- •Одеса Наука і техніка 2006
- •Розділ 1. Теорія множин і алгебраїчних систем
- •1.1. Основні поняття і завдання множин
- •1.2. Операції над множинами. Формули. Тотожності
- •1.3. Доведення тотожностей. Булева алгебра множин
- •1.4. Узагальнення операцій. Подвійність
- •Спісок літератури: Основна
- •2.1. Рівняння
- •2.2. Покриття і розбивки
- •2.3. Потужність множин. Зчисленні і континуальні множини
- •Список літератури Основна
- •3.1. Упорядковані множини
- •3.2. Графіки
- •Список літератури Основна
- •4.1. Відповідності
- •4.2. Образи і прообрази
- •4.3. Відображення і діаграми
- •Список літератури Основна
- •5.1. Основні поняття відношень
- •5.2. Множинні операції відношень
- •Список літератури Основна
- •6.1. Перестановка, ототожнення, приписування фіктивної координати
- •6.2. Згортка де Моргана, суперпозиція
- •Список літератури Основна
- •7.1. Успадковані властивості відношень
- •7.2. Спеціальні властивості відношень
- •Список літератури Основна
- •8.1. Еквівалентність
- •8.2. Порядок
- •8.3. Толерантність
- •8.4. Квазіпорядок
- •Список літератури Основна
- •9.1. Замикання відношень
- •9.2. Спеціальні функції
- •9.2.1. Підстановки
- •9.2.2. Послідовності
- •9.2.3. Функціонали
- •9.2.4. Функції, що зберігають алгебраїчні властивості
- •9.3. Операції
- •9.3.1. Загальні визначення операцій
- •9.3.2. Властивості операцій
- •Список літератури Основна
- •10.1 Композиція об'єктів
- •10.2. Внутрішній закон композиції
- •11.1 Алгебраїчні системи (моделі)
- •11.2. Групи підстановок і кільце множин
- •Розділ II. Комбінаторика
- •12.1. Вибірка елементів
- •12.2. Правило суми і добутку
- •12.3. Перестановки
- •12.4. Сполучення
- •12.5. Рекурентні співвідношення
- •12.6. Біном Ньютона
- •Список літератури Основна
- •13.1. Поліноміальні твірні функції
- •13.2. Експонентні твірні функції
- •13.3. Принцип включення і виключення
- •13.4. Розбивки
- •Список літератури Основна
- •Розділ III. Графи
- •14.1. Основні визначення
- •14.2. Способи представлення графів
- •Список літератури Основна
- •15.1. Основні визначення (продовження)
- •15.2. Зважені (відзначені) графи
- •Список літератури Основна
- •16.1. Операції над графуми
- •16.2. Властивості базових операцій над графами
- •Список літератури Основна
- •17.1. Чисельні характеристики графів
- •17.1.1. Ступінь вершин
- •17.1.2. Цикломатичне число
- •17.1.3. Хроматичне число
- •17.1.4. Множина внутрішньої стійкості
- •17.1.5. Множина зовнішньої стійкості
- •17.2. Представлення графів у пам'яті еом
- •Список літератури Основна
- •Розділ IV. Скінченні автомати
- •18.1. Абстрактний автомат
- •18.2. Способи завдання автоматів
- •18.2.1. Табличний спосіб
- •18.2.2. Графічний спосіб
- •18.3. Розширення функцій і
- •Список літератури Основна
- •19.1. Синхронні й асинхронні автомати
- •19.2. Асинхронні автомати, що тактуються
- •19.3. Перетворення автоматів Мілі і Мура
- •19.3.1. Перетворення автомата Мура в автомат Мілі
- •19.3.2. Перетворення автомата Мілі в автомат Мура
- •19.4. Сполучена модель автоматів – с-автомат
- •Список літератури Основна
- •20.1. Композиція автоматів
- •20.1.1. Рівнобіжне з'єднання
- •20.1.2. Послідовне з'єднання двох автоматів
- •20.1.3. З'єднання зі зворотним зв'язком
