15.10. 15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон

15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон

Відповідно до ст. 43 Статуту ООН, Рада Безпеки має право застосовувати збройні сили з метою припинення агресії. Як приклад можна навести військові операції коаліційних сил проти Іраку в 1990 - 1991 рр., що здійснювалися за мандатом ООН. На такі акції поширюється дія норм міжнародного гуманітарного права.

У Положенні про надзвичайні сили ООН 1957 р. йдеться: "Сили дотримуватимуться принципів і духу загальних міжнародних конвенцій, щодо поведінки військового персоналу".

Від застосування військової сили для придушення актів агресії відрізняються миротворчі операції. Під ними розуміється встановлення присутності ООН в місці конфлікту з відома всіх сторін конфлікту зазвичай за участю військового і (або) поліцейського персоналу.

Миротворчі сили не є учасниками збройного конфлікту, і на цій підставі деякі юристи стверджують, що міжнародне гуманітарне право до них не застосовується. Проте миротворчі сили мають право використовувати силу в порядку самооборони або при спробах силою перешкоджати здійсненню їх завдання. До такого роду конфліктів гуманітарне право може застосовуватися.

Національні контингенти, що надаються в розпорядження ООН, підпорядковані праву своєї держави і не можуть порушувати обов'язкові для своєї держави міжнародні норми. У разі скоєння військового злочину, військовослужбовець підлягає відповідальності по внутрішньому праву. Участь в операціях ООН не може звільняти від обов'язку поваги норм гуманітарного права. Якщо ж миротворчі операції обмежуються підтриманням порядку, то до них застосовується не міжнародне гуманітарне право, а правила поліцейських операцій. Правила застосування сили поліцією визначені в Кодексі поведінки посадових осіб правоохоронних органів (прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН в 1979 р.), в доповіді VIII Конгресу ООН по попередженню злочинності і поводженню з правопорушниками 1990 р. - "Основні принципи застосування сили і вогнепальної зброї посадовими особами правоохоронних органів".

Інша сторона питання - захист персоналу, що бере участь в миротворчих операціях ООН. Враховуючи характер здійснюваних ним операцій, йому повинен бути наданий вищий рівень захисту, чим військовослужбовцям воюючих, рівень, аналогічний тому, який розповсюджується на гуманітарні організації.

З цього питання є прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1994 р. Конвенція про безпеку персоналу ООН. Відповідно до цієї Конвенції, такий персонал у разі захоплення підлягає негайному звільненню. З персоналом, що знаходиться в очікуванні звільнення, належить поводитись відповідно до принципів і духу Женевських конвенцій 1949 р. (ст. 8). Дана Конвенція перераховує види злочинів проти персоналу ООН і зобов'язує держави, що беруть участь, зробити їх караними за своїм правом (ст. 9). Статут Міжнародного кримінального суду в числі військових злочинів, що належать до його юрисдикції, указує злочини проти персоналу, що здійснює надання гуманітарної допомоги, або місії по підтриманню миру відповідно до Статуту ООН (ст. 2).