- •Одеса Наука і техніка 2006
- •Розділ 1. Теорія множин і алгебраїчних систем
- •1.1. Основні поняття і завдання множин
- •1.2. Операції над множинами. Формули. Тотожності
- •1.3. Доведення тотожностей. Булева алгебра множин
- •1.4. Узагальнення операцій. Подвійність
- •Спісок літератури: Основна
- •2.1. Рівняння
- •2.2. Покриття і розбивки
- •2.3. Потужність множин. Зчисленні і континуальні множини
- •Список літератури Основна
- •3.1. Упорядковані множини
- •3.2. Графіки
- •Список літератури Основна
- •4.1. Відповідності
- •4.2. Образи і прообрази
- •4.3. Відображення і діаграми
- •Список літератури Основна
- •5.1. Основні поняття відношень
- •5.2. Множинні операції відношень
- •Список літератури Основна
- •6.1. Перестановка, ототожнення, приписування фіктивної координати
- •6.2. Згортка де Моргана, суперпозиція
- •Список літератури Основна
- •7.1. Успадковані властивості відношень
- •7.2. Спеціальні властивості відношень
- •Список літератури Основна
- •8.1. Еквівалентність
- •8.2. Порядок
- •8.3. Толерантність
- •8.4. Квазіпорядок
- •Список літератури Основна
- •9.1. Замикання відношень
- •9.2. Спеціальні функції
- •9.2.1. Підстановки
- •9.2.2. Послідовності
- •9.2.3. Функціонали
- •9.2.4. Функції, що зберігають алгебраїчні властивості
- •9.3. Операції
- •9.3.1. Загальні визначення операцій
- •9.3.2. Властивості операцій
- •Список літератури Основна
- •10.1 Композиція об'єктів
- •10.2. Внутрішній закон композиції
- •11.1 Алгебраїчні системи (моделі)
- •11.2. Групи підстановок і кільце множин
- •Розділ II. Комбінаторика
- •12.1. Вибірка елементів
- •12.2. Правило суми і добутку
- •12.3. Перестановки
- •12.4. Сполучення
- •12.5. Рекурентні співвідношення
- •12.6. Біном Ньютона
- •Список літератури Основна
- •13.1. Поліноміальні твірні функції
- •13.2. Експонентні твірні функції
- •13.3. Принцип включення і виключення
- •13.4. Розбивки
- •Список літератури Основна
- •Розділ III. Графи
- •14.1. Основні визначення
- •14.2. Способи представлення графів
- •Список літератури Основна
- •15.1. Основні визначення (продовження)
- •15.2. Зважені (відзначені) графи
- •Список літератури Основна
- •16.1. Операції над графуми
- •16.2. Властивості базових операцій над графами
- •Список літератури Основна
- •17.1. Чисельні характеристики графів
- •17.1.1. Ступінь вершин
- •17.1.2. Цикломатичне число
- •17.1.3. Хроматичне число
- •17.1.4. Множина внутрішньої стійкості
- •17.1.5. Множина зовнішньої стійкості
- •17.2. Представлення графів у пам'яті еом
- •Список літератури Основна
- •Розділ IV. Скінченні автомати
- •18.1. Абстрактний автомат
- •18.2. Способи завдання автоматів
- •18.2.1. Табличний спосіб
- •18.2.2. Графічний спосіб
- •18.3. Розширення функцій і
- •Список літератури Основна
- •19.1. Синхронні й асинхронні автомати
- •19.2. Асинхронні автомати, що тактуються
- •19.3. Перетворення автоматів Мілі і Мура
- •19.3.1. Перетворення автомата Мура в автомат Мілі
- •19.3.2. Перетворення автомата Мілі в автомат Мура
- •19.4. Сполучена модель автоматів – с-автомат
- •Список літератури Основна
- •20.1. Композиція автоматів
- •20.1.1. Рівнобіжне з'єднання
- •20.1.2. Послідовне з'єднання двох автоматів
- •20.1.3. З'єднання зі зворотним зв'язком
- •20.2. З'єднання автоматів з вихідною функцією
- •Список літератури Основна
- •21.1. Мережі автоматів
- •21.2. Еквівалентні автомати мережі
- •Список літератури Основна
- •Розділ V. Булева алгебра
- •22.1. Логічні функції
- •22.2. Булеві функції
- •22.3. Логічні формули
- •Список літератури Основна
- •23.1. Способи завдання булевих функцій
- •23.1.1. Табличний спосіб
- •23.1.2. Аналітичний спосіб Нормальні форми
