- •Одеса Наука і техніка 2006
- •Розділ 1. Теорія множин і алгебраїчних систем
- •1.1. Основні поняття і завдання множин
- •1.2. Операції над множинами. Формули. Тотожності
- •1.3. Доведення тотожностей. Булева алгебра множин
- •1.4. Узагальнення операцій. Подвійність
- •Спісок літератури: Основна
- •2.1. Рівняння
- •2.2. Покриття і розбивки
- •2.3. Потужність множин. Зчисленні і континуальні множини
- •Список літератури Основна
- •3.1. Упорядковані множини
- •3.2. Графіки
- •Список літератури Основна
- •4.1. Відповідності
- •4.2. Образи і прообрази
- •4.3. Відображення і діаграми
- •Список літератури Основна
- •5.1. Основні поняття відношень
- •5.2. Множинні операції відношень
- •Список літератури Основна
- •6.1. Перестановка, ототожнення, приписування фіктивної координати
- •6.2. Згортка де Моргана, суперпозиція
- •Список літератури Основна
- •7.1. Успадковані властивості відношень
- •7.2. Спеціальні властивості відношень
- •Список літератури Основна
- •8.1. Еквівалентність
- •8.2. Порядок
- •8.3. Толерантність
- •8.4. Квазіпорядок
- •Список літератури Основна
- •9.1. Замикання відношень
- •9.2. Спеціальні функції
- •9.2.1. Підстановки
- •9.2.2. Послідовності
- •9.2.3. Функціонали
- •9.2.4. Функції, що зберігають алгебраїчні властивості
- •9.3. Операції
- •9.3.1. Загальні визначення операцій
- •9.3.2. Властивості операцій
- •Список літератури Основна
- •10.1 Композиція об'єктів
- •10.2. Внутрішній закон композиції
- •11.1 Алгебраїчні системи (моделі)
- •11.2. Групи підстановок і кільце множин
- •Розділ II. Комбінаторика
- •12.1. Вибірка елементів
- •12.2. Правило суми і добутку
- •12.3. Перестановки
- •12.4. Сполучення
- •12.5. Рекурентні співвідношення
- •12.6. Біном Ньютона
- •Список літератури Основна
- •13.1. Поліноміальні твірні функції
- •13.2. Експонентні твірні функції
- •13.3. Принцип включення і виключення
- •13.4. Розбивки
- •Список літератури Основна
- •Розділ III. Графи
- •14.1. Основні визначення
- •14.2. Способи представлення графів
- •Список літератури Основна
- •15.1. Основні визначення (продовження)
- •15.2. Зважені (відзначені) графи
- •Список літератури Основна
- •16.1. Операції над графуми
- •16.2. Властивості базових операцій над графами
- •Список літератури Основна
- •17.1. Чисельні характеристики графів
- •17.1.1. Ступінь вершин
- •17.1.2. Цикломатичне число
- •17.1.3. Хроматичне число
- •17.1.4. Множина внутрішньої стійкості
- •17.1.5. Множина зовнішньої стійкості
- •17.2. Представлення графів у пам'яті еом
- •Список літератури Основна
- •Розділ IV. Скінченні автомати
- •18.1. Абстрактний автомат
- •18.2. Способи завдання автоматів
- •18.2.1. Табличний спосіб
- •18.2.2. Графічний спосіб
- •18.3. Розширення функцій і
- •Список літератури Основна
- •19.1. Синхронні й асинхронні автомати
- •19.2. Асинхронні автомати, що тактуються
- •19.3. Перетворення автоматів Мілі і Мура
- •19.3.1. Перетворення автомата Мура в автомат Мілі
- •19.3.2. Перетворення автомата Мілі в автомат Мура
- •19.4. Сполучена модель автоматів – с-автомат
- •Список літератури Основна
- •20.1. Композиція автоматів
- •20.1.1. Рівнобіжне з'єднання
- •20.1.2. Послідовне з'єднання двох автоматів
- •20.1.3. З'єднання зі зворотним зв'язком
- •20.2. З'єднання автоматів з вихідною функцією
- •Список літератури Основна
- •21.1. Мережі автоматів
- •21.2. Еквівалентні автомати мережі
- •Список літератури Основна
- •Розділ V. Булева алгебра
- •22.1. Логічні функції
- •22.2. Булеві функції
- •22.3. Логічні формули
- •Список літератури Основна
- •23.1. Способи завдання булевих функцій
- •23.1.1. Табличний спосіб
- •23.1.2. Аналітичний спосіб Нормальні форми
- •23.1.3. Геометричний спосіб
- •23.1.4. Чисельний спосіб
- •23.2. Приведення формул булевої алгебри до досконалої форми
