- •1.2. 1.1. Поняття міжнародного права як особливої системи права 1.1. Поняття міжнародного права як особливої системи права
- •1.3. 1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права
- •1.2. Об'єкт та предмет міжнародного права
- •1.4. 1.3.Система і структура міжнародного права
- •1.3. Система і структура міжнародного права
- •1.5. 1.4.Функцій міжнародного права
- •1.4.Функцій міжнародного права
- •1.6. 1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •1.5.Міжнародне публічне і міжнародне приватне право
- •1.7. 1.6. Міжнародне право і внутрішнє право держав
- •1.6.Міжнародне право і внутрішнє право держав
- •2.2. 2.1. Міжнародне право в стародавньому світі
- •2.1. Міжнародне право в стародавньому світі
- •2.3. 2.2. Міжнародне право в середні віки (від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.).
- •2.2. Міжнародне право в середні віки (від падіння Римської імперії до Вестфальського миру 1648 р.).
- •2.4. 2.3. Від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру
- •2.3.Від Вестфальського миру до Гаазьких конференцій миру
- •2.5. 2.4. Міжнародне право хх ст. Сучасне міжнародне право
- •2.4.Міжнародне право хх ст. Сучасне міжнародне право
- •3.2. 3.1.Поняття та види норм міжнародного права
- •1.1.Поняття та види норм міжнародного права
- •3.3. 3.2. Договірна норма. Міжнародно-правовий звичай
- •3.4. 3.3.Імперативні норми
- •3.3.Імперативні норми
- •3.5. 3.4. Міжнародні узвичаєня, міжнародна ввічливість
- •3.4. Міжнародні узвичаєня, міжнародна ввічливість
- •3.6. 3.5. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права
- •3.5. Кодифікація і прогресивний розвиток міжнародного права
- •3.7. 1.6.Джерела міжнародного права
- •1.6.Джерела міжнародного права
- •4.2. 4.1. Поняття та сутність основних принципів міжнародного права
- •4.1. Поняття та сутність основних принципів міжнародного права
- •5.2. 5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права
- •5.1. Поняття суб'єкта міжнародного права
- •5.3. 5.2. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •5.2. Держави — основні суб'єкти міжнародного права
- •5.4. 5.3. Міжнародні (міждержавні) організації
- •5.3. Міжнародні (міждержавні) організації
- •5.5. 5.4. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй
- •5.4. Міжнародна правосуб'єктність народів і націй
- •5.6. 5.5. Нетипові суб'єкти міжнародного права
- •5.5. Нетипові суб'єкти міжнародного права
- •5.7. 5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
- •5.6. Міжнародна правосуб'єктність індивіда
- •5.8. 5.7. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •5.7. Міжнародна правосуб’єктність тнк
- •6.2. 6.1. Поняття та види визнання
- •6.1. Поняття та види визнання
- •6.3. 6.2. Визнання держав
- •6.2. Визнання держав
- •6.4. 6.3. Визнання урядів
- •6.3. Визнання урядів
- •6.5. 6.4.Поняття правонаступництва в міжнародному праві
- •6.4. Поняття правонаступництва в міжнародному праві
- •6.6. 6.5.Правонаступництво держав відносно міжнародних договорів.
- •6.5. Правонаступництво держав відносно міжнародних договорів.
