- •Одеса Наука і техніка 2006
- •Розділ 1. Теорія множин і алгебраїчних систем
- •1.1. Основні поняття і завдання множин
- •1.2. Операції над множинами. Формули. Тотожності
- •1.3. Доведення тотожностей. Булева алгебра множин
- •1.4. Узагальнення операцій. Подвійність
- •Спісок літератури: Основна
- •2.1. Рівняння
- •2.2. Покриття і розбивки
- •2.3. Потужність множин. Зчисленні і континуальні множини
- •Список літератури Основна
- •3.1. Упорядковані множини
- •3.2. Графіки
- •Список літератури Основна
- •4.1. Відповідності
- •4.2. Образи і прообрази
- •4.3. Відображення і діаграми
- •Список літератури Основна
- •5.1. Основні поняття відношень
- •5.2. Множинні операції відношень
- •Список літератури Основна
- •6.1. Перестановка, ототожнення, приписування фіктивної координати
- •6.2. Згортка де Моргана, суперпозиція
- •Список літератури Основна
- •7.1. Успадковані властивості відношень
- •7.2. Спеціальні властивості відношень
- •Список літератури Основна
- •8.1. Еквівалентність
- •8.2. Порядок
- •8.3. Толерантність
- •8.4. Квазіпорядок
- •Список літератури Основна
- •9.1. Замикання відношень
- •9.2. Спеціальні функції
- •9.2.1. Підстановки
- •9.2.2. Послідовності
- •9.2.3. Функціонали
- •9.2.4. Функції, що зберігають алгебраїчні властивості
- •9.3. Операції
- •9.3.1. Загальні визначення операцій
- •9.3.2. Властивості операцій
- •Список літератури Основна
- •10.1 Композиція об'єктів
- •10.2. Внутрішній закон композиції
- •11.1 Алгебраїчні системи (моделі)
- •11.2. Групи підстановок і кільце множин
- •Розділ II. Комбінаторика
- •12.1. Вибірка елементів
- •12.2. Правило суми і добутку
- •12.3. Перестановки
- •12.4. Сполучення
- •12.5. Рекурентні співвідношення
- •12.6. Біном Ньютона
- •Список літератури Основна
- •13.1. Поліноміальні твірні функції
- •13.2. Експонентні твірні функції
- •13.3. Принцип включення і виключення
- •13.4. Розбивки
- •Список літератури Основна
- •Розділ III. Графи
- •14.1. Основні визначення
- •14.2. Способи представлення графів
- •Список літератури Основна
- •15.1. Основні визначення (продовження)
- •15.2. Зважені (відзначені) графи
- •Список літератури Основна
- •16.1. Операції над графуми
- •16.2. Властивості базових операцій над графами
- •Список літератури Основна
- •17.1. Чисельні характеристики графів
- •17.1.1. Ступінь вершин
- •17.1.2. Цикломатичне число
- •17.1.3. Хроматичне число
- •17.1.4. Множина внутрішньої стійкості
- •17.1.5. Множина зовнішньої стійкості
- •17.2. Представлення графів у пам'яті еом
- •Список літератури Основна
- •Розділ IV. Скінченні автомати
- •18.1. Абстрактний автомат
- •18.2. Способи завдання автоматів
- •18.2.1. Табличний спосіб
- •18.2.2. Графічний спосіб
- •18.3. Розширення функцій і
- •Список літератури Основна
- •19.1. Синхронні й асинхронні автомати
- •19.2. Асинхронні автомати, що тактуються
- •19.3. Перетворення автоматів Мілі і Мура
- •19.3.1. Перетворення автомата Мура в автомат Мілі
- •19.3.2. Перетворення автомата Мілі в автомат Мура
- •19.4. Сполучена модель автоматів – с-автомат
- •Список літератури Основна
- •20.1. Композиція автоматів
- •20.1.1. Рівнобіжне з'єднання
- •20.1.2. Послідовне з'єднання двох автоматів
- •20.1.3. З'єднання зі зворотним зв'язком
- •20.2. З'єднання автоматів з вихідною функцією
- •Список літератури Основна
- •21.1. Мережі автоматів
- •21.2. Еквівалентні автомати мережі
- •Список літератури Основна
- •Розділ V. Булева алгебра
