
- •9.2. Спеціальні функції
- •9.2.1. Підстановки
- •9.2.2. Послідовності
- •9.2.3. Функціонали
- •9.2.4. Функції, що зберігають алгебраїчні властивості
- •9.3. Операції
- •9.3.1. Загальні визначення операцій
- •9.3.2. Властивості операцій
- •Список літератури Основна
- •10.1 Композиція об'єктів
- •10.2. Внутрішній закон композиції
- •11.1 Алгебраїчні системи (моделі)
- •11.2. Групи підстановок і кільце множин
- •Розділ II. Комбінаторика
- •12.1. Вибірка елементів
- •12.2. Правило суми і добутку
- •12.3. Перестановки
- •12.4. Сполучення
- •12.5. Рекурентні співвідношення
- •12.6. Біном Ньютона
- •Список літератури Основна
- •13.1. Поліноміальні твірні функції
- •13.2. Експонентні твірні функції
- •13.3. Принцип включення і виключення
- •13.4. Розбивки
- •Список літератури Основна
- •Розділ III. Графи
- •14.1. Основні визначення
- •14.2. Способи представлення графів
- •Список літератури Основна
- •15.1. Основні визначення (продовження)
- •15.2. Зважені (відзначені) графи
- •Список літератури Основна
- •16.1. Операції над графуми
- •16.2. Властивості базових операцій над графами
- •Список літератури Основна
- •17.1. Чисельні характеристики графів
- •17.1.1. Ступінь вершин
- •17.1.2. Цикломатичне число
- •17.1.3. Хроматичне число
- •17.1.4. Множина внутрішньої стійкості
- •17.1.5. Множина зовнішньої стійкості
- •17.2. Представлення графів у пам'яті еом
- •Список літератури Основна
- •Розділ IV. Скінченні автомати
- •18.1. Абстрактний автомат
- •18.2. Способи завдання автоматів
- •18.2.1. Табличний спосіб
- •18.2.2. Графічний спосіб
- •18.3. Розширення функцій і
- •Список літератури Основна
- •19.1. Синхронні й асинхронні автомати
- •19.2. Асинхронні автомати, що тактуються
- •19.3. Перетворення автоматів Мілі і Мура
- •19.3.1. Перетворення автомата Мура в автомат Мілі
- •19.3.2. Перетворення автомата Мілі в автомат Мура
- •19.4. Сполучена модель автоматів – с-автомат
- •Список літератури Основна
- •20.1. Композиція автоматів
- •20.1.1. Рівнобіжне з'єднання
- •20.1.2. Послідовне з'єднання двох автоматів
- •20.1.3. З'єднання зі зворотним зв'язком
- •20.2. З'єднання автоматів з вихідною функцією
- •Список літератури Основна
- •21.1. Мережі автоматів
- •21.2. Еквівалентні автомати мережі
- •Список літератури Основна
- •Розділ V. Булева алгебра
- •22.1. Логічні функції
- •22.2. Булеві функції
- •22.3. Логічні формули
- •Список літератури Основна
- •23.1. Способи завдання булевих функцій
- •23.1.1. Табличний спосіб
- •23.1.2. Аналітичний спосіб Нормальні форми
- •23.1.3. Геометричний спосіб
- •23.1.4. Чисельний спосіб
- •23.2. Приведення формул булевої алгебри до досконалої форми
- •Список літератури Основна
- •24.1. Булева алгебра
- •24.2. Спрощення запису формул
- •24.3. Подвійність формул булевої алгебри
- •24.4. Булева алгебра множин
- •Список літератури Основна
- •25.1. Алгебра Жегалкіна
- •25.2. Типи булевих функцій
- •25.3. Функціональна повнота
- •25.4. Логічні (перемикальні) схеми
- •25.5. Канонічна задача синтезу логічних схем
- •Список літератури Основна
- •26.1. Графічний метод мінімізації булевих функцій
- •26.2. Табличний метод мінімізації
- •Список літератури Основна
- •27.1. Аналітичні методи мінімізації
- •27.1.1. Комплекс кубів
- •27.1.2. Постановка задачі
- •27.2. Метод Квайна
- •27.3. Алгебраїчний метод одержання мінімального покриття (алгоритм Петрика)
