9.7. 9.6. Обставини, що виключають протиправність

9.6. Обставини, що виключають протиправність

Як і будь-яка система права, міжнародне право визначає обставини, що виключають протиправність поведінки, яка не відповідає зобов'язанням. Такими обставинами є згода, самооборона, контрзаходи, форс-мажор, лихо і стан необхідності. Цей перелік є вичерпним. Вказані обставини не припиняють зобов'язання і не впливають на його зміст. Вони лише виправдовують його невиконання, поки ті існують.

Згода держави на здійснення іншою державою діяння, що суперечить його зобов'язанню, виключає протиправність діяння. Згода повинна бути юридично дійсною. Протиправність виключається лише відносно держави, що дала згоду, і в межах цієї згоди. У практиці такі випадки зустрічаються досить часто, наприклад одна держава дозволяє іншій здійснити транзит через її повітряний або внутрішній водний простір.

Самооборона виключає протиправність заходів, вчинених в її здійснення відповідно до Статуту ООН. Остання підтверджує невід'ємне право держави на самооборону (ст. 51) і тим самим робить виключення з принципу незастосування сили. Це, проте, не означає, ніби самооборона виключає протиправність поведінки відносно всіх зобов'язань. Зберігають свою силу, зокрема, зобов'язання по гуманітарному праву і в галузі прав людини, що підкреслювалося і Міжнародним судом. Слід також мати на увазі, що випадок самооборони має певний вплив і на зобов'язання відносно нейтральних держав.

Контрзаходи, тобто ненасильницькі заходи, що чиняться у відповідь на правопорушення, здійснене іншою державою, є правомірними. Іншими словами, протиправність діяння держави, що не відповідає її міжнародно-правовому зобов'язанню, виключається, якщо таке діяння є контрзаходом. Найбільш поширеним є такий контрзахід, як припинення дії зобов'язання, порушеного іншою стороною.

Форс-мажор (непереборна сила). Протиправність діяння держави, що не відповідає її міжнародно-правовому зобов'язанню, виключається, якщо це діяння обумовлене форс-мажором. Під форс-мажором розуміється поява непереборної сили або непередбаченої події, що не піддається контролю держави, які зробили за даних обставин виконання зобов'язання матеріально неможливим. Мова йде про ситуації, коли держава вимушена діяти всупереч зобов'язанню. Випадок форс-мажору відрізняється від ситуації лиха або стану необхідності тим, що він не містить елементу свободи вибору.

Матеріальна неможливість виконання може бути обумовлена природною подією, наприклад землетрусом або повінню, або політичною подією, наприклад втратою контролю над частиною території в результаті збройного повстання. Форс-мажор не відноситься до ситуацій, які ускладнюють виконання зобов'язання, наприклад до економічної кризи. Форс-мажор відвіку визнаний судами як загальний принцип права.

Принцип форс-мажору не застосовується, якщо ситуація обумовлена поведінкою держави, що посилається на неї, або якщо держава прийняла на себе ризик виникнення такої ситуації. Ці положення знайшли віддзеркалення в універсальних конвенціях. У Віденській конвенції про право міжнародних договорів 1969 р. міститься положення, згідно якому на матеріальну неможливість не можна посилатися, "якщо ця неможливість є результатом порушення цим учасником або зобов'язання за договором, або іншого міжнародного зобов'язання..." (ст. 61).

Нерідко за договором держава приймає зобов'язання запобігти виникненню певної ситуації або ж іншим чином бере на себе ризик її виникнення. Узявши на себе відповідальність за певний ризик, держава не може посилатися на форс-мажор.

Лихо. Ситуація лиха виключає протиправність діяння держави, що не відповідає її міжнародно-правовому зобов'язанню. Під ситуацією лиха розуміється ситуація, в якій у виконавця діяння не було іншого розумного способу врятувати своє життя або життя ввірених йому людей. Мається на увазі ситуація, коли особа, поведінка якої привласнюється державі, опиняється в ситуації крайньої небезпеки для нього особисто або для осіб, за яких вона несе відповідальність.

Найчастіше такі ситуації виникають у зв'язку з повітряними і морськими судами, які через погодні умови або технічні причини вимушені використовувати іноземну територію. Ситуація лиха як обставина, що виправдовує поведінку, яка в іншому випадку була б протиправною, передбачена рядом універсальних конвенцій. Конвенція по морському праву 1982 р. дозволяє зупинку і стоянку судів при проході через територіальне море іноземної держави в ситуації лиха (ст. 18.2).

Правило про ситуацію лиха не застосовується, якщо вона обумовлена поведінкою держави, що посилається на неї, або якщо дія створює порівнянну або велику небезпеку. В останньому випадку мається на увазі ситуація, коли діяння створює небезпеку для більшого числа життів, чим воно може врятувати.

Стан необхідності як загальне правило не може служити підставою для виключення протиправності діяння, що не відповідає міжнародно-правовому зобов'язанню. Виключення представляє випадок, коли діяння є єдиним для держави шляхом захисту істотного інтересу від великої і неминучої небезпеки. Така дія не має наносити серйозної шкоди істотному інтересу іншої держави або держав, або міжнародному співтовариству в цілому.

Ні за яких умов держава не може посилатися на стан необхідності, якщо зобов'язання виключає можливість такого посилання або якщо держава сприяла виникненню такого стану. Прикладом зобов'язань, що виключають можливість посилання на стан необхідності, можуть служити конвенції по гуманітарному праву, що забороняють посилання на військову необхідність.

Посилання на необхідність добре відомі міжнародній практиці. Найчастіше посилалися на фінансову необхідність для виправдання невиконання зобов'язань. Посилалися на неї і для захисту інших інтересів, зокрема для охорони навколишнього середовища, захисту самого існування держави і його населення.

Жодна з перерахованих обставин, що виключають протиправність, не виправдовує відступ від імперативних норм міжнародного права. Так, на масове порушення прав людини, геноцид не можна відповідати аналогічними діями. Це положення відповідає закріпленій Віденською конвенцією про право міжнародних договорів нормі, згідно якої договір, що суперечить імперативній нормі, є недійсним (ст. ст. 53 і 64).

Посилання на обставину, що виключає протиправність, не припиняє існування зобов'язання, яке відновлює свою дію, як тільки відповідна обставина припиняє існування. Це положення не раз підтверджувалося в судовій практиці.

У рішенні у справі "Габчиково-Надьмарош" Міжнародний суд визначив: "Як тільки стан необхідності припиняється, знов виникає обов'язок виконувати договірні зобов'язання".

Посилання на обставини, що виключають протиправність, не піднімає питань відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної відповідним діянням. Так, у разі аварійної посадки військового літака на території іноземної держави держава, якій належить літак, не несе відповідальності за вторгнення на іноземну територію, але зобов'язана компенсувати заподіяну матеріальну шкоду.