- •7.2. 7.1. Населення і народ в міжнародному праві
- •7.1. Населення і народ в міжнародному праві
- •7.3. 7.2. Поняття громадянства
- •7.2. Поняття громадянства
- •7.4. 7.3. Безгромадянство
- •7.3. Безгромадянство
- •7.5. 7.4. Біпатризм
- •7.4. Біпатризм
- •7.6. 7.5. Іноземці
- •7.5. Іноземці
- •7.7. 7.6. Біженці
- •7.6. Біженці
- •7.8. 7.7. Право притулку
- •7.7. Право притулку
- •8.2. 8.1. Класифікація територій (просторів) за їх правовим режимом
- •8.1. Класифікація територій (просторів) за їх правовим режимом
- •8.3. 8.2. Державна територія
- •8.2. Державна територія
- •8.4. 8.3. Державні кордони
- •8.3. Державні кордони
- •8.5. 8.4. Недержавна (міжнародна) територія
- •8.4. Недержавна (міжнародна) територія
- •8.6. 8.5. Міжнародні річки
- •8.5. Міжнародні річки
- •8.7. 8.6. Території із змішаним режимом
- •8.6. Території із змішаним режимом
- •8.8. 8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •8.7. Про міжнародно-правовий статус Шпіцбергена
- •8.9. 8.8. Арктика
- •8.8. Арктика
- •8.10. 8.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •8.9. Міжнародно-правовий режим Антарктики
- •9.2. 9.1. Поняття права міжнародної відповідальності
- •9.1. Поняття права міжнародної відповідальності
- •9.3. 9.2. Суб'єкти права міжнародної відповідальності
- •9.2. Суб'єкти права міжнародної відповідальності
- •9.4. 9.3. Міжнародно-протиправні діяння
- •9.3. Міжнародно-протиправні діяння
- •9.5. 9.4. Міжнародні злочини
- •9.4. Міжнародні злочини
- •9.6. 9.5. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •9.5. Види і форми міжнародно-правової відповідальності держав
- •9.7. 9.6. Обставини, що виключають протиправність
- •9.6. Обставини, що виключають протиправність
- •9.8. 9.7. Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом
- •9.7. Міжнародна відповідальність за шкідливі наслідки дій, не заборонених міжнародним правом
- •9.9. 9.8. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •9.8. Міжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •10.2. 10.1. Поняття права мирного вирішення міжнародних спорів
- •10.1. Поняття права мирного вирішення міжнародних спорів
- •10.3. 10.2. Поняття міжнародного спору
- •10.2. Поняття міжнародного спору
- •10.3. Поняття міжнародного спору
- •10.5. 10.4. Судові засоби вирішення міжнародних спорів
- •10.4. Судові засоби вирішення міжнародних спорів
- •10.6. 10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями
- •10.5. Вирішення спорів міжнародними організаціями
- •11.2. 11.1. Поняття джерела права міжнародних договорів
- •11.1. Поняття джерела права міжнародних договорівМіжнародна кримінальна відповідальність фізичних осіб
- •11.3. 11.2. Поняття та види міжнародних договорів
- •11.2. Поняття та види міжнародних договорів
- •11.4. 11.3. Сторони договору
- •11.3. Сторони договору
- •11.5. 11.4. Укладення договорів
- •11.4. Укладення договорів
- •11.6. 11.5. Форма договорів
- •11.5. Форма договорів
- •11.7. 11.6. Дія договорів
- •11.6. Дія договорів
- •11.8. 11.7. Дія договорів
- •11.7. Дія договорів
- •11.9. 11.8. Припинення і призупинення дії договорів
- •11.8. Припинення і призупинення дії договорів
- •12.2. 12.1. Поняття права міжнародних організацій
- •12.1. Поняття права міжнародних організацій
- •12.3. 12.2. Постійні міжнародні органи
- •12.2. Постійні міжнародні органи
- •12.4. 12.3. Міжнародні конференції
- •12.3. Міжнародні конференції
- •12.5. 12.4. Міжнародні організації
- •12.4. Міжнародні організації
- •12.6. 12.5. Організація Об'єднаних Націй
- •12.5. Організація Об'єднаних Націй
- •13.2. 13.1. Право зовнішніх зносин
- •13.1. Право зовнішніх зносин
- •13.3. 13.2. Система органів зовнішніх зносин
- •13.2. Система органів зовнішніх зносин
- •13.4. 13.3. Поняття дипломатичного права
- •13.3. Поняття дипломатичного права
- •13.5. 13.4. Привілеї і імунітет міжнародних організацій і їх персоналу
- •13.4. Привілеї і імунітет міжнародних організацій і їх персоналу
- •13.6. 13.5. Консульське право
- •13.5. Консульське право
