14.2. 14.1. Право міжнародної безпеки

14.1. Право міжнародної безпеки

Міжнародна безпека— це світопорядок, в якому створені сприятливі міжнародні умови для вільного розвитку держав і інших суб'єктів міжнародного

Міжнародну безпеку розуміють в широкому і вузькому значенні.

Міжнародна безпека в широкому значенні включає комплекс політичних, гуманітарних, інформаційних екологічних і інших аспектів безпеки.

Право міжнародною можна розглядати і в широкому плані як сукупність принципів і норм, регулюючих відносини суб'єктів міжнародного права з метою забезпечення політичної, військової, економічної, екологічної і інших видів безпеки.

Міжнародна безпека у вузькому сенсі включає тільки її військово-політичні спекти.

Право міжнародної безпеки — галузь міжнародного права що є системою принципів і норм, які регулюють військово-політичні відносини держав з метою забезпечення миру і міжнародної безпеки. Норми даної галузі направлені на забезпечення як міжнародної, так і національної безпеки.

Джерелами права міжнародній є міжнародний договір, міжнародний звичай, обов'язкові вирішення міжнародних організацій, насамперед Ради Безпеки ООН.

Основу права міжнародної безпеки складають загальновизнані принципи сучасного міжнародного права, зокрема:

• незастосування сили або погрози силою

• територіальна цілісність держав

• непорушність державних кордонів

• невтручання у внутрішні справи держав

• мирне вирішення спорів

• співробітництво держав тощо.

Крім загальновизнаних принципів міжнародного права, право міжнародної безпеки має і свої, галузеві принципи.

Принцип неподільності міжнародної безпеки. Життя показує, що будь-яка криза в одній частині земної кулі, будь то природні катаклізми, збройні конфлікти або акти міжнародного тероризму, відразу ж негативно позначається в інших його частинах. Держави ставлять перед собою завдання вдосконалення універсальної системи міжнародної безпеки, основи якої закладені Статутом ООН.

Принцип незаподіяння шкоди безпеці інших держав припускає проведення такої зовнішньої політики держав, яка максимально враховує безпеку не тільки своєї держави але й світової спільноти. Безумовно, забезпечення національної безпеки держави — один з пріоритетів діяльності держави. В той же час кожна держава при виробленні і здійсненні зовнішньої політики держави мають максимально враховувати всі аспекти забезпечення безпеки як своїх союзників, так і міжнародного співтовариства в цілому.

Принцип рівної і однакової безпеки Держава має забезпечувати свою безпеку, порівнюючи її з можливостями забезпечення безпеки інших держав. Мова йде про свого роду паритет безпеки. Проте реальна практика показує, що даний принцип застосовний тільки у відносинах між могутніми у військовому відношенні державами,наприклад постійними членами Ради Безпеки ООН. Що стосується держав, які не можна віднести до великих і могутніх, то часто по відношенню до них даний принцип не застосовувався. Події, коли США застосовували силу відносно Гренади (1983 р.), Нікарагуа (1984 р.), Югославії (1999 р.), Іраку (2003 р.), наочно показують, що далеко не всі керуються принципом рівної і однакової безпеки.