8.6. 8.5. Міжнародні річки

8.5. Міжнародні річки

Міжнародні річки — це річки, що протікають по території двох (або більш) держав і використовувані в узгоджених цілях.

Особливе значення мають річки, що мають судноплавне сполучення з морем і використовувані для мореплавства різними, у тому числі і неприбережними, державами. Ці географічні і господарські чинники зумовлюють міжнародно-правовий режим таких річок.

Кожна держава здійснює суверенітет над частиною річки, що знаходиться в кордонівах її кордонів. Разом з тим, вона зобов'язана використовувати свою ділянку річки так, щоб не заподіювати шкоду іншим прибережним державам. Держава не має права в односторонньому порядку змінювати русло річки, оскільки це може обмежувати можливості інших прибережних держав або зашкодити їх природному середовищу.

Взаємна зацікавленість держав в раціональному і контрольованому використанні міжнародної річки обумовлює укладення двосторонніх і багатосторонніх договорів.

В них визначаються правила використання річки як воднотранспортного шляху, а також для будівництва дамб, гідроелектростанцій, зрошування, лісосплаву, в інших господарських цілях.

Свобода судноплавства по основних річках Західної Європи була визнана Віденським конгресом в 1815 р., який одночасно встановив право прибережних держав погоджено встановлювати правила такого судноплавства.

Дунай

Спеціальне регулювання було передбачене для Дунаю, свобода судноплавства по якому спочатку (Паризький мирний договір 1856 р.) контролювалася переважно неприбережними державами. Сучасний режим цієї річки визначається Конвенцією про режим судноплавства на Дунаї, підписаною в 1948 р.

У цій Конвенції втілені типові риси правового режиму міжнародної річки, навігація на якій оголошується «вільною для громадян, торгових судів і товарів на основі рівності відносно торгових і навігаційних зборів і умов судноплавства».

Прибережні держави мають право обмежити або заборонити прохід військових судів не прибережних держав або інших судів, що переслідують військові цілі. У ст. 30 Конвенцій про режим судноплавства на Дунаї закріплено: «Плавання по Дунаю військових кораблів всіх непридунайських країн забороняється. Плавання по Дунаю військових кораблів придунайських країн за кордонами країни, прапор якої несе корабель, може здійснюватися тільки за домовленістю між зацікавленими придунайськими державами».

Свобода судноплавства припускає не тільки плавання по річці, але і захід в порти, виробництво в них торгових, погрузочных і розвантажувальних робіт, посадку і висадку пасажирів. Передбачається неодмінне дотримання законів і правил, що діють в прибережних державах. Прибережні держави зобов’язані утримувати свої річкові ділянки в судноплавному стані для річкових, а на відповідних ділянках і морських судів, проводити необхідні роботи для забезпечення якнайкращих умов судноплавства.

Міжнародними договорами передбачається створення спеціальних органів — міжнародних річкових комісій, які зобов'язані сприяти вирішенню різних питань спільного використання міжнародних річок. Так, згідно Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, з представників придунайских держав була створена Дунайська комісія, до компетенції якої входить спостереження за виконання положень Конвенції, складання загального плану основних робіт на користь судноплавства, а в деяких випадках виконання таких робіт, уніфікація правил річкового нагляду, видання довідників, лоцій, навігаційних карт.