- •13.7. 13.6. Дипломатичний протокол і дипломатичний церемоніал
- •13.6. Дипломатичний протокол і дипломатичний церемоніал
- •14.2. 14.1. Право міжнародної безпеки
- •14.1. Право міжнародної безпеки
- •14.3. 14.2. Види міжнародної безпеки
- •14.2. Види міжнародної безпеки
- •14.4. 14.3. Загальна безпека
- •14.3. Загальна безпека
- •14.5. 14.4. Роззброєння і міжнародна безпека
- •14.4. Роззброєння і міжнародна безпека
- •14.6. 14.5. Контроль за роззброєнням
- •14.5. Контроль за роззброєнням
- •14.7. 14.6. Операції з підтримання миру
- •14.6. Операції з підтримання миру
- •15.2. 15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права
- •15.1. Поняття міжнародного гуманітарного права
- •15.3. 15.2. Джерела міжнародного гуманітарного права
- •15.2. Джерела міжнародного гуманітарного права
- •15.4. 15.3. Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •15.3. Сфера дії міжнародного гуманітарного права
- •15.5. 15.4. Дія в часі норм міжнародного гуманітарного права
- •15.4. Дія в часі норм міжнародного гуманітарного права
- •15.6. 15.5. Засоби і методи ведення війни
- •15.5. Засоби і методи ведення війни
- •15.7. 15.6. Учасники збройних конфліктів
- •15.6. Учасники збройних конфліктів
- •15.8. 15.7. Захист жертв війни
- •15.7. Захист жертв війни
- •15.9. 15.8. Режим військової окупації
- •15.8. Режим військової окупації
- •15.10. 15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон
- •15.9. Міжнародне гуманітарне право і миротворчі сили оон
- •15.11. 15.10. Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права
- •15.10. Відповідальність за порушення норм міжнародного гуманітарного права
- •16.2. 16.1. Поняття міжнародного морського права
- •16.1. Поняття міжнародного морського права
- •16.3. 16.2. Внутрішні морські води
- •16.2. Внутрішні морські води
- •16.4. 16.3. Територіальне море
- •16.3. Територіальне море
- •16.5. 16.4. Прилегла зона
- •16.4. Прилегла зона
- •16.6. 16.5. Виключна економічна зона
- •16.5. Виключна економічна зона
- •16.7. 16.6. Континентальний шельф
- •16.6. Континентальний шельф
- •16.8. 16.7. Відкрите море
- •16.7. Відкрите море
- •16.9. 16.8. Район
- •16.8. Район
- •16.10. 16.9. Замкнуті і напівзамкнуті моря
- •16.9. Замкнуті і напівзамкнуті моря
- •16.11. 16.10. Міжнародні протоки і канали
- •16.10. Міжнародні протоки і канали
- •17.2. 17.1. Поняття міжнародного космічного права
- •17.1. Поняття міжнародного космічного права
- •17.3. 17.2. Правовий режим космічного простору
- •17.2. Правовий режим космічного простору
- •17.4. 17.3. Статус космонавтів і космічних апаратів
- •17.3. Статус космонавтів і космічних апаратів
- •17.5. 17.4. Відповідальність в космічному праві
- •17.4. Відповідальність в космічному праві
12.6. 12.5. Організація Об'єднаних Націй
12.5. Організація Об'єднаних Націй
ООН є ядром глобальної системи міжнародних організацій. Її Статут був першим актом, що закріпив основні цілі і принципи міжнародного правопорядку і надав їм імперативної сили.
ООН є універсальною міжурядовою організацією.
Головними органами ООН є:
Генеральна Асамблея,
Рада Безпеки,
Економічна і Соціальна Рада,
Радий з опіки,
Міжнародний суд,
Секретаріат.
Генеральна Асамблея– це представницький орган ООН, в якому представлені всі держави-члени. Вона володіє компетенцією обговорювати будь-які питання або справи в межах Статуту. Крім того, вона може обговорювати питання, що належать до повноважень будь-якого органу ООН. Виняток становлять випадки, якщо Рада Безпеки виконує свої функції відносно якої-небудь спору або ситуації (ст. 12).
Генеральна асамблея ООН
Генеральна Асамблея, створена в 1945 році відповідно до Статуту ООН , складається з 192 членів ООН. Асамблея є форумом для багатостороннього обговорення всього спектру міжнародних проблем. Вона відіграє також значну роль в процесі встановлення норм і кодифікації міжнародного права. Інтенсивний період роботи чергових сесій Асамблеї припадає на вересень-грудень кожного року, в подальший період вона може збиратися за необхідності.
