- •1.2. 1.1. Поняття міжнародного права як особливої системи права 1.1. Поняття міжнародного права як особливої системи права
- •1.3. 1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права
- •1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права
- •1.4. 1.3.Система і структура міжнародного права
- •1.3. Система і структура міжнародного права
- •1.5. 1.4.Функцій міжнародного права
- •1.4.Функцій міжнародного права
- •1.6. 1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •1.7. 1.6. Міжнародне право і внутрішнє право держав
- •1.6.Міжнародне право і внутрішнє право держав
- •2.2. 2.1. Міжнародне право в стародавньому світі
- •2.1. Міжнародне право в стародавньому світі
- •2.3. 2.2. Міжнародне право в середні віки (від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.).
- •2.2. Міжнародне право в середні віки (від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.).
- •2.4. 2.3. Від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру
- •2.3.Від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру
- •2.5. 2.4. Міжнародне право хх ст. Сучасне міжнародне право
- •2.4.Міжнародне право хх ст. Сучасне міжнародне право
- •3.2. 3.1.Поняття та види норм міжнародного права
- •1.1.Поняття та види норм міжнародного права
- •3.3. 3.2. Договірна норма. Міжнародно-правовий звичай
- •3.4. 3.3.Імперативні норми
- •3.3.Імперативні норми
- •3.5. 3.4. Міжнародні узвичаєня, міжнародна ввічливість
- •3.4. Міжнародні узвичаєня, міжнародна ввічливість
- •3.6. 3.5. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права
- •3.5. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права
- •3.7. 1.6.Джерела міжнародного права
- •1.6.Джерела міжнародного права
- •4.2. 4.1. Поняття та сутність основних принципів міжнародного права
- •4.1. Поняття та сутність основних принципів міжнародного права
- •5.2. 5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права
- •5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права
- •5.3. 5.2. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •5.2. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •5.4. 5.3. Міжнародні (міждержавні) організації
- •5.3. Міжнародні (міждержавні) організації
- •5.5. 5.4. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй
- •5.4. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй
- •5.6. 5.5. Нетипові суб'єкти міжнародного права
- •5.5. Нетипові суб'єкти міжнародного права
- •5.7. 5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
- •5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
- •5.8. 5.7. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •5.7. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •6.2. 6.1. Поняття та види визнання
- •6.1. Поняття та види визнання
- •6.3. 6.2. Визнання держав
- •6.2. Визнання держав
- •6.4. 6.3. Визнання урядів
- •6.3. Визнання урядів
- •6.5. 6.4.Поняття правонаступництва в міжнародному праві
- •6.4. Поняття правонаступництва в міжнародному праві
- •6.6. 6.5.Правонаступництво держав відносно міжнародних договорів.
- •6.5. Правонаступництво держав відносно міжнародних договорів.
- •7.2. 7.1. Населення і народ в міжнародному праві
- •7.1. Населення і народ в міжнародному праві
- •7.3. 7.2. Поняття громадянства
- •7.2. Поняття громадянства
- •7.4. 7.3. Безгромадянство
- •7.3. Безгромадянство
- •7.5. 7.4. Біпатризм
- •7.4. Біпатризм
- •7.6. 7.5. Іноземці
- •7.5. Іноземці
- •7.7. 7.6. Біженці
- •7.6. Біженці
- •7.8. 7.7. Право притулку
- •7.7. Право притулку
- •8.2. 8.1. Класифікація територій (просторів) за їх правовим режимом
- •8.1. Класифікація територій (просторів) за їх правовим режимом
- •8.3. 8.2. Державна територія
- •8.2. Державна територія
- •8.4. 8.3. Державні кордони
- •8.3. Державні кордони
- •8.5. 8.4. Недержавна (міжнародна) територія
- •8.4. Недержавна (міжнародна) територія
- •8.6. 8.5. Міжнародні річки
- •8.5. Міжнародні річки
- •8.7. 8.6. Території із змішаним режимом
- •8.6. Території із змішаним режимом
- •8.8. 8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •8.9. 8.8. Арктика
- •8.8. Арктика