- •Список літератури Основна
- •24.1. Булева алгебра
- •24.2. Спрощення запису формул
- •24.3. Подвійність формул булевої алгебри
- •24.4. Булева алгебра множин
- •Список літератури Основна
- •25.1. Алгебра Жегалкіна
- •25.2. Типи булевих функцій
- •25.3. Функціональна повнота
- •25.4. Логічні (перемикальні) схеми
- •25.5. Канонічна задача синтезу логічних схем
- •Список літератури Основна
- •26.1. Графічний метод мінімізації булевих функцій
- •26.2. Табличний метод мінімізації
- •Список літератури Основна
- •27.1. Аналітичні методи мінімізації
- •27.1.1. Комплекс кубів
- •27.1.2. Постановка задачі
- •27.2. Метод Квайна
- •27.3. Алгебраїчний метод одержання мінімального покриття (алгоритм Петрика)
- •Список літератури Основна
- •28.1. Метод Квайна-МакКласкі
- •28.2. Мінімізація частково визначених функцій
- •Список літератури Основна
- •29.1 Основні визначення
- •29.2 Інтервальне представлення в матричній формі
- •29.3. Спрощення днф за матричною формою Закревського
- •30.1. Формулювання алгоритму побудови максимальних інтервалів для точки
- •30.2. Алгоритм для днф
- •30.3. Метод Блейка
- •31.1. Основні визначення
- •32.2. Використання системи булевих функцій для синтезу кс
- •31.3 Точний метод мінімізації систем булевих функцій Барті-Полянського
- •31.4. Інтуїтивний метод спрощення системи днф за матричною формою
- •32.1. Інтервальне представлення в еом
- •32.2. Основні операції над інтервальним представленням
- •33.1. Використання операцій інтервального представлення
- •33.2. Метричні властивості диз'юнктивної нормальної форми
- •34.1 Булеві рівняння
- •34.2. Булеві нерівності
- •34.3. Спільні системи нерівностей і рівнянь
- •35.1. Властивості булевой різниці
- •35.2. Методи знаходження булевой різниці
- •35.3. Подвійна булева різниця
- •35.4. Булеві похідні й диференціали
- •36.1. Висловлення предикатів
- •36.2. Логіка предикатів
- •36.3. Правила застосування кванторів
- •Список літератури Основна
- •Список літератури
- •Вступ 3
- •1. Теорія множин і алгебраїчних систем 4
- •2. Комбінаторика 65 Лекція 12. Комбінаторика. Базові методи 65
- •3. Графи 78
- •4. Скінченні автомати 101
- •5. Булева алгебра 123 Лекція 22. Булеві функції 123
Список літератури Основна
Новиков Ф.А. Дискретная математика для программистов. – СПб.: Питер, 2001. - С.35-38.
Кук Д., Бейз Г. Компьютерная математика. – М.: Наука, 1990. - с.43-46.
Глушков В.М., Цейтлин Г.Е., Ющенко Е.Л. Алгебра, языки, программирование. – К.:Наук. думка, 1989. - С.35-50.
Сигорский В.П. Математический аппарат инженера. – К.: Техника, 1975. - С.97-115.
Коршунов Ю.М. Математические основы кибернетики. – М.: Энергоатомиздат, 1987. - С.62, 63.
Додаткова
Горбатов В.А. Основы дискретной математики. – М.: Высш. шк., 1986. - С.13-20.
Биркгоф Г., Барти Т. Современная прикладная алгебра. – М.: Мир, 1976. - С.42-46.
Для практичних занять
Методичні вказівки і завдання до контрольних робіт з дисципліни «Основи дискретної математики» для студентів очної та заочної форм навчання фахів 6.0804, 6.0915 / О.М. Мартинюк. – Одеса: ОНПУ, 2001. – С.15-17.
Лекція 8. Спеціальні види відношень
Вступ
Лекція має за мету навести поняття спеціальних бінарних відношень, що використовуються значно частіше за інші. Розглянуто еквівалентність, несуворий і суворий порядки, толерантність, квазіпорядок, а також множині властивостей спеціальних відношень. Звернено повагу на вигляд матричного, графового і множинного завдання спеціальних відношень.
У лекції присутні чотири підрозділи:
Еквівалентність
Порядок
Толерантність
Квазіпорядок
8.1. Еквівалентність
Визначення. Бінарне відношення А на множини А, що задовольняє властивостям рефлективності, транзитивності і симетричності, називається відношенням еквівалентності (.
