6.5. 6.4.Поняття правонаступництва в міжнародному праві

6.4. Поняття правонаступництва в міжнародному праві

Правонаступництво – це перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта міжнародного права до іншого внаслідок виникнення або припинення існування держави або зміни її території. Межі правонаступництва визначаються суверенною волею держави відповідно до загальновизнаних норм і принципів міжнародного права.

Питання про правонаступництво постає в наступних випадках:

• при територіальних змінах — розпаді держави на два і більш за держави; злитті держав при входженні території однієї держави до складу іншого;

• при соціальних революціях;

• при відділенні від метрополій і утворенні нових незалежних держав.

Об'єкт правонаступництва - це права і обов’язки держави-попередниці, які через норми про правонаступництво стають правами і обов’язками держави-наступниці, то під предметом правонаступництва розуміється те, з приводу чого встановлені такі права і зобов'язання.

Предметом правонаступництва є договори між державами, державна власність, державні архіви і державні борги, окремі вчені до предмету правонаступництва відносять також членство в міжнародних організаціях.

Правонаступництво вважається найдавнішим інститутом міжнародного права. Гуго Гроций ввів поняття повного правонаступництва. Е. Ваттель відзначав, що держава-правонаступник зобов'язана виплачувати борги іншим государствам.

В науці міжнародного права існують наступні теорії правонаступництва держав:

• теорія універсального правонаступництва,

• теорія часткового правонаступництва,

• теорія правопреемственности,

• теорія «неправонаступництва»,

• теорія tabula rasa,

• теорія континуїтету.

Згідно теорії універсального (повного) правонаступництва, держава є юридичною особою, що складається з єдності території, населення, політичної організації, права і обов'язків які й переходять до її правонаступника.

Основний зміст часткового правонаступництва зводиться до наступного. Держава-попередниця зберігає такі договірні права і обов'язки, які не припускають збереження суверенітету договірної сторони над відторгнутою територією. Держава-наступниця не успадковує таких прав і обов'язків при передачі території.

Сутність теорії правонаступництва припускає, що юридична особа держави анулюється при зміні державного устрою. Нова юридична особа приймає на себе права і обов'язки колишньої особи так, як ніби вони були її власними.

Згідно теорії «неправонаступництва» обов'язки держави-попередниці не передаються державі-правонаступниці. Права переходять особі, що стояла на чолі держави.

Відповідно до теорії tabula rasa («чистої дошки») нова держава не зв'язана міжнародними договорами держави-попередника.

За теорією континуитета, навпаки, всі існуючі договори залишаються в силі. В разі континуїтету немає необхідності визнання з боку іноземної держави і міжнародної організації в якості суб'єкта міжнародного права. Достатньо визнання факту правонаступництва держави-попередниці.

Наприклад

В 1991р. Росія проголосила себе правонаступницею СРСР. Президент Російської Федерації в посланні від 24 грудня 1991 р. інформував Генерального секретаря ООН про те, що членство СРСР в ООН, зокрема в Раді Безпеки, у всіх інших органах і організаціях системи ООН, «продовжується» за підтримки країн СНД Російською Федерацією і що вона повною мірою зберігає відповідальність за всі права і зобов'язання СРСР відповідно до Статуту ООН, включаючи фінансові зобов'язання.

У посланні висловлювалось прохання замість назви «СРСР» використовувати найменування «Російська Федерація» і розглядати послання як «свідоцтво повноважень представляти Росію в органах ООН всім особам, що мали у той час повноваження представників СРСР в ООН».

Генеральний секретар ООН розіслав звернення Президента Росії всім членам ООН і виходив з того, що це звернення має характер повідомлення, констатує реальність і не вимагає формального схвалення з боку ООН.

Міжнародне життя багате прикладами об'єднання і роз'єднання (розпаду) держав. Наприклад, згідно ст. 1 Договору про остаточне врегулювання щодо Німеччини 1990 р., об'єднана Німеччина включає ті території, що належали НДР, ФРН і всього Берліна. Відповідно до Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав 1991 р., припинив своє існування Союз РСР як суб'єкт міжнародного права. В результаті на його території виникли дванадцять незалежних держав. В 1992 р. на території колишньої Соціалістичної Федеральної Республіки Югославія як самостійні держави виникли Боснія і Герцеговина, Македонія, Словенія, Хорватія, Сербія і Чорногорія (останні дві створили Союзну Республіку Югославія). ЧССР розпалася на дві самостійні держави: Чехію і Словаччину. Британська Індія в 1947 г.— на два домініони: Індію і Пакистан.

Правонаступництво найтіснішим чином пов'язане з проблемою ідентичності і безперервності суб'єктів міжнародного права. Держава-наступниця успадковує в основному всі міжнародні права і обов'язки своїх попередників. Зрозуміло, ці права і обов'язки успадковують і треті держави.

Питання про правонаступництво тісно пов'язане з основними принципами і інститутами сучасного міжнародного права, а саме: з правом міжнародних договорів, відповідальністю держав, членством у міжнародних організаціях, правосуб'єктністю та ін.

В даний час основні питання правонаступництва держав врегульовані в двох універсальних договорах:

• Віденській конвенції про правонаступництво держав відносно договорів від 23 серпня 1978 р.

• Віденській конвенції про правонаступництво держав відносно державної власності, державних архівів і державних боргів від 8 квітня р.

Питання правонаступництва інших суб'єктів міжнародного права детально не регламентовані. Вони вирішуються на основі спеціальних договорів. Багато аспектів правонаступництва міжурядових організацій передбачаються в їх установчих актах і угодах про штаб-квартиру. Більше 20 міжнародних договорів про правонаступництво держав розроблені в рамках СНД і підписані її учасниками.