- •8.10. 8.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •8.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •9.2. 9.1. Поняття права міжнародної відповідальності
- •9.1. Поняття права міжнародної відповідальності
- •9.3. 9.2. Суб'єкти права міжнародної відповідальності
- •9.2. Суб'єкти права міжнародної відповідальності
- •9.4. 9.3. Міжнародно-протиправні діяння
- •9.3. Міжнародно-протиправні діяння
- •9.5. 9.4. Міжнародні злочини
- •9.4. Міжнародні злочини
- •9.6. 9.5. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •9.5. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •9.7. 9.6. Обставини, що виключають протиправність
- •9.6. Обставини, що виключають протиправність
- •9.8. 9.7. Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом
- •9.7. Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом
- •9.9. 9.8. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •9.8. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •10.2. 10.1. Поняття права мирного вирішення міжнародних спорів
- •10.1. Поняття права мирного вирішення міжнародних спорів
- •10.3. 10.2. Поняття міжнародного спору
- •10.2. Поняття міжнародного спору
- •10.3. Поняття міжнародного спору
- •10.5. 10.4. Судові засоби вирішення міжнародних спорів
- •10.4. Судові засоби вирішення міжнародних спорів
- •10.6. 10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями
- •10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями
- •11.2. 11.1. Поняття джерела права міжнародних договорів
- •11.1. Поняття джерела права міжнародних договорівМіжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •11.3. 11.2. Поняття та види міжнародних договорів
- •11.2. Поняття та види міжнародних договорів
- •11.4. 11.3. Сторони договору
- •11.3. Сторони договору
- •11.5. 11.4. Укладення договорів
- •11.4. Укладення договорів
- •11.6. 11.5. Форма договорів
- •11.5. Форма договорів
- •11.7. 11.6. Дія договорів
- •11.6. Дія договорів
- •11.8. 11.7. Дія договорів
- •11.7. Дія договорів
- •11.9. 11.8. Припинення і призупинення дії договорів
- •11.8. Припинення і призупинення дії договорів
- •12.2. 12.1. Поняття права міжнародних організацій
- •12.1. Поняття права міжнародних організацій
- •12.3. 12.2. Постійні міжнародні органи
- •12.2. Постійні міжнародні органи
- •12.4. 12.3. Міжнародні конференції
- •12.3. Міжнародні конференції
- •12.5. 12.4. Міжнародні організації
- •12.4. Міжнародні організації
- •12.6. 12.5. Організація Об'єднаних Націй
- •12.5. Організація Об'єднаних Націй
- •13.2. 13.1. Право зовнішніх зносин
- •13.1. Право зовнішніх зносин
- •13.3. 13.2. Система органів зовнішніх зносин
- •13.2. Система органів зовнішніх зносин
- •13.4. 13.3. Поняття дипломатичного права
- •13.3. Поняття дипломатичного права
- •13.5. 13.4. Привілеї і імунітет міжнародних організацій і їх персоналу
- •13.4. Привілеї і імунітет міжнародних організацій і їх персоналу
- •13.6. 13.5. Консульське право
- •13.5. Консульське право
- •13.7. 13.6. Дипломатичний протокол і дипломатичний церемоніал
- •13.6. Дипломатичний протокол і дипломатичний церемоніал
- •14.2. 14.1. Право міжнародної безпеки
- •14.1. Право міжнародної безпеки
- •14.3. 14.2. Види міжнародної безпеки
- •14.2. Види міжнародної безпеки
- •14.4. 14.3. Загальна безпека
- •14.3. Загальна безпека
- •14.5. 14.4. Роззброєння і міжнародна безпека
- •14.4. Роззброєння і міжнародна безпека
- •14.6. 14.5. Контроль за роззброєнням
- •14.5. Контроль за роззброєнням
- •14.7. 14.6. Операції з підтримання миру
- •14.6. Операції з підтримання миру
- •15.2. 15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права
- •15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права
- •15.3. 15.2. Джерела міжнародного гуманітарного права
- •15.2. Джерела міжнародного гуманітарного права
- •15.4. 15.3. Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •15.3. Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •15.5. 15.4. Дія в часі норм міжнародного гуманітарного права
- •15.4. Дія в часі норм міжнародного гуманітарного права
- •15.6. 15.5. Засоби і методи ведення війни
