10.3. 10.2. Поняття міжнародного спору

10.2. Поняття міжнародного спору

За міжнародним правом, кожна держава і суб'єкти міжнародного права зобов'язані вирішувати спори між собою мирними засобами так, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир, безпеку і справедливість. Принцип мирного вирішення міжнародних спорів є імперативним принципом міжнародного права. Він закріплений в п. 3 ст. 2 Статуту ООН, в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р., Заключному акті НБСЄ 1975 р. і в багатьох інших універсальних регіональних і двосторонніх договорах. Проблема використання мирних засобів вирішення міжнародних спорів обговорювалася ще на Гаазьких конференціях миру 1899 і 1907рр.

Міжнародні спори вирішуються на основі суверенної рівності держав і при дотриманні принципу вільного вибору засобів відповідно до зобов'язань за Статутом ООН і принципів міжнародного права.

Держави, що є сторонами спору, мають продовжувати дотримуватись в своїх взаєминах зобов'язань у відповідності з основними принципами міжнародного права, що стосуються суверенітету незалежності і територіальної недоторканності держав, а також інших загальновизнаних принципів і нормам сучасного міжнародного права.

Міжнародний спір – це формально визнана суперечність між суб'єктами міжнародного права, що виникає з питання факту або права. Спір може бути двостороннім або багатостороннім.

Термін "міжнародні спори" вживається у вузькому і широкому значенні. У першому випадку під цим розуміються тільки ті ситуації, які характеризуються конкретними учасниками, достатньо чіткими взаємними претензіями, певним предметом. У другому - будь-які конфліктні міждержавні відносини. Серед останніх Статут ООН виділяє особливу категорію -"ситуації, які можуть привести до порушення миру".

Статут ООН поділяє спори на дві категорії:

• особливо небезпечні, продовження яких може загрожувати підтриманню міжнародного миру і безпеки (ст. 34);

• будь-які інші спори (п. 1 ст. 33, п. 1 ст. 35 п. 1 ст. 36).

Разом з терміном «спори» в Статуті ООН вживається поняття «ситуація» (ст. 34, п. 1 ст. 33). Ситуація також може викликати «спір». Відмінність між спором і ситуацією має юридичне значення. При розгляді спору в Раді Безпеки член Ради, що бере участь в спорі, зобов'язаний утримуватися від голосування, а при розгляді ситуації - не зобов'язаний. Відносно спорів, що загрожують миру, Рада Безпеки наділена особливими правами. Вона може за власною ініціативою розслідувати будь-який такий спір (ст. 34 Статуту ООН), рекомендувати належну процедуру врегулювання (ст. 36), а також умови вирішення спору (ст. 37).

Таким чином, поділ міжнародних конфліктів на спори і ситуації є умовним і відносним. Ситуація — ширше поняття, чим спір. Як спори, так і ситуації можуть загрожувати миру і безпеці, і через це розгляд їх входить до компетенції Ради Безпеки, Генеральної Асамблеї і інших органів ООН.

Статут ООН розрізняє ще дві категорії спорів: юридичного характеру і всі останні.

Згідно п. 3 ст. 36 Статуту ООН, спори юридичного характеру мають, як правило, передаватися сторонами до Міжнародного суду ООН. Статут Суду містить перелік правових спорів, з яких юрисдикція Суду є обов'язковою. Мова в цій статті йде про спори, що стосуються тлумачення договору; будь-якого питання міжнародного права; наявності факту, який, якщо буде встановлений, призведе до порушення міжнародного зобов'язання; характеру і розмірів відшкодування що належить за порушення міжнародних зобов'язань. Даний перелік правових спорів не є вичерпним.

Політичні спори як найбільш важливі і складні (наприклад, з територіальних питань, визначенню кордонів) вирішуються політичними засобами.

Поділ спорів на політичні і юридичні є відносним. В кожному спорі є обидві сторони. В одному випадку переважають політичні моменти, в іншому - юридичні.

10.4. 10.3. Поняття міжнародного спору