Очевидно, що якщо А - відношення еквівалентності на множині А, то обернене відношення А-1 також є відношенням еквівалентності на даній множині.
Відношення еквівалентності на множині А зв'язано з розбивками цієї множини на попарно непересічні підмножини, що завдає належність кожного елементу множини А тільки одному класу розбивки.
Нехай А - деяке відношення еквівалентності на множини А, що не порожня. Розглянемо фактор-множину АА=Sа(А)|а.
Визначення. Переріз Sa(A) називається суміжним класом елемента а по відношенню А.
Лема. Фактор-множина АА по відношенню еквівалентності А є розбивкою множини А на суміжні класи Sa(A)=A.
Тому що А – рефлексивно, справедливо аSa для кожного с такого, що сSaSb, виконується аАс і bc, у силу симетричності ас і сАb, у силу транзитивності аb і Sa(A)Sb(A), у силу симетричності bAa і Sb()Sa(A), тобто Sa(Sb(A), таким чином різні суміжні класи не перерізаються.
Кожній розбивці R(A)={A1, A2,..., Ak} множини А відповідає відношення еквівалентності на множині А, суміжні класи якого збігаються з класами даної розбивки, тобто аb тоді і тільки тоді, коли а,bі, де і=1, 2,..., k.
Теорема. Кожному відношенню еквівалентності на множині А відповідає єдина розбивка R(A) даної множини і, навпаки, будь-якій розбивці множини А однозначно відповідає деяке відношення еквівалентності на А.
Зв'язок відношень еквівалентності і розбивок множин можна використовувати при визначенні поняття кардинального числа, якщо вважати, що дві множини еквівалентні тоді і тільки тоді, коли вони рівно потужні. У цьому випадку кожному класу еквівалентності відповідає визначена потужність (кардинальне число), причому деякому класу розбивки скінченних множин відповідає натуральне число - число елементів у множинах з даного класу.
Нехай - відношення еквівалентності на множини А, A/=Sa()/a - фактор-множина множини А по даному відношенню еквівалентності.
Визначення. Відображення множини А на фактор-множину А, що зіставляє кожному елементу а суміжний клас Sa(), якому належить елемент а, називається природним відображенням множини А на фактор-множину А.
Нехай - відображення множини А на множину В. Відображенню відповідає деяке цілком визначене відношення еквівалентності на множині А. Нехай для елементів а1, а2 а1а2 тоді і тільки тоді, коли (а1)а2). При зіставленні кожному елементу b його повного прообразу при відображенні виходить взаємно однозначне відображення множини В на фактор-множину А, причому композиція збігається з природним відображенням множини А на фактор-множину А.
Всі елементи, що належать деякому класу Аі розбивки R={A1,..., An} множини А, зв'язані відношенням еквівалентності і взаємозамінні у тому сенсі, що кожний з цих елементів визначає даний клас, тобто може служити його представником (еталоном).
Визначення. Підмножина множини А, що містить по одному і тільки одному елементу аі з кожного класу Аі деякої розбивки Р={A1, A2, ... , Ai,..., An} множини А, називається системою представників відповідного відношення еквівалентності.
Приклад. а) Нехай є множини А = {а1, а2, а3 і B = {b1, b2, b3,b4 b5, b6, b7}. Р1а1, а2, а3, А,1=а1, a1>, <a1, a2>, <a1, a3>, <a2, a1>, <a2, a2>, <a2, a3>,<a3, a1>,<a3, a2>, <a3, a3>}; P2={{a1}, {a2}, {a3}}, A,2={<a1, a1>, <a2, a2>, <a3, a3>} PB={{b1, b2, b3}, {b4}, {b5, b6, b7}} B={(b1, b1), (b1, b2), (b2, b1), (b2, b2), (b1, b3), (b3, b1), (b3, b3), (b2, b3), (b3, b2), (b4, b4), (b5, b5), (b5, b6), (b6, b5), (b6, b6), (b5, b7), (b7, b5), (b7, b7), (b6, b7), (b7, b6)}
б) Таблиця 8.1.
B |
b1 |
b2 |
B3 |
b4 |
b5 |
B6 |
b7 |
b1 |
1 |
1 |
1 |
|
|
|
|
b2 |
1 |
1 |
1 |
|
|
|
|
b3 |
1 |
1 |
1 |
|
|
|
|
b4 |
|
|
|
1 |
|
|
|
b5 |
|
|
|
|
1 |
1 |
1 |
b6 |
|
|
|
|
1 |
1 |
1 |
b7 |
|
|
|
|
1 |
1 |
1 |
в)
Рис. 8.1. Відношення еквівалентності B