Функції і повноваження Генеральної Асамблеї
розглядати загальні принципи співпраці в справі підтримання міжнародного миру і безпеки, зокрема в галузі роззброєння, і робити відповідні рекомендації;
обговорювати будь-які питання, що стосуються до підтримання міжнародного миру і безпеки, і робити рекомендації відносно таких питань, за винятком випадків, коли яка-небудь суперечка або ситуація знаходяться на розгляді Ради Безпеки;
обговорювати будь-які питання в межах Статуту або що відносяться до функцій будь-якого органу Організації Об'єднаних Націй і, за тими ж виключеннями, робити рекомендації з цих питаннях;
організовувати дослідження і робити рекомендації з метою сприяння міжнародній співпраці в політичній галузі; розвитку і кодифікації міжнародного права; сприяння здійсненню прав людини і основних свобод і міжнародній співпраці в економічній, соціальній і гуманітарній сферах, а також в галузі культури, освіти і охорони здоров'я;
рекомендувати заходи мирного врегулювання будь-якої ситуації, яка могла б підірвати дружні відносини між націями;
отримувати і розглядати доповіді Ради Безпеки і інших органів Організації Об'єднаних Націй;
розглядати і затверджувати бюджет Організації Об'єднаних Націй і встановлювати розмір внесків держав-членів;
обирати непостійних членів Ради Безпеки і членів інших рад і органів Організації Об'єднаних Націй і, за рекомендацією Ради Безпеки, призначати Генерального секретаря.
з окремих важливих питань, таких, як рекомендації відносно миру і безпеки і вибори членів Ради Безпеки, ухвалюються більшістю в дві третини держав-членів; рішення з інших питань - простою більшістю голосів.
Рада Безпеки
На Раду Безпеки покладена головна відповідальність за підтримання миру і безпеки. Не дивлячись на те що Рада Безпеки - орган обмеженого представництва (у нім представлено менше 10% загального числа членів ООН), держави-члени погодилися, що при виконання своїх функцій Рада "діє від їх імені" (п. 1 ст. 24 Статуту ООН).
До складу Ради Безпеки входять 15 членів
5 постійних членів –
Китай
Російська Федерація,
Сполучене Королівство,
Сполучені Штати Америки
Франция —
і 10 непостійних членів
Головування в Раді Безпеки здійснюється членами Ради Безпеки по черзі в англійському алфавітному порядку їх найменувань. Кожен голова займає цю посаду протягом одного календарного місяця.
Непостійні члени Ради Безпеки обираються на дворічний термін. Вибуваючий член Ради Безпеки не підлягає негайному переобранню. На підставі поправки до статті 23 Статуту, в 1965 році кількість членів Ради Безпеки було збільшено з одинадцяти до п'ятнадцяти.
Кожен член Ради має один голос. Рішення з питань процедури вважаються прийнятими, коли за них подані голоси не менше 9 з 15 членів. Для ухвалення рішень по суті потрібно дев'ять голосів, включаючи голоси всіх п'яти постійних членів. Це — правило «одностайності великих держав», яке часто називається «правом вето».
Принцип одноголосності постійних членів відображає реальне положення справ в світі. Тільки єдність великих держав здатна забезпечити мир і безпеку. Про усвідомлення цього положення свідчить аналіз результатів голосування в Раді Безпеки, що виявляє певну тенденцію. З 1946 по 1990 рр. постійні члени застосовували вето 279 разів, а з 1990 по 1995 рр. - лише двічі.
В даний час спеціальний комітет розглядає питання про розширення складу Ради. ФРН і Японія активно добиваються місця постійних членів, посилаючись, зокрема, на те, що їх внески належать до найбільших. На постійне представництво в Раді претендують і такі країни, як Індія, Бразилія.
Згідно Статуту, Рада Безпеки має такі функції і повноваження:
підтримувати міжнародний мир і безпеку відповідно до принципів і цілей Організації Об'єднаних Націй;
розслідувати будь-який спір або будь-яку ситуацію, яка може привести до міжнародних неузгодженостей;
виносити рекомендації щодо методів врегулювання подібних спорів або засобів їх вирішення;
виробляти плани відносно визначення існування загрози миру або акту агресії і виносити рекомендації відносно необхідних заходів;
закликати членів Організації до здійснення економічних санкцій та інших економічних заходів, не пов’язаних із застосуванням сили, для попередження або припинення агресії;
робити військові дії проти агресора;
виносити рекомендації щодо прийому нових членів і умов, на яких держави можуть стати учасниками Статуту МС ООН;
здійснювати в «стратегічних районах» функції Організації Об'єднаних Націй по опіці;
виносити Генеральній Асамблеї рекомендації щодо призначення Генерального Секретаря ООН і спільно з Асамблеєю вибирати суддів МС ООН.
Інші головні органи
Економічна і Соціальна Рада
(ЕКОСОР) несе відповідальність за виконання функцій, викладених в гл. IX Статуту ООН "Міжнародне економічне і соціальне співробітництво". Декларація тисячоліття ООН передбачає подальше посилення ЕКОСОС, що спирається на його нинішні досягнення, з тим щоб він міг виконувати функції, викладені в Статуті.