- •22.1. Логічні функції
- •22.2. Булеві функції
- •22.3. Логічні формули
- •Список літератури Основна
- •23.1. Способи завдання булевих функцій
- •23.1.1. Табличний спосіб
- •23.1.2. Аналітичний спосіб Нормальні форми
- •23.1.3. Геометричний спосіб
- •23.1.4. Чисельний спосіб
- •23.2. Приведення формул булевої алгебри до досконалої форми
- •Список літератури Основна
- •24.1. Булева алгебра
- •24.2. Спрощення запису формул
- •24.3. Подвійність формул булевої алгебри
- •24.4. Булева алгебра множин
- •Список літератури Основна
- •25.1. Алгебра Жегалкіна
- •25.2. Типи булевих функцій
- •25.3. Функціональна повнота
- •25.4. Логічні (перемикальні) схеми
- •25.5. Канонічна задача синтезу логічних схем
- •Список літератури Основна
- •26.1. Графічний метод мінімізації булевих функцій
- •26.2. Табличний метод мінімізації
- •Список літератури Основна
- •27.1. Аналітичні методи мінімізації
- •27.1.1. Комплекс кубів
- •27.1.2. Постановка задачі
- •27.2. Метод Квайна
- •27.3. Алгебраїчний метод одержання мінімального покриття (алгоритм Петрика)
- •Список літератури Основна
- •28.1. Метод Квайна-МакКласкі
- •28.2. Мінімізація частково визначених функцій
- •Список літератури Основна
- •29.1 Основні визначення
- •29.2 Інтервальне представлення в матричній формі
- •29.3. Спрощення днф за матричною формою Закревського
- •30.1. Формулювання алгоритму побудови максимальних інтервалів для точки
- •30.2. Алгоритм для днф
- •30.3. Метод Блейка
- •31.1. Основні визначення
- •32.2. Використання системи булевих функцій для синтезу кс
- •31.3 Точний метод мінімізації систем булевих функцій Барті-Полянського
- •31.4. Інтуїтивний метод спрощення системи днф за матричною формою
- •32.1. Інтервальне представлення в еом
- •32.2. Основні операції над інтервальним представленням
- •33.1. Використання операцій інтервального представлення
- •33.2. Метричні властивості диз'юнктивної нормальної форми
- •34.1 Булеві рівняння
- •34.2. Булеві нерівності
- •34.3. Спільні системи нерівностей і рівнянь
- •35.1. Властивості булевой різниці
- •35.2. Методи знаходження булевой різниці
- •35.3. Подвійна булева різниця
- •35.4. Булеві похідні й диференціали
- •36.1. Висловлення предикатів
- •36.2. Логіка предикатів
- •36.3. Правила застосування кванторів
- •Список літератури Основна
- •Список літератури
- •Вступ 3
- •1. Теорія множин і алгебраїчних систем 4
- •2. Комбінаторика 65 Лекція 12. Комбінаторика. Базові методи 65
- •3. Графи 78
- •4. Скінченні автомати 101
- •5. Булева алгебра 123 Лекція 22. Булеві функції 123
Розділ II. Комбінаторика
Лекція 12. Комбінаторика. Базові методи
Вступ
Лекція має за мету висвітлити початкові поняття комбінаториці. Розглянуто вибірку елементів, правила суми та добутку. Звернена увага до базових методів перестановки, сполучення, рекурентних співвідношень, а також бінома Ньютона.
У лекції присутні шість параграфів:
Вибірка елементів
Правило суми і добутку
Перестановки
Сполучення
Рекурентні співвідношення
Біном Ньютона
12.1. Вибірка елементів
Визначення. Вибірка r елементів називається r-перестановкою, якщо враховується порядок проходження, r-сполученням, якщо беруться до уваги тільки елементи без урахування порядку.
Приклад. Нехай, наприклад, дана множина M = {a,b,c,d}. Вибірки abc, acb, bac, bca, cab, cba є різними 3-перестановками, утвореними з тих самих елементів. Тім же часом усі ці вибірки являють собою різний запис того самого 3-сполучення.