- •23.1.3. Геометричний спосіб
- •23.1.4. Чисельний спосіб
- •23.2. Приведення формул булевої алгебри до досконалої форми
- •Список літератури Основна
- •24.1. Булева алгебра
- •24.2. Спрощення запису формул
- •24.3. Подвійність формул булевої алгебри
- •24.4. Булева алгебра множин
- •Список літератури Основна
- •25.1. Алгебра Жегалкіна
- •25.2. Типи булевих функцій
- •25.3. Функціональна повнота
- •25.4. Логічні (перемикальні) схеми
- •25.5. Канонічна задача синтезу логічних схем
- •Список літератури Основна
- •26.1. Графічний метод мінімізації булевих функцій
- •26.2. Табличний метод мінімізації
- •Список літератури Основна
- •27.1. Аналітичні методи мінімізації
- •27.1.1. Комплекс кубів
- •27.1.2. Постановка задачі
- •27.2. Метод Квайна
- •27.3. Алгебраїчний метод одержання мінімального покриття (алгоритм Петрика)
- •Список літератури Основна
- •28.1. Метод Квайна-МакКласкі
- •28.2. Мінімізація частково визначених функцій
- •Список літератури Основна
- •29.1 Основні визначення
- •29.2 Інтервальне представлення в матричній формі
- •29.3. Спрощення днф за матричною формою Закревського
- •30.1. Формулювання алгоритму побудови максимальних інтервалів для точки
- •30.2. Алгоритм для днф
- •30.3. Метод Блейка
- •31.1. Основні визначення
- •32.2. Використання системи булевих функцій для синтезу кс
- •31.3 Точний метод мінімізації систем булевих функцій Барті-Полянського
- •31.4. Інтуїтивний метод спрощення системи днф за матричною формою
- •32.1. Інтервальне представлення в еом
- •32.2. Основні операції над інтервальним представленням
- •33.1. Використання операцій інтервального представлення
- •33.2. Метричні властивості диз'юнктивної нормальної форми
- •34.1 Булеві рівняння
- •34.2. Булеві нерівності
- •34.3. Спільні системи нерівностей і рівнянь
- •35.1. Властивості булевой різниці
- •35.2. Методи знаходження булевой різниці
- •35.3. Подвійна булева різниця
- •35.4. Булеві похідні й диференціали
- •36.1. Висловлення предикатів
- •36.2. Логіка предикатів
- •36.3. Правила застосування кванторів
- •Список літератури Основна
- •Список літератури
- •Вступ 3
- •1. Теорія множин і алгебраїчних систем 4
- •2. Комбінаторика 65 Лекція 12. Комбінаторика. Базові методи 65
- •3. Графи 78
- •4. Скінченні автомати 101
- •5. Булева алгебра 123 Лекція 22. Булеві функції 123
Список літератури Основна
Новиков Ф.А. Дискретная математика для программистов. – СПб.: Питер, 2001. - С.33-38.
Кук Д., Бейз Г. Компьютерная математика. – М.: Наука, 1990. - С.43-46.
Глушков В.М., Цейтлин Г.Е., Ющенко Е.Л. Алгебра, языки, программирование. – К.:Наукова думка, 1989. - С.35-44.
Сигорский В.П. Математический аппарат инженера. – К.: Техника, 1975. - С.97-115.
Коршунов Ю.М. Математические основы кибернетики. – М.: Энергоатом-издат, 1987. - С.62, 63.
Додаткова
Горбатов В.А. Основы дискретной математики. – М.: Высш.шк., 1986. - С.13-20.
Биркгоф Г., Барти Т. Современная прикладная алгебра. – М.: Мир, 1976. - С.42-46.
Для практичних занять
Методичні вказівки і завдання до контрольних робіт з дисципліни «Основи дискретної математики» для студентів очної та заочної форм навчання фахів 6.0804, 6.0915 / О.М. Мартинюк. – Одеса: ОНПУ, 2001. – С.14-16.
Лекція 7. Основні властивості відношень
Вступ
Лекція має за мету висвітлити поняття основних властивостей для n-арних відношень. Розглянуто властивості, що є успадкованими від відповідностей, а також власні властивості відношень. Звернено повагу на особливості успадкування, а також на чотири групи властивостей n-арних відношень – рефлексивність, симетричність, транзитивність, зв’язність, деякі з котрих визначені через бінарні відношення.