- •15.5. Засоби і методи ведення війни
- •15.7. 15.6. Учасники збройних конфліктів
- •15.6. Учасники збройних конфліктів
- •15.8. 15.7. Захист жертв війни
- •15.7. Захист жертв війни
- •15.9. 15.8. Режим військової окупації
- •15.8. Режим військової окупації
- •15.10. 15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон
- •15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон
- •15.11. 15.10. Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права
- •15.10. Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права
- •16.2. 16.1. Поняття міжнародного морського права
- •16.1. Поняття міжнародного морського права
- •16.3. 16.2. Внутрішні морські води
- •16.2. Внутрішні морські води
- •16.4. 16.3. Територіальне море
- •16.3. Територіальне море
- •16.5. 16.4. Прилегла зона
- •16.4. Прилегла зона
- •16.6. 16.5. Виключна економічна зона
- •16.5. Виключна економічна зона
- •16.7. 16.6. Континентальний шельф
- •16.6. Континентальний шельф
- •16.8. 16.7. Відкрите море
- •16.7. Відкрите море
- •16.9. 16.8. Район
- •16.8. Район
- •16.10. 16.9. Замкнуті і напівзамкнуті моря
- •16.9. Замкнуті і напівзамкнуті моря
- •16.11. 16.10. Міжнародні протоки і канали
- •16.10. Міжнародні протоки і канали
- •17.2. 17.1. Поняття міжнародного космічного права
- •17.1. Поняття міжнародного космічного права
- •17.3. 17.2. Правовий режим космічного простору
- •17.2. Правовий режим космічного простору
- •17.4. 17.3. Статус космонавтів і космічних апаратів
- •17.3. Статус космонавтів і космічних апаратів
- •17.5. 17.4. Відповідальність в космічному праві
- •17.4. Відповідальність в космічному праві
9.7. 9.6. Обставини, що виключають протиправність
9.6. Обставини, що виключають протиправність
Як і будь-яка система права, міжнародне право визначає обставини, що виключають протиправність поведінки, яка не відповідає зобов'язанням. Такими обставинами є згода, самооборона, контрзаходи, форс-мажор, лихо і стан необхідності. Цей перелік є вичерпним. Вказані обставини не припиняють зобов'язання і не впливають на його зміст. Вони лише виправдовують його невиконання, поки ті існують.
Згода держави на здійснення іншою державою діяння, що суперечить його зобов'язанню, виключає протиправність діяння. Згода повинна бути юридично дійсною. Протиправність виключається лише відносно держави, що дала згоду, і в межах цієї згоди. У практиці такі випадки зустрічаються досить часто, наприклад одна держава дозволяє іншій здійснити транзит через її повітряний або внутрішній водний простір.
Самооборона виключає протиправність заходів, вчинених в її здійснення відповідно до Статуту ООН. Остання підтверджує невід'ємне право держави на самооборону (ст. 51) і тим самим робить виключення з принципу незастосування сили. Це, проте, не означає, ніби самооборона виключає протиправність поведінки відносно всіх зобов'язань. Зберігають свою силу, зокрема, зобов'язання по гуманітарному праву і в галузі прав людини, що підкреслювалося і Міжнародним судом. Слід також мати на увазі, що випадок самооборони має певний вплив і на зобов'язання відносно нейтральних держав.
Контрзаходи, тобто ненасильницькі заходи, що чиняться у відповідь на правопорушення, здійснене іншою державою, є правомірними. Іншими словами, протиправність діяння держави, що не відповідає її міжнародно-правовому зобов'язанню, виключається, якщо таке діяння є контрзаходом. Найбільш поширеним є такий контрзахід, як припинення дії зобов'язання, порушеного іншою стороною.
Форс-мажор (непереборна сила). Протиправність діяння держави, що не відповідає її міжнародно-правовому зобов'язанню, виключається, якщо це діяння обумовлене форс-мажором. Під форс-мажором розуміється поява непереборної сили або непередбаченої події, що не піддається контролю держави, які зробили за даних обставин виконання зобов'язання матеріально неможливим. Мова йде про ситуації, коли держава вимушена діяти всупереч зобов'язанню. Випадок форс-мажору відрізняється від ситуації лиха або стану необхідності тим, що він не містить елементу свободи вибору.