- •20.2. З'єднання автоматів з вихідною функцією
- •Список літератури Основна
- •21.1. Мережі автоматів
- •21.2. Еквівалентні автомати мережі
- •Список літератури Основна
- •Розділ V. Булева алгебра
- •22.1. Логічні функції
- •22.2. Булеві функції
- •22.3. Логічні формули
- •Список літератури Основна
- •23.1. Способи завдання булевих функцій
- •23.1.1. Табличний спосіб
- •23.1.2. Аналітичний спосіб Нормальні форми
- •23.1.3. Геометричний спосіб
- •23.1.4. Чисельний спосіб
- •23.2. Приведення формул булевої алгебри до досконалої форми
- •Список літератури Основна
- •24.1. Булева алгебра
- •24.2. Спрощення запису формул
- •24.3. Подвійність формул булевої алгебри
- •24.4. Булева алгебра множин
- •Список літератури Основна
- •25.1. Алгебра Жегалкіна
- •25.2. Типи булевих функцій
- •25.3. Функціональна повнота
- •25.4. Логічні (перемикальні) схеми
- •25.5. Канонічна задача синтезу логічних схем
- •Список літератури Основна
- •26.1. Графічний метод мінімізації булевих функцій
- •26.2. Табличний метод мінімізації
- •Список літератури Основна
- •27.1. Аналітичні методи мінімізації
- •27.1.1. Комплекс кубів
- •27.1.2. Постановка задачі
- •27.2. Метод Квайна
- •27.3. Алгебраїчний метод одержання мінімального покриття (алгоритм Петрика)
- •Список літератури Основна
- •28.1. Метод Квайна-МакКласкі
- •28.2. Мінімізація частково визначених функцій
- •Список літератури Основна
- •29.1 Основні визначення
- •29.2 Інтервальне представлення в матричній формі
- •29.3. Спрощення днф за матричною формою Закревського
- •30.1. Формулювання алгоритму побудови максимальних інтервалів для точки
- •30.2. Алгоритм для днф
- •30.3. Метод Блейка
- •31.1. Основні визначення
- •32.2. Використання системи булевих функцій для синтезу кс
- •31.3 Точний метод мінімізації систем булевих функцій Барті-Полянського
- •31.4. Інтуїтивний метод спрощення системи днф за матричною формою
- •32.1. Інтервальне представлення в еом
- •32.2. Основні операції над інтервальним представленням
- •33.1. Використання операцій інтервального представлення
- •33.2. Метричні властивості диз'юнктивної нормальної форми
- •34.1 Булеві рівняння
- •34.2. Булеві нерівності
- •34.3. Спільні системи нерівностей і рівнянь
- •35.1. Властивості булевой різниці
- •35.2. Методи знаходження булевой різниці
- •35.3. Подвійна булева різниця
- •35.4. Булеві похідні й диференціали
- •36.1. Висловлення предикатів
- •36.2. Логіка предикатів
- •36.3. Правила застосування кванторів
- •Список літератури Основна
- •Список літератури
- •Вступ 3
- •1. Теорія множин і алгебраїчних систем 4
- •2. Комбінаторика 65 Лекція 12. Комбінаторика. Базові методи 65
- •3. Графи 78
- •4. Скінченні автомати 101
- •5. Булева алгебра 123 Лекція 22. Булеві функції 123
29.2 Інтервальне представлення в матричній формі
Інтервал у булевому просторі визначається як упорядкована сукупність наборів, задана мінімальним «Мін» і максимальним «Макс» наборами. [«Мін», «Макс»] – безліч наборів К, для яких «Мін»К«Макс». Тут - відношення порядку на безлічі векторів, для якого «Мін» «Макс», якщо для кожного компонента «Мін»i «Макс»i.
Приклад. Інтервал [0010, 0110] - це два набори 0010 й 0110, інтервал [0010, 1011] - це чотири набори 0010, 0011, 1010, 1011.