У лекції присутні два підрозділи:
Успадковані властивості відношень
Спеціальні властивості відношень
7.1. Успадковані властивості відношень
Нехай n - відношення на множинах А1, А2, ..., Аn із графіком
nA1, ..., An= a1i1, a2i1, ... ani1
a1i2 a2i2, ... ani2
.................................
a1ir a2ir, ... anir
Визначення. Проекцією відношення n на множину Аj (при будь-якому j=1, 2, ..., n), називається множина рrj(n)={aji1, aji2, ajir}Aj всіх елементів j-го стовпця матриці n1, An, тобто проекція відношення n на множину Аj – це сукупність j-х компонент усіх векторів відношення n.
Визначення. Перерізом (січенням) S(j)a1і…,aj-1i,aj+1i,…,ani відношення n по елементах a1і…,aj-1i,aj+1i,…,ani називається множина всіх елементів ajirAj, для яких виконується n(a1і…,aj-1i,aji,aj+1i,…,ani), тобто S(j)a1і…,aj-1i,aj+1i,…,ani(n)={ajir| n(a1i,…,aj-1i,aj+1i,…,ani)}, де j=1, 2,…,n.
Нехай Aj/n={S(j)а1і…,aj-1i,aj+1i,…,ani(n)}–множина Перерізів відношення n по всяких сукупностях (а1і…,aj-1i,aj+1i,…,ani) А1А2…Аj-1Aj+1…An. Множина Aj/n називається фактор-множиною Aj по відношенню n. Замість однієї послідовності (а1і…,aj-1i,aj+1i,…,ani) можна розглядати їхню сукупність Х={(а1ir…,aj-1ir,aj+1ir,…,anir)r=1,2,…,k}... Переріз S(j)X(n) відношення по сукупності Х є об'єднанням перерізів відношення n по всіх послідовностях, що входять у Х: S(j)X(n)=r=1k (S(j)а1ir…,aj-1ir,aj+1ir,…,anir(n)).
Приклад. Нехай відношення 3 на множинах А={a1, a2}, BB={b1, b2, b3} і C={0,1}, що е 3 АBC, визначено з допомогою матриці
3= a1, b1, 0
a1, b2, 0
a2, b1, 1
a2, b2, 1
a2, b2, 0,
тоді pr1(3)=A, pr2(3)={b1, b2}, pr3(3)=C,
S(1)b2,0(3)={a1,a2}, S(2)a1,0(3)={b1,b2},
C/3={S(3)a1,b1, S(3)a2,b1, S(3)a1,b2, S(3)a2,b2, S(3)a1,b3, S(3)a2,b3},
для множини X={(a1, b1),(a2, b1)} S(3)X(3)=S(3)a1,b1 S(3)a2,b1=C.
Визначення. Відношення n на множинах А1, А2,…,Аn називається функціональним при відображенні його в бінарне відношення 2 на множинах (А1 А2…Аn) і Аn, якщо для кожної послідовності елементів (а1і…,a2i,…,an-1i)А1А2…Аn-1 переріз S(n)a1і, a2i,…,an-1i(n) містить не більше одного елемента ani)Аn.
Визначення. Якщо для будь-якої послідовності (а1і, a2i,…,an-1i) А1А2…An-1 переріз S(n)а1і, a2i,…,an-1i(n)-непорожній, то n є скрізь визначеним відношенням при відображенні його в бінарне відношення 2 на множинах (А1 А2…An-1) і Аn.
Визначення. Якщо переріз S(n)X(n) по сукупності Х=А1А2…Аn-1 дорівнює множині Аn, то n є сюр’єктивним відношенням при відображенні його в бінарне відношення 2 на множинах
(А1 А2…Аn-1) і Аn.
Визначення. Якщо для будь-яких двох послідовностей елементів (а1і, a2i,…,an-1i),(а1j, a2j,…,an-1j)А1А2…Аn-1 пересічення перерізів S(n)а1і, a2i,…,an-1i(n)S(n)а1j, a2j,…,an-1j(n)=, то n є ін’єктивним відношенням при відображенні його в бінарне відношення 2 на множинах (А1 А2…Аn-1) і Аn.
