14.6. 14.5. Контроль за роззброєнням

14.5. Контроль за роззброєнням

Контроль є необхідним елементом роззброєння. Комісія ООН з роззброєння в 1988 р. заявила, що ефективний контроль - найважливіший елемент будь-якої угоди з роззброєння.

Національний контроль відіграє важливу роль у сфері роззброєння. Він має два аспекти. Перший полягає в створенні нормативної бази, що забезпечує виконання міжнародних норм в галузі роззброєння і діяльність національних і міжнародних контрольних органів. Конвенція про заборону військової або будь-якої іншої ворожої дії на природне середовище містить із цього приводу наступне положення: "Кожна держава - учасник Конвенції зобов'язується прийняти будь-які заходи, які вона визнає необхідними відповідно до своїх конституційних процедур, по забороні і запобіганню будь-якій діяльності, що суперечить положенням даної Конвенції, під її юрисдикцією або під її контролем, де б то не було".

Другий аспект полягає у використанні технічних засобів контролю за діяльністю поза межами державної території. Інші держави повинні поважати право на національний контроль і не перешкоджати його здійсненню. Договір про ліквідацію ракет середньої і меншої дальності між СРСР і США містить зобов'язання не чинити перешкод технічним засобам контролю.

Істотна роль належить обміну інформацією про стан озброєнь і заходи по їх обмеженню. Дієвішою формою є взаємні інспекції на місцях. Широке використання такого роду інспекцій передбачено Документом Стокгольмської конференції із заходів зміцнення довіри, безпеки і роззброєння в Європі 1986 р. Кожен учасник має право проводити інспекцію на території іншого учасника в сфері застосування мір по зміцненню довіри і безпеки.

Більшість договорів в галузі роззброєння передбачають створення своїх систем контролю. Так, Договір про всеохоплюючу заборону ядерних випробувань 1996 р. передбачає створення станцій, здатних встановити факт ядерного вибуху силою понад 1 тис. тонн в тротиловому еквіваленті, де б він не був проведений.

Для здійснення контролю деякі договори передбачають створення міжнародних організацій. На основі Конвенції про заборону хімічної зброї діє Організація по забороні хімічної зброї.

Особливе місце в системі контролю займає Договір про відкрите небо 1992 р. Його мета - сприяти більшій відкритості у військовій діяльності сторін, а також зміцненню безпеки через заходи зміцнення довіри і безпеки. Договір встановив режим відкритого неба для проведення наглядових польотів державами-учасниками над територіями інших держав-учасників. Для спостереження за виконанням Договору по відкритому небу установлена Консультативна комісія з відкритого неба, що складається з держав - учасників Договору.

Істотну роль в здійсненні контролю могли б грати міжнародні організації, але поки ця роль досить скромна, хоча і не можна недооцінювати значення обговорення питань виконання міжнародних зобов'язань в галузі роззброєння на міжнародних форумах, надання гласності випадків порушення і засудження держав, що вчинили їх. Значна роль змішаних комісій учасників двосторонніх угод. Створення такої комісії передбачене, наприклад, Договором про підземні ядерні вибухи в мирних цілях між СРСР і США.

Контроль повинен здійснюватися в рамках міжнародного права. Він є не самоціллю, а елементом роззброєння і тому повинен бути відповідним, не виходити за межі необхідного, не перетворюватися на інструмент втручання в справи держав.

Заходи зміцнення довіри

Заходи зміцнення довіри - порівняно новий елемент системи безпеки. Його завдання - попередження погіршення відносин в результаті взаємного нерозуміння, створення упевненості у відсутності загрози безпеці.

Першими міжнародно-правовими актами у наш час з даного питання можна вважати Угоду між СРСР і США про заходи по зменшенню небезпеки виникнення ядерної війни (1971 р.) і про запобігання ядерній війні (1973 р.). Сторони зобов'язалися запобігати виникненню ситуацій, здатних викликати небезпечне загострення їх відносин. У разі появи ризику виникнення де-небудь ядерного конфлікту сторони негайно приступають до взаємних консультацій.

Само поняття "Заходи зміцнення довіри" було введене в обіг Заключним актом НБСЄ 1975 р. Він передбачив повідомлення про військову діяльність, спостереження за нею. Докладні положення з цього питання містить Документ Стокгольмської конференції НБСЄ 1986 р. Вони стосуються завчасного повідомлення про військову діяльність, що проводиться на певному рівні (учення, маневри), запрошення спостерігачів на такі види діяльності, обміну щорічними планами цієї діяльності. Питання про заходи зміцнення довіри обговорювалося і на наступних зустрічах ОБСЄ.

Заходи довіри розроблялися і Генеральною Асамблеєю ООН. Заключний документ першої спеціальної сесії по роззброєнню 1978 р. підкреслив зв'язок роззброєння з довірою: для сприяння процесу роззброєння необхідно укріплювати довіру між державами. Довіра сприяє роззброєнню, а роззброєння підвищує довіру. Надалі Генеральна Асамблея прийняла ряд резолюцій про заходи довіри.

З сказаного видно, що міжнародне співтовариство докладає значні зусилля для стимулювання процесу роззброєння як найважливішої гарантії безпеки. Створена значна кількість як загальних принципів, так і конкретних норм. Важливу роль відіграють численні резолюції міжнародних органів і організацій. Особливо показова діяльність ОБСЄ в даній сфері. Створений багатоплановий механізм переговорів, досягнуто міжнародно-правове і політичне врегулювання цілого ряду складних проблем, таких як створення глобальної системи безпеки, заборона випробувань ядерної зброї і її нерозповсюдження, демілітаризація космосу, заборона найбільш небезпечних видів зброї, розпочато скорочення звичайних озброєнь тощо. Все це незаперечні свідоцтва наростаючій ефективності права міжнародної безпеки.