Вибірки можуть допускати і не допускати повторення елементів. При вибірках з повтореннями розрізняють два випадки.
У першому випадку передбачається, що запас повторюваних елементів обмежений і визначається специфікацією {,......,}, де- кількість елементів i-го вигляду. Загальне число елементів вихідної множині n=, причому в r-вибірці rn. Кожен вид можна розглядати як клас еквівалентності, елементи якого вважаються не різними і звичайно позначаються однаковими номерами чи символами. Сукупність позначень різних класів утворює сім’ю представників.
Приклад. Множина задана трьома класами еквівалентності зі специфікацією {2,5,4}, n=2+5+4=11. Позначимо представників класів через a, b, c, сім'ю представників утворить множина {a,b,c}. Тоді вибірки aabbbc, ababbc, baabbc тощо є різними 6-перестановками; вибірки aabbbbbcccc і aabbbccbccb – різними 11-перстановками. Вибірки aabbbc, bbbbbc, abbccc являють приклади 6-сполучень, а 11-сполучення є одне: aabbbbbcccc.
Коли запас елементів не обмежений і у вибірці з r елементів можливє будь-яке число повторень, що не перевищує заданого числа r. Вихідну множину можна розглядати як таку, що складається з різних елементів, але після вибірки деякого елемента віна відновлюється в цій множині.
12.2. Правило суми і добутку
Найбільше застосовуються при доказах у комбінаториці два правила.
Правило суми. Якщо об'єкт a може бути обраний p способами, а об'єкт b - іншими q способами, то вибір “або a, або b” може бути здійснений p+q способами.
Вибори a і b взаємно виключають одне одного. Необхідно, щоб не один зі способів вибору об'єкта a не збігся з Якім-небудь способом вибору об'єкта b. При наявності таких збігів правило суми незастосовне і результат дорівнює p+q-k, де k – це число збігів.
Правило добутку. Якщо об'єкт a може бути обраний p способами і після кожного з таких виборів об'єкт b у свою чергу може бути обраний q способами, то вибір “a і b” у зазначеному порядку можна здійснити pq способами.
Правило використовується в випадках, коли вибори a і b незалежні.
12.3. Перестановки
Визначимо число r-перестановок з n різних елементів без повторень.
Перестановки. Перший член перестановки можна вибрати з n елементів n способами – елементи не повинні повторюватися, вибір другого члена можна здійснити n-1 способами і так далі до r-го члена, Якій можна вибрати n-r+1 способами.
Застосовуючи послідовно правило добутку, одержуємо
p(n,r) = n (n-1)......(n – r + 1), n r.
Приклад. З об’єктів 1, 2, 3, 4 можна скласти 12 таких 2-перестановок: 12, 13, 14, 23, 24, 34, 21, 31, 41, 32, 42, 43.
n-перестановки з n різних елементів називають перестановками. Поклавши r = n, маємо число перестановок p(n, n ) = = n(n-1)...2 *1 = n! Використовуючи це співвідношення, можна записати:
p(n, r) = =.
Розглянемо перестановки з повтореннями з n елементів, специфікація яких {}, причому n =.Через збіг деяких елементів число таких перестановок виявляється менше ніж n! , тому що перестановка однакових елементів нічого не змінює.
Перестановки з повтореннями з n елементів: Елементи j-го класу допускають перестановку способами, і в кожнім класі такі операції здійснюються незалежно, відповідно до правила добутку можна зробитиперестановок, що не змінюють дану перестановку.
Число різних перестановок з повтореннями, що виходять з n елементів, виражається формулою
Приклад. План забудови вулиці 10 будинками, серед яких 3 будинки одного типу, 5 - другого і 2 - третього, можна представити 10! 3! 5! 2!= 2520 способами.
Якщо запас об'єктів n різних типів не обмежений, то кожне місце в r-перестановці можна заповнити n різними способами. Тому відповідно до правила добутку число r-перестановок з необмеженими повтореннями дорівнює U(n, r) = . Це співвідношення, зокрема, визначає кількість різних r-розрядних чисел, записаних у позиційній системі з підставою n.