1.5. 1.4.Функцій міжнародного права

1.4.Функцій міжнародного права

Таблиця

Функції міжнародного права - це основні напрями впливу міжнародного права на соціальне середовище, які визначені його суспільним призначенням.

Функції міжнародного права багатогранні і ускладнюються залежно від зростання значення завдань, що стоять перед міжнародним правом. Динаміка розвитку міжнародного права виявляється в збагаченні і ускладненні його функцій. Воно пройшло шлях від встановлення елементарного, вкрай індивідуалістичного порядку в міждержавних відносинах до створення міжнародного співтовариства. Зі всього різноманіття функцій можна відзначити ще деякі.

Розглянемо головні функції.

Міжнародне право покликане до життя потребами міжнародної системи, основною з них є потреба в самозбереженні. Тому головною соціальною функцією міжнародного права є зміцнення існуючої міжнародної системи, забезпечення її функціонування. Здійснюється ця функція значною мірою шляхом підтримки міжнародного правопорядку.

Головна юридична функція міжнародного права полягає в правовому регулюванні міждержавних відносин. Вона відображає метод реалізації головної соціальної функції.

Функція гармонізації національних інтересів держав і їх інтересів з інтересами загальнолюдськими. Ця функція знаходиться в основі всіх останніх, її значення підкреслюється в практиці держав.

Функція попередження небажаного розвитку подій. Як відомо, попереджувальна дипломатія займає все більш важливе місце в світовій політиці. Міжнародне право не тільки слугує підтримці тих, що існують і формуванню нових відносин, але і протидіє існуванню і появі нових відносин, що суперечать його цілям і принципам. Так, воно поставило поза законом загрозу силою і її застосування, колоніалізм, расизм та ін. Сприяючи повсякденному вирішенню проблем, міжнародне право тим самим запобігає виникненню конфліктів. Запобігання і врегулювання конфліктів може бути виділене і як самостійна функція.

Функція інтернаціоналізації, інтеграції полягає в розширенні і поглибленні взаємозв'язку між державами. Тим самим зміцнюється міжнародне співтовариство - соціальна основа міжнародного права і, отже, поліпшуються умови його функціонування.

Інформаційно-виховна функція полягає в передачі накопиченого досвіду впорядкованої поведінки держав, у вихованні в дусі поваги до права, до інтересів, що охороняються ним, цінностей. Значення цієї функції для міжнародних відносин і міжнародного права важко переоцінити. Вона покликана сприяти розвитку інтернаціональної свідомості і культури миру, а також міжнародно-правової свідомості, забезпечити міжнародному праву масову підтримку, якої воно все більш потребує. Цілком обґрунтовано програма Десятиліття міжнародного права ООН особливу увагу приділила поширенню міжнародно-правових знань.

1.6. 1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право

1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право

Міжнародне право, якому присвячений цей курс, є міжнародним публічним правом, оскільки регулює владні, публічні відносини. Крім того, існує міжнародне приватне право. Класичне визначення цього права було дане такими авторитетними ученими, як І.С. Перетерський і Л.А. Лунц.

Таблиця

Міжнародне приватне право - галузь права, яка регулює цивільно-правові відносини, що мають міжнародний характер.

Таблиця

Міжнародне приватне право - частина національної правової системи, його норми створюються державою самостійно.

Міжнародне приватне право - це складова частина внутрішньої правової системи кожної держави. Основне завдання міжнародного приватного права полягає в регулюванні колізії між приватноправовими нормами права різних країн. Здійснюється це завдання за допомогою специфічних норм, що іменуються колізійними. Вони дають відповідь на питання про те, право якої країни підлягає застосуванню у разі колізії. Тому іншою назвою цього права, найбільш поширеною в країнах загального права (common law), є колізійне право.

Міжнародне приватне право тісно пов'язане з міжнародним публічним правом. У резолюції Інституту міжнародного права "Викладання публічного і приватного міжнародного права" зазначається: "У тих випадках, коли пропонуються два окремі курси по публічному і приватному праву, між ними має існувати тісний взаємозв'язок і координація".

Для приватного права істотне значення мають міжнародні договори, торговельні, податкові, інвестиційні, про авторське право, про правову допомогу та ін. За їх допомогою відбувається уніфікація норм приватного права держав.

В літературі висловлюється думка про необхідність злиття міжнародних публічного і приватного права. Подібні погляди не широкого визнання. Проте ця концепція знаходить віддзеркалення в сучасній учбовій літературі по міжнародному праву. Посилаючись на зближення і взаємопроникнення міжнародних публічного і приватного права, пишуть про поєднання предмету регулювання, кола учасників правовідносин, методів і форм регламентації, і це не дивлячись на те, що в одному випадку предметом регулювання є владні міждержавні відносини, а в іншому - приватноправові відносини. Відповідно, різні учасники, методи і форми регулювання.

Інтернаціоналізація суспільного життя породила різного роду концепції про зближення і навіть про злиття міжнародних публічного і приватного права. У західній літературі досить поширена концепція "транснаціонального права".

Таблиця

Концепція "транснаціонального права" сформульована американським професором Ф. Джессапом, який запропонував об'єднати міжнародне публічне і міжнародне приватне право, з тим щоб єдине право регулювало дії і події, що перетинають державні кордони. Нинішні прихильники цієї концепції посилаються на те, що відмінності між публічним і приватним правом стають все більш штучними у міру того, як держави і створювані ними організації виходять на ринок, у міру того, як торгівля і зовнішня політика все більш переплітаються.

Проте іноді навіть в учбовій літературі ми зустрічаємося з нерозумінням визначальної ролі об'єкту регулювання для природи права. Не дивлячись на участь держав і створюваних ними суб'єктів господарської діяльності, що розширюється, в комерційних зв'язках, ці взаємини принципово відрізняються від міжвладних, публічних відносин держав як носіїв суверенітету. Саме міждержавні відносини регулюються міжнародним публічним, а не приватним правом. Цієї позиції твердо дотримуються держави в своїй практиці.

Не можна заперечити взаємодію публічного і приватного міжнародного права, що до того ж постійно зростає. Особливо значна роль публічного права в уніфікації норм приватного права. Не дивлячись на це, кожен вид норм залишається в рамках своєї правової системи і має властивий саме їй механізм дії.

Таблиця

Показова в цьому плані концепція Р.А. Мюллерсона, який вважає, що норми приватного міжнародного права і відповідні норми публічного права утворюють полісистемный юридичний комплекс через особливу тісну взаємодію. Але при цьому вони залишаються частинамми відповідних правових систем.