54 держави — члени ЕКОСОР обираються Генеральною Асамблеєю строком на три роки. Місця в Раді розподіляються на основі принципу географічного представництва, при цьому 14 місць відводяться державам Африки, 11 — державам Азії, 6 — державам Східної Європи, 10 — державам Латинської Америки і Карибського басейну і 13 — державам Західної Європи і іншим державам.
ЕКОСОР- головний орган, що відповідає за координацію економічної, соціальної і іншої відповідної діяльності 14 спеціалізованих установ ООН, дев'яти функціональних комісій і п'яти регіональних комісій. Рада також отримує доповіді від 11 фондів і програм ООН. Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) слугує центральним форумом для обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем і вироблення рекомендацій відносно політики для держав-членів і системи Організації Об'єднаних Націй.Він відповідає за:
сприяння підвищення рівня життя, повній зайнятості населення і економічному і соціальному прогресу;
виявлення способів вирішення міжнародних проблем в економічній і соціальній сферах і в галузі охорони здоров'я;
сприяння міжнародній співпраці в галузі культури і освіти; і
заохочення загальної поваги прав людини і основних свобод.
ЕКОСОР уповноважена проводити або організовувати дослідження і складати доповіді з цих питань. ЕКОСОР також має повноваження сприяти підготовці і організації крупних міжнародних конференцій з економічних і соціальних проблем і пов'язаних з ними питань, а також сприяти здійсненню узгоджених подальших дій за підсумками таких конференцій. Відповідно до її широкого мандата у розпорядженні Ради знаходиться більше 70 відсотків людських і фінансових ресурсів всієї системи ООН.
Рада з опіки була створена для контролю за системою опіки. В свою чергу, міжнародна система опіки була створена для управління залежними територіями, які раніше були підмандатними (система мандатів Ліги Націй) і знаходилися під контролем держав-переможиць, а також тими, які можуть бути добровільно включені метрополіями. Остання категорія успіху не мала. Що ж до перших двох, то Рада з опіки зіграла свою роль в отриманні ними незалежності. Вже до 1975 р. всі колишні підопічні території здобули незалежність, за винятком Мікронезії (опіка США). В результаті відпала необхідність в Раді з опіки. Правда, існують наміри зберегти Раду, наділивши його новими функціями.
Секретаріат вельми важливий орган ООН. Персонал Секретаріату призначається Генеральним секретарем. При цьому повинна приділятися увага підбору персоналу на можливо ширшій географічній основі. Деколи цю вимогу ускладнює підбір кадрів достатньо високої кваліфікації. Співробітники Секретаріату є міжнародними чиновниками і не повинні отримувати вказівок від урядів. Штаб-квартира ООН і Секретаріату розташована в Нью-Йорку, її крупні підрозділи знаходяться в Женеві і Відні. Головна функція Секретаріату полягає в обслуговуванні діяльності ООН, включаючи підготовку необхідних матеріалів і сприяння реалізації резолюцій її органів. Загалом, від Секретаріату в чималій мірі залежить результативність діяльності Організації.
Генеральний секретар подає Асамблеї щорічний звіт про роботу ООН, який містить і пропозиції про її вдосконалення. Він доводить до віданн Ради Безпеки питання, які, на його думку, можуть загрожувати миру.
Спостерігається тенденція посилення ролі Генерального секретаря. Він бере участь в постановці актуальних питань перед органами ООН, виступає посередником у врегулюванні спорів між державами, наприклад на півдні Африки, на Близькому Сході та ін.
Міжнародний суд- головний судовий орган ООН. Правовою основою діяльності Суду є Статут ООН і Статут Суду, який складає невід'ємну частину Статуту. Члени ООН є за визначенням і учасниками Статуту МС ООН. Держава-нечлен може стати учасником Статуту на умовах, визначеваних Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки
Міжнародний суд складається з 15 суддів, які обираються Асамблеєю і Радою Безпеки строком на дев'ять років. Судді повинні володіти високими моральними і професійними якостями. Склад Міжнародного суду в цілому забезпечує представництво найголовніших форм цивілізації і основних правових систем світу. У разі потреби Суд створює камери у складі трьох і більше суддів.
Крім розгляду спорів між державами, Міжнародний суд виносить консультативні висновки на запит Асамблеї і Ради Безпеки. За минулі роки було винесено понад 20 висновків. Вони стосувалися членства в ООН, тлумачення договорів, компетенції Асамблеї, статусу Намібії і ін.
