8.5. 8.4. Недержавна (міжнародна) територія

8.4. Недержавна (міжнародна) територія

За межами національної юрисдикції держав, тобто за межами державної території даної держави, зокрема за зовнішніми межами територіального моря, знаходяться простори морів і океанів, включаючи дно морів і океанів, їх надра і повітряний простір над ними, а також космічний простір, що не знаходяться під суверенітетом якої-небудь держави.

Сутнісний зміст юридичного статусу цих просторів позначається в актах сучасного міжнародного права і доктрині як територія загального користування або загальна спадщина людства.

Юридичний статус таких просторів і їх правовий режим визначаються виключно нормами міжнародного права — звичаєвими і конвенційними, іноді також угодами між суміжними державами.

Морські простори. Правовий режим морських просторів за межами національної юрисдикції держав встановлений на користь всіх їх користувачів на засадах суверенної рівності держав. Основну частину таких морських просторів складає простір «відкритого моря», загальний правовий режим якого визначається терміном-поняттям «свобода відкритого моря».

До міжнародної території належить також дно морів та океанів, континентальний шельф за межами національної юрисдикції.

Разом з тим сучасне міжнародне морське право враховує інтереси прибережних морських держав, їх особливі інтереси і визнає їх особливі суверенні права щодо певних видів морських просторів (континентальний шельф, виключна економічна зона, прилегла зона).

Повітряний простір включає простір за межами державної території, тобто повітряний простір, правовий статус і режим якого визначаються міжнародним правом. Це частина недержавної (міжнародною) території; такий простір вільний для дослідження і використання в мирних цілях всіма державами, але знову ж таки з урахуванням відповідних міжнародних зобов'язань держав. Практично це простір над відкритим морем і Антарктикою, виключною економічною зоною. Тому міжнародні зобов'язання держав стосовно цього простору визначаються насамперед Конвенцією ООН з морського права.

Інтенсивне використання повітряного простору в транспортних цілях викликало необхідність регламентації на національному і міжнародному рівні польотів повітряних апаратів і технічних вимог до них.

З цією метою була укладена Конвенція про міжнародну цивільну авіацію (Чиказька конвенція) і створена Організація міжнародної цивільної авіації (ІКАО) універсального характеру.

Сукупність і система норм, що регулюють діяльність міжнародної цивільної авіації, складає нині комплексну галузь права, що називається міжнародним повітряним правом.

Космічний простір, розташований в юридичному і фізичному сенсі за межами повітряного простору, не пристосований для життя і діяльності людини, окрім як усередині спеціальних апаратів, що запускаються в космос, або пристроїв. Тому з початком космічної діяльності його юридичний статус склався як статус недержавної (міжнародною) території.

Правовий режим космічного простору практично є таким самим як і режим будь-якої іншої міжнародної території. В його основі — принцип свободи досліджень і використання космічного простору, включаючи Місяць та інші небесні тіла в мирних цілях всіма державами.