10.6. 10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями

10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями

Міжнародним організаціям належить виключно важлива роль у вирішенні спорів. Їх функції в цій сфері набагато ширші, ніж у органів, єдиною функцією яких є вирішення спорів. Чільне місце в їх діяльності займає запобігання виникненню спорів і конфліктних ситуацій.

Механізм вирішення спорів організаціями має переважно політичний характер, але при цьому він заснований на міжнародному праві. Політична процедура має значною мірою погоджувальний характер. Вона в основному спрямована на досягнення рішення, прийнятного для всіх сторін в спорі. Крім того, більшість організацій мають органи, спеціально призначені для вирішення спорів.

ООН

Генеральна Асамблея і Рада Безпеки можуть закликати держави, що сперечаються, використовувати будь-який з мирних засобів вирішення спорів. Держава, що не є членом ООН, може повідомити Генеральну Асамблею або Раду Безпеки про будь-який спір, в якому вона є стороною. Спостерігається тенденція до зростання ролі Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки в мирному вирішенні спорів. Манільська декларація про мирне вирішення міжнародних спорів 1982 р. підкреслює превентивні функції ООН в цій сфері.

Рада Безпеки несе головну відповідальність за підтримання миру, і їй належить основна роль у вирішенні спорів в цій сфері. Відповідні повноваження закріплені в гл. VI Статуту, яка надає Раді Безпеки право вимагати від сторін в спорі вирішити його шляхом вказаного засобу - переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів та ін.

Рада Безпеки може розслідувати будь-який спір або ситуацію, які здатні привести до неузгодженості або викликати спір, для визначення того, чи не може їх продовження загрожувати миру. Будь-який член ООН має право повідомити Раду Безпеки про такий спір або ситуацію. У всіх цих випадках резолюції Ради Безпеки мають характер рекомендацій. За взаємною згоди сторін будь-який спір може бути переданий на розгляд Ради Безпеки, яка у такому разі робить рекомендації. Наприклад, в спорі Мальти і Лівії про розмежування континентального шельфу Рада Безпеки в 1980 р. рекомендувала звернутися до Міжнародного суду, що і було зроблено.

Генеральна Асамблея має право обговорювати будь-яке питання в межах Статуту, включаючи спори, і приймати відповідні резолюції. Вона може рекомендувати заходи по мирному врегулюванню будь-якої ситуації, здатної заподіяти шкоду дружнім відносинам держав. Генеральна Асамблея активно використовує своє право звертати увагу Ради Безпеці на ситуації, що загрожують миру. Прийнята в 1991 р. Декларація щодо встановлення фактів направлена на посилення ролі Генеральної Асамблеї у встановленні фактичної сторони спору або ситуації в цілях запобігання їх розвитку.

Секретаріат здійснює функції по мирному врегулюванню переважно через Генерального секретаря. Він брав участь у врегулюванні на Близькому Сході, Кіпрі, в Афганістані, у вирішенні проблеми Намібії тощо. В одному з випадків він діяв сам, в інших звертався за допомогою держав. В 1965 р., коли спалахнув конфлікт в Домініканській Республіці, він звернувся до США з проханням надати добрі послуги. В Декларації про запобігання і усунення спорів 1988 р. передбачається підвищення ролі Генерального секретаря в цій сфері.

Спеціалізовані установи ООН в своїх установчих актах містять положення про порядок вирішення спорів. Спір, невирішений шляхом переговорів, передається головному органу організації. Якщо і це не дає результату, спір передається на розгляд суду або арбітражу. Показово, що не було випадку, щоб головний орган не вирішив спір. У його розпорядженні серйозні важелі впливу на членів.

У спеціальних галузях співпраці міжнародні органи володіють ширшими повноваженнями при вирішенні спорів, чим в політичній сфері. Одна із старих організацій - Міжнародна організація праці вирішує спори таким чином. Кожен член, якщо він не задоволений тим, як інший член виконує яку-небудь конвенцію , може подати скаргу в Міжнародне бюро праці (секретаріат). Адміністративна рада також може це зробити за власною ініціативою або за скаргою одного з членів.

У разі потреби скарга передається слідчій комісії, яка представляє доповідь Адміністративній раді. Доповідь містить рекомендації щодо вирішення питань, поставлених скаргою. Якщо доповідь не приймається сторонами в спорі, то будь-яка з них може передати його на розгляд Міжнародного суду. Якщо член протягом певного часу не виконує рекомендації комісії або рішення Міжнародного суду, то Адміністративна рада може рекомендувати конференції членів такі дії, які вона вважає доцільними, з тим щоб забезпечити виконання вказаних актів.