Змінні, що приймають однакові значення в «Мін», «Макс» наборах, мають однакове значення у всіх наборах до інтервалу, їх називають зовнішніми змінними. Інші змінні називають внутрішніми змінними, вони в кожному наборі інтервалу мають свій набір значень, що приймає в наборах інтервалу всі 2k значень, де k – число внутрішніх змінних.
Визначення. Інтервал – це сукупність 2k наборів, в яких n-k зовнішніх змінних приймають однакові для всіх наборів значення, k внутрішніх змінних – всі можливі набори значень змінних.
Приклад. x1 x2 x3 x4 0 0 1 0 Всі змінні зовнішні. 0 0 1 0 Змінна x2 – внутрішня 0 1 1 0 інші зовнішні. 0 0 1 0 Змінні х1 і х4 – внутрішні, 0 0 1 1 змінні х2 і х3 – зовнішні, 1 0 1 0 вони приймають на всіх чотирьох 1 0 1 1 наборах х2=0, х3=1.
Аналогічно операції склеювання кон’юнкцій можна проводити операцію склеювання наборів - склеюються два набори, якщо множини їх змінних збігаються, і значення тільки однієї змінної розрізняються. Результат склеювання двох наборів зображується у вигляді набору, у якого замість значення змінної, що розрізняє, проставлена тильда.
Приклад. 0010 й 0011 дають 001~, 0~10 й 0~11 дають 0~1~.
Набори інтервалу склеюються, після всіх склеювань виходить один набір, де зовнішні змінні приймають задані вихідні значення, а внутрішні змінні задані тильдою або рискою.
Приклад. 0010 0011 дають 001~
усе разом дають ~01~
1010 1011 дають 101~.
Тильда означає, що змінна може приймати значення 0 або 1, конкретний набір значень k-внутрішніх змінних визначає один з 2k внутрішніх наборів інтервалу. Для ДНФ у мінтермі інтервалу відповідає кон’юнкція зовнішніх змінних, зовнішня змінна входить у кон’юнкцію без інверсії, якщо в інтервалі їй відповідає 1, з інверсією, якщо в інтервалі їй відповідає 0. Інтервальне представлення використається й для КНФ, різниця лише у відомому по главі 2 відповідності змінних й їхніх інверсій 0 й 1 у макстермах.
Приклад. Функції f(x1, x2, x3, x4) = x1x2 x1x3 x2x4 x3x4 відповідає сукупність чотирьох інтервалів:
х1 х2 х3 х4 1 0 ~ ~ 1 ~ 1 ~ ~ 1 ~ 1 ~ ~ 0 1
По поданню булевої функції в ДНФ просто одержати її матричне представлення. Всі набори кожного інтервалу, що відповідає кон’юнкції ДНФ, відзначаються на матриці точками. Для цього потрібно виділити стовпці, обумовлені значеннями молодших зовнішніх змінних інтервалу, і стоки, обумовлені значеннями старших зовнішніх змінних. Перетин рядків і стовпців виділить всі елементи інтервалу.
Приклад.
Для функції від чотирьох змінних ДНФ і матриця виглядають у такий спосіб: f(x1, x2, x3, x4) = x1x2 x1x3 x2x4 x3x4
x1 x2 x3 x4
x1x2 ~ 1 0 ~ ~
Таблиця 29.3
|
|
|
|
x2 |
x2 |
|
|
|
x1 |
x1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
x3| |
|
|
|
|
x4| |
x3| |
|
|
|
|
x4| |
|
|
|
|
|
Приклад.
Для функції п'яти змінних ДНФ і матриця виглядають так: f(x1, x2, x3, x4, x5) = x1x2x4 x2x5 x3x4x5 x1x4x5
Таблиця 29.4
|
|
|
|
|
|
x3 |
x3 |
x3 |
x3 |
|
|
|
|
x2 |
x2 |
x2 |
x2 |
|
|
|
|
|
x1 |
x1 |
|
|
x1 |
x1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x4| |
|
|
|
|
|
|
|
|
x5| |
x4| |
|
|
|
|
|
|
|
|
x5| |
|
|
|
|
|
|
|
|
|