Матеріальна неможливість виконання може бути обумовлена природною подією, наприклад землетрусом або повінню, або політичною подією, наприклад втратою контролю над частиною території в результаті збройного повстання. Форс-мажор не відноситься до ситуацій, які ускладнюють виконання зобов'язання, наприклад до економічної кризи. Форс-мажор відвіку визнаний судами як загальний принцип права.
Принцип форс-мажору не застосовується, якщо ситуація обумовлена поведінкою держави, що посилається на неї, або якщо держава прийняла на себе ризик виникнення такої ситуації. Ці положення знайшли віддзеркалення в універсальних конвенціях. У Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. міститься положення, згідно якому на матеріальну неможливість не можна посилатися, "якщо ця неможливість є результатом порушення цим учасником або зобов'язання за договором, або іншого міжнародного зобов'язання..." (ст. 61).
Нерідко за договором держава приймає зобов'язання запобігти виникненню певної ситуації або ж іншим чином бере на себе ризик її виникнення. Узявши на себе відповідальність за певний ризик, держава не може посилатися на форс-мажор.
Лихо. Ситуація лиха виключає протиправність діяння держави, що не відповідає її міжнародно-правовому зобов'язанню. Під ситуацією лиха розуміється ситуація, в якій у виконавця діяння не було іншого розумного способу врятувати своє життя або життя ввірених йому людей. Мається на увазі ситуація, коли особа, поведінка якої привласнюється державі, опиняється в ситуації крайньої небезпеки для нього особисто або для осіб, за яких вона несе відповідальність.
Найчастіше такі ситуації виникають у зв'язку з повітряними і морськими судами, які через погодні умови або технічні причини вимушені використовувати іноземну територію. Ситуація лиха як обставина, що виправдовує поведінку, яка в іншому випадку була б протиправною, передбачена рядом універсальних конвенцій. Конвенція по морському праву 1982 р. дозволяє зупинку і стоянку судів при проході через територіальне море іноземної держави в ситуації лиха (ст. 18.2).
Правило про ситуацію лиха не застосовується, якщо вона обумовлена поведінкою держави, що посилається на неї, або якщо дія створює порівнянну або велику небезпеку. В останньому випадку мається на увазі ситуація, коли діяння створює небезпеку для більшого числа життів, чим воно може врятувати.
Стан необхідності як загальне правило не може служити підставою для виключення протиправності діяння, що не відповідає міжнародно-правовому зобов'язанню. Виключення представляє випадок, коли діяння є єдиним для держави шляхом захисту істотного інтересу від великої і неминучої небезпеки. Така дія не має наносити серйозної шкоди істотному інтересу іншої держави або держав, або міжнародному співтовариству в цілому.
Ні за яких умов держава не може посилатися на стан необхідності, якщо зобов'язання виключає можливість такого посилання або якщо держава сприяла виникненню такого стану. Прикладом зобов'язань, що виключають можливість посилання на стан необхідності, можуть служити конвенції по гуманітарному праву, що забороняють посилання на військову необхідність.
Посилання на необхідність добре відомі міжнародній практиці. Найчастіше посилалися на фінансову необхідність для виправдання невиконання зобов'язань. Посилалися на неї і для захисту інших інтересів, зокрема для охорони навколишнього середовища, захисту самого існування держави і його населення.
Жодна з перерахованих обставин, що виключають протиправність, не виправдовує відступ від імперативних норм міжнародного права. Так, на масове порушення прав людини, геноцид не можна відповідати аналогічними діями. Це положення відповідає закріпленій Віденською конвенцією про право міжнародних договорів нормі, згідно якої договір, що суперечить імперативній нормі, є недійсним (ст. ст. 53 і 64).
Посилання на обставину, що виключає протиправність, не припиняє існування зобов'язання, яке відновлює свою дію, як тільки відповідна обставина припиняє існування. Це положення не раз підтверджувалося в судовій практиці.
У рішенні у справі "Габчиково-Надьмарош" Міжнародний суд визначив: "Як тільки стан необхідності припиняється, знов виникає обов'язок виконувати договірні зобов'язання".
Посилання на обставини, що виключають протиправність, не піднімає питань відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної відповідним діянням. Так, у разі аварійної посадки військового літака на території іноземної держави держава, якій належить літак, не несе відповідальності за вторгнення на іноземну територію, але зобов'язана компенсувати заподіяну матеріальну шкоду.