Регіональні організації

Регіональні організації мають близькі за своїм характером механізми вирішення спорів. Унікальним є механізм, створений в рамках ЄС. Він можливий лише за умов значного рівня інтеграції.

ОБСЄ

Розвиненою є система розгляду спорів в рамках ОБСЄ. Відповідно до Будапештського документу 1994 р., що перетворив нараду в організацію, остання має на меті розвивати можливості і активність превентивної дипломатії, збільшувати свою здатність у врегулюванні конфліктів і криз.

Основи спеціального механізму по вирішенню спорів були закладені Радою НБСЄ в 1992 р., який прийняв Конвенцію по примиренню і арбітражу. Конвенція передбачила створення Палати примирення і арбітражу. Палата має своїми органами примирливі і арбітражні комісії, а також бюро.

До звернення в Палату примирення сторони в спорі повинні використовувати інші засоби, перш за все переговори. У разі невдачі кожна із сторін може передати спір комісії примирення, яка створюється ad hoc. Згоди на це іншої сторони не вимагається, якщо тільки остання не заявить, що спір стосується її територіальної цілісності.

Кожна із сторін призначає по одному членові. Із загального списку посередників Бюро вибирає три інших члена. Завдання комісії - надати сторонам допомогу у врегулюванні спору відповідно до міжнародного права і їх зобов'язань, на основі актів НБСЄ (ст. 24). Діяльність примирливої комісії є не судовою, а політичною процедурою. Тому комісія припускає врегулювання на основі не тільки права, але і політичних зобов'язань.

Комісія може бути створена за заявою однієї із сторін в спорі. При недосягненні згоди сторін Комісія висловлює в своїй доповіді пропозиції по мирному врегулюванню. У разі незгоди сторін з пропозиціями доповідь направляється Раді міністрів ОБСЄ.

Після закінчення 30 днів з моменту представлення доповіді Раді міністрів ОБСЄ будь-яка із сторін в спорі може передати його на розгляд арбітражу, але для цього необхідна попередня заява обох сторін, що сперечаються, про визнання його юрисдикції. Кожна із сторін призначає по одному арбітру, не менше трьох арбітрів призначає бюро. Арбітраж вирішує спір тільки на основі міжнародного права. Його рішення обов'язкове для сторін.

Рада Європи

З інших регіональних організацій процедура мирного вирішення спорів найґрунтовніше врегульована в рамках Ради Європи. Основним актом є Європейська конвенція про мирне вирішення спорів 1957 р. Вона поділяє спори на юридичні, як вони визначені в Статуті Міжнародного суду, і інші. Відносно перших, сторони Конвенції приймають обов'язкову юрисдикцію Міжнародного суду. В результаті будь-яка із сторін може без згоди іншої сторони передати спір до Міжнародного суду. Що ж до неюридичних спорів, то для них передбачена примирлива процедура і арбітраж. Конвенція була підставою обов'язкової юрисдикції Міжнародного суду в спорі про континентальний шельф Північного моря в 1969 р.

Нагадаємо, що в більшості регіональних організацій створені спеціалізовані суди з прав людини.

Співдружність Незалежних Держав як одну зі своїх головних цілей визначила мирне вирішення спорів і конфліктів. Одночасно Статут СНД підтверджує прихильність принципу мирного вирішення спорів.

Спеціальний розділ Статуту СНД присвячений запобіганню конфліктам і вирішенню спорів (гл. IV). Держави-члени зобов'язалися приймати всі можливі заходи для запобігання конфліктам. Вони утримуватимуться від дій, здатних привести до загострення спорів.

Додаватимуться зусилля до справедливого мирного вирішення спорів шляхом переговорів або "належної альтернативної процедури врегулювання спорів". У разі невдачі спір може бути переданий в Раду глав держав. Юридична природа ухвалюваних в таких випадках рішень Ради глав держав не визначена.

Дана Рада правомочна в будь-якій стадії спору, продовження якого могло б загрожувати миру і безпеці, рекомендувати процедуру його врегулювання.

Механізм вирішення спорів в СНД носить погоджувальний характер і є менш розвиненим порівняно з іншими міжнародними організаціями.