- •Список літератури Основна
- •28.1. Метод Квайна-МакКласкі
- •28.2. Мінімізація частково визначених функцій
- •Список літератури Основна
- •29.1 Основні визначення
- •29.2 Інтервальне представлення в матричній формі
- •29.3. Спрощення днф за матричною формою Закревського
- •30.1. Формулювання алгоритму побудови максимальних інтервалів для точки
- •30.2. Алгоритм для днф
- •30.3. Метод Блейка
- •31.1. Основні визначення
- •32.2. Використання системи булевих функцій для синтезу кс
- •31.3 Точний метод мінімізації систем булевих функцій Барті-Полянського
- •31.4. Інтуїтивний метод спрощення системи днф за матричною формою
- •32.1. Інтервальне представлення в еом
- •32.2. Основні операції над інтервальним представленням
- •33.1. Використання операцій інтервального представлення
- •33.2. Метричні властивості диз'юнктивної нормальної форми
- •34.1 Булеві рівняння
- •34.2. Булеві нерівності
- •34.3. Спільні системи нерівностей і рівнянь
- •35.1. Властивості булевой різниці
- •35.2. Методи знаходження булевой різниці
- •35.3. Подвійна булева різниця
- •35.4. Булеві похідні й диференціали
- •36.1. Висловлення предикатів
- •36.2. Логіка предикатів
- •36.3. Правила застосування кванторів
- •Список літератури Основна
- •Список літератури
- •Вступ 3
- •1. Теорія множин і алгебраїчних систем 4
- •2. Комбінаторика 65 Лекція 12. Комбінаторика. Базові методи 65
- •3. Графи 78
- •4. Скінченні автомати 101
- •5. Булева алгебра 123 Лекція 22. Булеві функції 123
11.2. Групи підстановок і кільце множин
11.2.1. Групи підстановок
Розгляд деяких систем можна почати із групи підстановок, загального опису яких наводився раніше. Групова операція задається внутрішнім законом композиції – композицією підстановок. Необхідно звернути увагу на зміст слова «композиція» у попередній фразі.
Визначення. Композиція (добуток) підстановок а й b — це композиція двох взаємно однозначних відображень множини об'єктів N на себе, тобто N a N b N, у результаті чого виходить деяка підстановка ab.
Опреділення. Закон композиції - це відображення множини всіх пар підстановок (а, b) на множину підстановок S, тобто SSS, що здійснюється відповідно до правила композиції (множення) підстановок.
Нейтральним елементом у групі підстановок є тотожна підстановка е, а симетричним елементом для будь-якої підстановки а — симетрична підстановка а-1. Тому що композиція підстановок не підкоряється комутативному закону (ab bа), то група підстановок n-го ступеня при n >3 - не комутативна.
Якщо множина N кінцева й містить n чисел, то множина S всіх підстановок n-го ступеня також кінцева й містить n! елементів. Така група називається симетричною групою порядку n! (порядок групи визначається числом її елементів).
Підгрупи симетричних груп називають групами підстановок. До них належать одинична група, що містить тільки нейтральний елемент (тотожну підстановку), і сама симетрична група. Однак, крім цих тривіальних груп, є багато підгруп симетричної групи, що є групами підстановок.
Приклад. Групу утворює множина всіх парних підстановок (знакозмінна група). Множина всіх підстановок, що переводить Якій-небудь елемент у себе, також є групою.
Підгрупами симетричних груп вичерпуються всі скінченні групи.
Теорема Кели. Усяка кінцева група порядку n може бути представлена групою підстановок n-го ступеня її елементів.