У своїх рішеннях Міжнародний суд регулярно підтверджує, що відповідно до свого статуту його функція обмежена встановленням існуючого права і не носить правотворчого характеру. Проте фахівці, не тільки теоретики, але і практики, високо оцінюють внесок Суду в розвиток міжнародного права і зміцнення правопорядку.
Фактичне розширення повноважень і активізація діяльності Асамблеї і особливо Ради Безпеки робить актуальною проблему ролі Міжнародного суду в цьому процесі. У практиці Суду не раз виникало питання про співвідношення компетенції Ради Безпеки як політичного органу з компетенцією Міжнародного суду як органу судового.
У справі "Нікарагуа проти США" останні посилалися на те, що питання про застосування збройних сил не належить до категорії "юридичних спорів" і тому має розглядатися Радою Безпеки (у якій США користуються правому вето), а не Судом. Суд відхилив цей аргумент, заявивши, що "політичні аспекти можуть бути присутніми в будь-якому представленому йому юридичному спорі". В рішенні про тимчасові заходи у справі "Боснія і Герцеговина проти Югославії" (16 квітня 1993 р.) Суд заявив, що "Рада володіє наданими їй функціями політичного характеру, тоді як Суд виконує суто судові функції, і обидва органи тому здійснюють свої різні, але взаємодоповнюючі функції відносно одних і тих же подій". З цього виходить, що на Суд не поширюється ст. 12, що забороняє Асамблеї приймати резолюції зі спорів, що знаходяться на розгляді Ради Безпеки.
Стало актуальним також питання про можливість контролю з боку Міжнародного суду за правомірністю актів Генеральної Асамблеї і Ради Безпеки. Статут не передбачає такої можливості, але і не виключає її. Міжнародний суд визнав, що він не володіє правом здійснювати судовий контроль або бути апеляційною інстанцією відносно рішень інших органів ООН. Разом з тим він не раз висловлював свою думку про відповідність міжнародному праву рішень тієї ж Ради Безпеки.
При розгляді конкретних справ Суд не може уникнути оцінки правомірності резолюцій органів ООН, що стосуються справи. Активний політичний орган - Рада Безпеки вимагає доповнення у вигляді неупередженого судового органу.
Як відомо, разом з Міжнародним судом спори між державами розглядаються міжнародними арбітражами. Виникає питання про координацію їх діяльності. Юридично вони не підпорядковані Міжнародному суду, але практично його рішення беруться ними до уваги.
В цілому авторитет і роль Міжнародного суду останніми роками зросли. У 1981 р. він розглядав лише одну справу, а зараз на його розгляді знаходиться приблизно 20. Істотне значення для підвищення авторитету Суду мала його принципова позиція в таких справах, як "Нікарагуа проти США". У своєму рішенні у справі Суд не зупинився перед тим, щоб визнати США правопорушником. Враховуючи позицію Суду, США відмовилися від визнання його обов'язкової юрисдикції. В даний час з п'яти постійних членів Ради Безпеки лише одна Великобританія визнає обов'язкову юрисдикцію Суду.
Інтереси зміцнення міжнародного правопорядку вимагають подальшого підвищення ролі Міжнародного суду. У Декларації тисячоліття ООН виражений намір "укріплювати Міжнародний суд з тим, щоб забезпечити правосуддя і верховенство права в міжнародних справах".
Спеціалізовані установи ООН
Система ООН характеризується широким обсягом видів співпраці. До неї входить значна кількість спеціалізованих міжнародних організацій і органів, що займаються питаннями економічного і соціального співробітництва, охорони здоров'я, екології, зв'язку, транспорту і ін. Вони обговорюють відповідні питання, організовують співпрацю держав, надають їм допомогу, беруть участь у формуванні норм, що регулюють ту або іншу сферу співпраці. Деякі з них, наприклад Міжнародна організація цивільної авіації, приймають резолюції, які вельми близькі до обов'язкових рішень.
Розширення діяльності спеціалізованих установ є ознакою розвитку організаційної структури міжнародного співтовариства і підвищення рівня керованості в ньому. Не можна, проте, не відмітити, що чисельність органів і організацій породжує складну проблему координації їх діяльності.
В економічної сфері створюються міжнародні органи і організації поза системою ООН. Найбільш важливою з таких організацій є Світова організація торгівлі. Проте і такі організації зобов'язані діяти відповідно до цілей і принципів Статуту ООН.