13.6. 13.5. Консульське право

13.5. Консульське право

Консульське право - сукупність міжнародно-правових норм, які регулюють консульські відносини між державами, включаючи статус і функції консулів.

Консул - посадова особа однієї держави, що знаходиться в іншій державі для захисту прав і інтересів своїх громадян і своєї держави.

У регулюванні діяльності консулів важлива роль належить внутрішньому праву. В Україні це Консульський статут. Основним джерелом міжнародного консульського права є загальновизнані міжнародні норми. Універсальною конвенцією в цій галузі є Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р., яка набула чинності в 1967 р. Кількість її учасників перевищила 100 держав. СРСР приєднався до Конвенції в 1989 р.

Консульські зносини

Консульські зносини - міжнародні відносини, призначені для захисту прав і інтересів держави, а також її громадян, фізичних і юридичних осіб, на території іншої держави.

Консульські відносини відрізняються від дипломатичних зносин, які мають представницький, політичний характер, є формою взаємодії держав. Самостійний статус консульських зносин бачиться і в тому, що припинення дипломатичних зносин не спричиняє за собою автоматичного розриву консульських. Разом з тим встановлення дипломатичних відносин передбачає згоду на встановлення і відносин консульських.

Консульські відносини встановлюються і консульства засновуються за угодою держав. Вони можуть бути встановлені і за відсутності дипломатичних зносин, наприклад у разі визнання держави або уряду де-факто. За таких умов вони виконують і окремі дипломатичні функції. Консульські функції виконуються також консульськими відділами дипломатичних представництв. Для вирішення питань на місцях прямують виїзні місії консульських відділів, на що необхідна згода країни перебування.

Консули призначаються направляючою державою і допускаються до виконання своїх функцій державою перебування. Направляючу державу видає консульський патент. Консул приступає до виконання своїх функцій після отримання згоди приймаючої держави, яка іменується екзекватурою. У екзекватурі може бути відмовлено без пояснення причин.

Консульські зносини припиняються у виняткових випадках, наприклад з початком війни. Місія главу консульства закінчується або за ініціативою його держави, або на вимогу країни перебування.

Набули поширення двосторонні угоди про консульські відносини. Ці угоди можуть змінювати статус консулів в порівнянні з універсальною Віденською конвенцією про консульські зносини зазвичай у бік розширення їх імунітету.

Організація консульських установ

Існує чотири класи консульських установ.

• генеральні консульства

• консульства

• віце-консульства

• консульські агентства.

Вони очолюються відповідно генеральними консулами, консулами, віце-консулами і консульськими агентами.

Консули є посадовими особами держави, що направила їх. Окрім такого роду штатних консулів практиці відомі нештатні або почесні консули. Вони призначаються з числа громадян своєї країни або країни перебування (бізнесменів, громадських діячів) в тих випадках, коли зміст штатного консула себе не виправдовує із-за недостатнього розвитку зв'язків. Нештатний консул утримується не за рахунок держави, а отримуючи на свою користь консульські збори.

Консульські функції

Консульства виконують три основні функції:

• По-перше, це захист інтересів своєї держави і її громадян, а також юридичних осіб.

• По-друге, сприяння розвитку дружніх відносин, перш за все економічних, культурних і наукових.

• По-третє, інформація в галузі консульської діяльності, яка включає надання відповідних відомостей зацікавленим громадянам і юридичним особам.

Зміст перших двох основних функцій розкривається в конкретніших функціях.

Консули:

• видають паспорти і проїзні документи своїм громадянам, а також візи охочим відвідати державу, що представляється консулом;

• надають допомогу своїм громадянам;

• здійснюють акти безперечної юрисдикції, зокрема нотаріальні дії і реєстрацію актів цивільного стану;

• охороняють інтереси громадян у разі смерті;

• охороняють інтереси неповнолітніх і таких, що не інших володіють повною дієздатністю громадян своєї держави;

• представляють або забезпечують представництво громадян своєї держави в судових і інших установах держави перебування з метою отримання розпорядження про попередні заходи, що захищають має рацію і інтереси цих громадян, якщо останні не можуть зробити цього самі.

Консулам належить важлива роль в співробітництва держав в юридичній сфері. Вони передають судові і інші документи, виконують судові доручення або доручення по зняттю свідчень для судів своєї держави.

Консули виконують важливі функції відносно транспортних засобів своєї держави. Вони здійснюють нагляд і інспекцію відносно судів, плаваючих під прапором своєї держави, а також літаків, зареєстрованих в цій державі, так само як і відносно їх екіпажів. Консули надають допомогу такого роду судам і літакам, оглядають їх і оформляють суднові документи, розслідують будь-які події, що мали місце в дорозі, вирішують спори між капітаном і екіпажем.

З сказаного видно, наскільки багатогранна діяльність консулів і наскільки вона важлива для забезпечення прав і інтересів громадян, а також для розвитку зв'язків між відповідними державами. У міру розвитку цих зв'язків обсяг роботи консульств і її значення зростають.

Всі функції здійснюються в рамках законів і інших правил країни перебування, а територіально - в межах консульського округу - району, відведеного консульській установі для виконання її функцій. Зазвичай межі округу співпадають з межами адміністративно-територіальних одиниць держави перебування, часто з межами морського порту, деколи з межами всієї держави. Виконання функцій за межами округу допустимо тільки з дозволу компетентних органів держави перебування.