Відношення n є бієктивним при відображенні його в бінарне відношення 2 на множинах (А1 А2…Аn-1) і Аn, якщо n скрізь визначене, функціональне, ін’єктивне і сюр’єктивне при відображенні його в бінарне відношення 2 на множинах (А1А2…Аn-1) і Аn.
Приклад. Нехай існують множини А = {a, b}, B = {1, 2}, C = {I, II, III}. Тернарне відношення R3A,B,C = {(a, 1, II), (b, 2, I), (a, 2, III), (b, 1, I ))} відображається у бінарне відношення R(A,B),C = {((a, 1), II), ((b, 2), I), ((a, 2), III), ((b, 1), I)}, що є скрізь визначеним, сюр’єктивним, функціональним, неін’єктивним, і, отже, не бієктивним.
Визначення. Нехай n – функціональне відношення на множинах А1,…,Аn при відображенні його в бінарне відношення 2 на множинах (А1А2…Аn-1) і Аn. Функція Fn(x1,…,xn-1) називається зв'язаною з відношенням n, якщо кожна її змінна хі приймає значення з множини Аі, де і=1, 2,…, n-1, а також Fn(а1, a2,…, an-1)=S(n)а1, a2,…, an-1(n) для будь-якого набору (а1, a2,…, an-1)А1A2…Аn-1.
Приклад. Нехай тернарне відношення 3A,B,C = {(a, 2, II), (b, 1, I), (c, 1, III)} на множинах A = {a, b, c}, B = {1, 2}, C = {I, II, III} відображається у бінарне відношення 2(A,B),C = {((a, 2), II), ((b, 1), I), ((c, 1), III)} на множинах AB = {(a, 1), (a, 2), (b, 1), (b, 2), (c, 1), (c, 2)} і C = {I, II, II}. Тоді з відношенням 3 зв’язана функція F3(x1, x2), у якої x1A, x2B, x3C, F3(a,2)= S(3)a,2(3)= II, F3(b,1)= S(3)b,1(3)= I, F3(c,1)= S(3)c,1(3)= III. Для інших наборів з AB функція F3(x1, x2) дає .
Якщо відношення 1m, 2m,…, n-1m, n – функціональні і з ними зв'язані функції F1m, F2m,…,Fn-1m,Fn відповідно, то суперпозиція n(1m, 2m,…,n-1m) також є функціональним відношенням. З суперпозицією n(1m, 2m,…,n-1m) зв'язана суперпозиція функцій Fn(F1m, F2m,…,Fn-1m).
Лема. Суперпозиція скрізь визначених функціональних відношень також є скрізь визначеним функціональним відношенням.
Нехай - бінарне відношення на множинах А, В.
Визначення. Відношення називається відображенням множини А у В, якщо - функціонально й скрізь визначено, тобто для будь-якого аА Переріз Sa() – не порожній і містить один елемент sa()=bB.
Елемент b=(a) (або b=(a)) називається образом елемента а в множині B при відображенні , елемент а – прообразом елемента b.
Визначення. Сукупність всіх аА таких, що (а)=b, називається повним прообразом елемента b в А при відображенні .
Визначення. Відображення множини А в В називається відображенням А на В, якщо воно володіє також і властивістю сюр’єктивності.
Приклад. Нехай є множини A = {a, b, c}, B = {1, 2}, і відношення задається графіком A,B = {(a, 2), (b, 1), (c, 2)}. Тоді є відображенням A на B, образ елемента b є 1, тобто (a)=1, прообраз елемента 2 є множиною {a, c}, тобто -1(2)={a, c}.
Лема. Відображення множини А на множину В – взаємно однозначне (бієктивне), якщо воно також ін’єктивне.
Зокрема, взаємно однозначним відображенням А на А є діагональне відношення А, що часто називають тотожним відображенням А в себе.
Теорема. Відображення множини А на множину В взаємо-однозначне (у цьому випадку множини А і В – еквівалентні) тоді і тільки тоді, коли , - , де , - тотожні відображення множин А и В відповідно.
Наслідок. Якщо А=В, то відношення - взаємно однозначне відображення множини А на себе тоді і тільки тоді, коли -=.
Приклад. Відображення множини A = {a, b, c} на множину B = {1, 2, 3} з графіком A,B ={(a, 3), (b, 1), (c, 2)} є взаємно однозначне, ={a, b, c}, - ={1, 2, 3}.