12.4. 12.3. Міжнародні конференції

12.3. Міжнародні конференції

Міжнародна конференція - тимчасовий колективний орган, що створюється суверенними державами і покликаний обговорювати поставлені перед ним питання і ухвалювати узгоджені рішення.

Цілі і діяльність будь-якої міжурядової конференції мають відповідати загальновизнаним принципам міжнародного права.

Відмінності в найменуваннях міжурядових конференцій (з'їзд, конгрес, конференція, нарада) юридичного значення не мають.

Міжнародні конференції поділяються на:міжурядові, неурядові.

Міжурядові конференції є формою багатосторонньої дипломатії і одним з головних засобів міжнародних переговорів.

За колом учасників поділяються на :Універсальні:в роботі має право ,брати участь будь-яка держава світу; Регіональні :учасниками є держави, що належать до певного регіону

Нерідко на конференції, особливо на ті, які скликаються ООН, як спостерігачі допускаються представники зацікавлених міжурядових і неурядових організацій, а також держав, що не беруть участь в конференції. Крім того, на деякі сучасні міжурядові конференції як спостерігачі запрошуються представники національно-визвольних рухів.

Залежно від рівня проведення конференції, який визначається важливістю питань або ступенем їх підоготовленості для обговорення і врегулювання, делегації на міжурядових конференціях очолюються главами держав і урядів, міністрами закордонних справ або іншими офіційними особами. Важливе те, що у будь-якому випадку глава делегації уповноважений виступати від імені держави або уряду.

Міжурядові конференції скликаються або міжнародними організаціями (в рамках останніх або під їх егідою), або державами-ініціаторами. Скликання конференції в рамках або під егідою міжурядової організації не змінює її характеру як самостійного міжнародного органу. Деякі конференції є періодичними і тривають по кілька років (наприклад, Нарада з безпеки і співробітництва в Європі продовжувалась з 1973г.).

За цілями скликання поділяються на: мирні, політичні, економічні, дипломатичні, змішані.

Конференції скликаються для:

• підготовки і ухвалення міжнародних договорів, у тому числі і статутів міжурядових організацій,

• обговорення певних міжнародних проблем,

• обміну думками і інформацією,

• вироблення рекомендацій.

Наради з небагатьма учасниками обмежуються вибором голови і створенням секретаріату. Конференції з широким представництвом мають досить складну організаційну структуру: голова, комітети, підкомітети, робочі групи, секретаріат. Основні організаційні питання вирішує генеральний комітет, що складається з голови конференції і голів комітетів. Особливий комітет займається перевіркою повноважень. Відзначимо також редакційний комітет, від якого значною мірою залежить формулювання ухвалюваних рішень.

Правила процедури визначають порядок голосування, ухвалення рішень. Рішення зустрічей обмеженого складу зазвичай оформлюються спільною заявою або комюніке. Ширші конференції приймають заключні акти, що містять підсумки роботи і тексти ухвалених рішень. Ці акти підписуються учасниками. Підписання акту, що містить текст прийнятого договору, означає встановлення його автентичності.

Резолюції конференцій не є юридично обов'язковими, але через принцип сумлінності передбачається, що вони поважатимуться учасниками як морально-політичні зобов'язання. Юридично обов'язкову силу мають рішення, оформлені у вигляді договору. Відомі випадки, коли положення резолюцій конференцій придбали юридичну силу в результаті того, що договір зобов'язував ними керуватися.

Роль конференцій і актів, що приймаються ними, незмінно зростає. Міжнародне співтовариство потребує все активнішої координації політики держав із глобальних проблем. Розвиток міжнародного життя вимагає все більш активного нормативного регулювання. Розробка відповідних договорів займає багато часу. Тому на допомогу приходять резолюції міжнародних конференцій, що є актами "м'якого права". Вони швидше формуються, держави погоджуються з ними легше, ніж з жорсткими зобов'язаннями за договорами.

Кількість і обсяг прийнятих конференціями актів також постійно росте. Вони визначають цілі взаємодії держав для вирішення загальних проблем, встановлюють правила, яких для цього слід дотримуватись. У числі таких конференцій - Всесвітня конференція з прав людини 1993 р., Міжнародна конференція з населення і розвитку 1994 р., Зустріч у верхах НАТО - Росія 2002 р. В порівняно короткі терміни названі конференції визначили шляхи вирішення широкого кола найважливіших проблем економічного, соціального і гуманітарного характеру.

Резолюції конференцій не тільки безпосередньо регулюють відносини держав, але й готують грунт для відповідних правових норм. Істотне їх значення і при тлумаченні останніх.

Характеризуючи роль конференцій слід відзначити велику вісімку (G-8) промислово розвинених країн (Великобританія, Італія, Канада, Росія, США, Франція, ФРН). Основна мета її нарад - вирішення глобальних економічних проблем. Крім того, обговорюються і політичні проблеми: ООН і багатостороння співпраця, контроль над озброєнням і роззброєння, ситуація в регіонах, міжнародний тероризм та ін. Вісімка діє сесійно на постійній основі.