Консульські привілеї і імунітет

Віденська конвенція про консульські зносини підкреслює, що імунітет і привілеї надаються не для вигоди окремих осіб, а для забезпечення ефективного здійснення функцій консульської установи. У своїй діяльності консульська установа зобов'язана діяти в рамках права країни перебування. Зі свого боку остання зобов'язана створити умови для виконання консульських функцій.

Консульський імунітет відноситься до установи в цілому і до його персоналу. У першому випадку вони полягають в недоторканності службових приміщень. Місцеві власті можуть вступати в них тільки з відома консула або дипломатичного представництва. Така згода передбачається на випадок пожежі або іншого стихійного лиха. Всі консульські приміщення, а також майно, включаючи транспорт, користуються імунітетом від реквізиції для суспільних потреб. Консульські архіви такі ж недоторканні, як і дипломатичні.

Консульство може користуватися державним прапором і гербом. Консульські приміщення і резиденція глави консульства звільняються від всіх податків. Консульські працівники можуть вільно пересуватися по всій території країни перебування. Консульська установа володіє свободою офіційних зносин з використанням всіх засобів зв'язку, включаючи кур'єрів і використання шифрованих повідомлень.

Консульство вільно зноситься з громадянами держави, що направила їх, а останні - з консульством. Відповідні органи держави перебування невідкладно повідомляють консульство про всі випадки арешту або затримання громадян держави, що представляється.

Це положення було підтверджене Міжнародним судом в рішенні у справі братів Легранд 2001 р. Суд засудив двох братів до страти за вбивства. При цьому факт їх арешту не був доведений до відома консульства ФРН, громадянами якої вони були. Суд визнав США такими, що порушили норми міжнародного права.

Консули можуть відвідувати своїх громадян, що знаходяться під вартою, якщо останні проти цього не заперечують. Консули мають право робити заходи по забезпеченню юридичного представництва своїх громадян, але самі робити цього не повинні.

Власті країни перебування повідомляють консульство про всі випадки смерті і встановлення опіки відносно громадян держави, що представляється, а також про аварії судів і літаків, зареєстрованих в цій державі.

Консульство зноситься безпосередньо з властями консульського округу, а з центральними - через своє посольство. Інше положення може бути встановлене місцевим правом або міжнародним договором. Консульство має право стягувати консульські збори за здійснення актів, що належать до його компетенції. Збори не підлягають оподаткуванню.

Імунітет персоналу консульства залежить від його категорії. Консульські посадові особи - особи, які виконують консульські функції. Консульські службовці - особи, що виконують адміністративні або технічні обов'язки. Працівники консульства виконують функції обслуговуючого персоналу.

Консульські посадові особи володіють особистою недоторканністю. Вони не підлягають ні арешту, ні попередньому затриманню. Виняток становлять випадки вчинення тяжких злочинів. Але і в цих випадках обмеження особистої свободи можливе лише на основі вироку суду, що набув чинності. У разі порушення кримінальної справи проти консульської посадової особи вона зобовязана з'явитися в компетентні органи. У такому разі, а також при затриманні посадової особи влади країни перебування негайно повідомляють консульство.

Держави часто укладають двосторонні консульські конвенції, що надають консульським посадовим особам повний дипломатичний імунітет. У таких випадках їх кримінальне переслідування можливе лише у разі відмови від імунітету.

У 1996 р. український віце-консул в Торонто А.Ю. був звинувачений у керуванні автомобілем в нетверезому стані і в спробі дати хабар поліцейському. Канада зробила запит на позбавлення А.Ю. дипломатичного імунітету. Після відмови України канадські власті оголосили А.Ю. персоною non grata і вимагали залишити країну протягом двох діб.

Як самі консули, так і консульські службовці володіють імунітетом від місцевої юрисдикції відносно дій, здійснених ними при виконанні службових обов'язків. Це положення не застосовується відносно цивільного позову третьої сторони за шкоду, заподіяну транспортним засобом.

Персонал консульства може викликатися до суду для надання свідчень в якості свідків. Консульські службовці і обслуговуючий персонал не можуть відмовитися від надання свідчень. Якщо від надання свідчень відмовляється консульська посадова особа, то до нього не повинні застосовуватися заходи примусу.

Консульські посадові особи і службовці, а також члени їх сімей звільняються від всіх податків і зборів. Обслуговуючий персонал звільняється від податків на заробітну плату. Консульські посадові особи звільняються від митних зборів і огляду. Особистий багаж посадових осіб може бути оглянутий тільки у випадку, якщо є серйозні підстави вважати, що в нім містяться предмети, заборонені до вивозу або ввезення. Такий огляд повинен проводитися у присутності консульської посадової особи.

Держава може відмовитися від імунітету консульського працівника. Пред'явлення в суді цивільного позову консульським працівником позбавляє його права посилатися на імунітет відносно зустрічного позову. Відмова від судового імунітету не означає відмови від імунітету відносно виконавчих дій з судового рішення.

Трудові відносини працівників дипломатичних представництв, консульських установ, а також представництв інших державних органів регулюються внутрішнім правом.

* * *