Приклад. Групі третього порядку із груповою операцією, заданою табл. 11.8, відповідає група підстановок {а1 а2, а3},
Таблиця 11.8
T |
x1 |
x2 |
x3 |
x1 |
x2 |
x3 |
x1 |
x2 |
x3 |
x1 |
x2 |
x3 |
x1 |
x2 |
x3 |
де a1 = x1 x2 x3 a2 = x1 x2 x3 a3 = x1 x2 x3
x2 x3 x1 x3 x1 x2 x1 x2 x3
Нейтральним елементом цієї групи щодо закону Т є a3, a підстановки а1 й а2 — взаємно симетричні елементи (а1a2 = = a2а1= а3; а1 = а2-1; а2 = а1-1). Якщо елементи вихідної групи пронумерувати й замінити відповідними їм числами, то
a1 = 1 2 3 a2 = 1 2 3 a3 = 1 2 3
2 3 1 3 1 2 1 2 3
Ця група підстановок є підгрупою симетричної групи, що, крім підстановок а1 а2 й а3, містить підстановки кожна з яких обернена самії собі.
a4= 1 2 3 a5 = 1 2 3 a6 = 1 2 3
1 3 2 3 2 1 2 1 3
При великому n для представлення скінченної групи n-го порядку використовується в основному мала частина перестановок симетричної групи.
11.2.2. Кільце множин
Визначення. Непуста система множин утворить кільце множин, якщо для будь-яких А і В цієї системи А+В и АВ також належать до цієї системи множин.
Тут визначені два внутрішніх закони композиції: диз'юнктивної суми й перетинання. Нейтральним елементом щодо суми служить порожня множина , тому що А+ = А. Симетричним для кожного А є сама ця множина, тому що А+А = .
Другий закон є асоціативний A (ВС) = (AВ)С и дистрибутивним щодо першого закону, тобто виконується А(В+С) = = (АB)+(AC).
Нейтральний елемент (одиниця) U щодо другого закону (перетин) визначається співвідношенням АU = А, звідки випливає, що U є максимальною множиною цієї системи, що містить всі інші вхідні в систему множини (універсум U). Якщо такий елемент існує, то є кільце з одиницею (унітарне кільце). Так, унітарне кільце утвориться системою всіх підмножин довільної множини U.
Приклад. Кільцем (без одиниці) може бути множина всіх обмежених відрізків числової прямої (не існує обмеженого відрізка, що служив би одиницею кільця, тобто містив всі обмежені відрізки прямої).
Тому що для будь-яких А і В справедливі співвідношення: АВ = = (А+В) + (АВ) і А\В = А + (АВ), то кільце множин містить також AВ и А\В. Говорять, що кільце замкнуте щодо об'єднання й перетин, різниці й диз'юнктивної суми.
Контрольні запитання
Що розуміють під групою? Що розуміють під абелевой групою?
Що розуміють під кільцем? Які кільця можливі?
Що додає до кільця тіло, поле?
Яка різниця між системою й підсистемою?
Що таке ідеал?
Що розуміють під дільниками нуля?
Що таке кільце цілісності?
Що називається композицією (добутком) підстановок а й b?
Що є законом композиції для композиції підстановок?
Що затверджує теорема Кели?
Що називають кільцем множин?
Список літератури
Основна
Сигорский В.П. Математический аппарат инженера. – К.: Техника, 1975ю - С.141-152.
Горбатов В.А. Основы дискретной математики. – М.: Высшая школа, 1986. - С.6-47.
Белоусов А.И., Ткачев С.Б. Дискретная математика: Учеб. Для вузов. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2001. - С.112-273.
Новиков Ф.А. Дискретная математика для программистов. – СПб.: Питер, 2001. - С.51-78.
Додаткова
Белоусов А.И., Ткачев С.Б. Дискретная математика: Учеб. Для вузов. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 2001. - С.175-275.
Кук Д., Бейз Г. Компьютерная математика. – М.: Наука, 1990. - С.134-195.
Биркгоф Г., Барти Т. Современная прикладная алгебра. – М.: Мир, 1976. - С.204-236, 258-346.
Ван Дер Варден Б.Л. Алгебра – М.: Наука, 1979. – С.20-80.
Мальцев А.И. Алгебраические системы – М.: Наука, 1970 . - С.42-138.
Курош А.Г. Лекции по общей алгебре. – М.: Наука, 1973. - С.33-107.
Для практичних занять
Методичні вказівки і завдання до контрольних робіт з дисципліни «Основи дискретної математики» для студентів очної та заочної форм навчання фахів 6.0804, 6.0915. / О.М. Мартинюк. – Одеса: ОНПУ, 2005. –ч.2. – С.7-11.