3.4. 3.3.Імперативні норми

3.3.Імперативні норми

Вважається, що імперативні норми - нове явище. Думається, це не зовсім так. Без імперативного регулювання не могли обійтися і міжнародні відносини у минулому. Воно імперативно визначало порядок створення норм - тільки угодою. Імперативним був принцип pacta sunt servada (договори повинні дотримуватися), без якого немає міжнародного права. Імперативними були заборони піратства і работоргівлі, а також деякі правила ведення війни. Новизна полягає в тому, що сьогодні імперативні норми утворюють цілий комплекс, що визначає характер міжнародного права, його цілі і принципи, основний зміст. Крім того, імперативні норми отримали офіційне визнання.

Передумови для становлення імперативного права створив Статут ООН, який заклав основи нового світопорядку, визначивши його цілі і принципи. Стала очевидною неприйнятність необмеженої свободи договорів. Статут закріпив переважну силу зобов'язань на основі нього. Новим кроком стала Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 р., яка вперше в позитивному праві чітко закріпила концепцію імперативних норм.

Імперативні норми забезпечуються особливими засобами. Породжувані ними правовідносини є загальними, такими, що діють між всіма (erga omnes). Відповідно, у разі порушення цих норм виникають і універсальні правовідносини відповідальності: не тільки безпосередньо постраждала, але і будь-яка інша держава має право поставити в юридичному плані питання про відповідальність правопорушника. Це нагадує римське actio popularis, яке давало право кожному членові суспільства зробити юридичні дії в захист суспільних інтересів. Приведені положення знайшли відображення в практиці Міжнародного Суду ООН і були підтверджені Комісією міжнародного права.

В рішенні Суду у справі про компанію "Барселона Трекшн" (Бельгія проти Іспанії) вказувалося на необхідність проводити відмінність "між зобов'язаннями держави відносно міжнародного співтовариства в цілому і тими, що виникають відносно іншої держави і стосуються дипломатичного захисту. За своєю природою перші зачіпають всі держави. Враховуючи важливість прав, що зачіпаються, всі держави можуть вважатися юридично зацікавленими в їх захисті; вони є зобов'язаннями erga omnes".

Ще однією особливою формою відповідальності за порушення імперативних норм є кримінальна відповідальність посадових осіб держави. Проект статей Кодексу злочинів проти миру і безпеки, підготовлений Комісією міжнародного права, дає уявлення про імперативні норми, які охороняються в такому порядку. До них належать принципи і норми, що забороняють агресію, втручання у внутрішні справи, колоніальне і інші види іноземного панування, основні принципи гуманітарного права, норми про відповідальність за злочини проти людства.

Запам’ятайте

Згідно ст. 53 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, норма jus cogens — це норма загального міжнародного права, яка приймається і визнається міжнародним співтовариством держав в цілому як норма, відхилення від якої є неприпустимим і яка може бути змінена тільки наступною нормою загального міжнародного права, що має такий самий характер.

Неприпустимість відхилення від норми jus cogens обумовлена характером об'єкту регульованих нею відносин, який представляє інтерес для всього міжнародного співтовариства, тобто своєрідного всесвітнього об'єднання держав, що взаємодіють між собою. Порушення цієї норми може спричинити шкоду правам і інтересам всіх держав. Вона має вищу юридичну силу, і договір вважається нікчемним, якщо у момент укладення він суперечить такій нормі.

При виникненні нової норми jus cogens існуючі договори, які суперечать їй, стають недійсними, їх дія припиняється.

До такого виду норм належать норми-принципи сучасного міжнародного права: незастосування сили і загрози силою, мирного вирішення міжнародних спорів, невтручання у внутрішні справи, добросовісного виконання міжнародних зобов'язань та ін.