8.7. 8.6. Території із змішаним режимом

8.6. Території із змішаним режимом

Території із змішаним режимом— це території на які одночасно поширюється дія норм міжнародного і національного права прибережної держави. Вони не входять до складу державної території, на них не розповсюджується суверенітет держави, але прибережні країни мають в їх межах суверенні права на розвідку і розробку ресурсів, охорону навколишнього середовища.

До територій із змішаним правовим режимом належать:

Прилегла зона, континентальний шельф, виключна економічна зона.

Прилегла зона

- зона, що знаходиться за межами територіального моря, зовнішня межа якої знаходиться на відстані не більше ніж 24 морські милі від тих же вихідних ліній, від яких відраховується ширина територіального моря.

У цій зоні прибережна держава володіє правом здійснювати контроль з метою запобігання порушенням митних, фіскальних, імміграційних або санітарних норм в межах його території або територіального моря або застосовувати покарання за такі порушення. Відповідно говорять про митну, фіскальну, імміграційну і санітарну зони.

Швидкохідність сучасних судів не дає можливості забезпечити за ними контроль в межах територіальних вод. Тому прибережній державі надано право здійснювати спеціалізований контроль в певному просторі за межами територіального моря. Це один з випадків, коли міжнародне право розширює юрисдикцію держави за межі його території для забезпечення її законних інтересів.

Виключна економічна зона

Виключна економічна зона - зона, прилегла до територіального моря, на яку міжнародне право поширює спеціалізовану юрисдикцію прибережної держави.

Виключна економічна зона включає води, морське дно і його надра. Ширина зони не може перевищувати 200 морських миль. Виключна економічна зона є частиною відкритого моря, в якій прибережна держава здійснює визначені міжнародним правом суверенні права. Вони включають права:

а) на розвідку, розробку і збереження природних ресурсів, як живих, так і неживих;

б) управління цими ресурсами;

в) інші види діяльності по використанню зони в економічних цілях, наприклад виробництво енергії шляхом використання води, течій, вітру.

Прибережна держава здійснює в зоні юрисдикцію у відношенні:

а) створення і використання штучних островів, установок і споруд;

б) морських наукових досліджень;

в) захисту і збереження морського середовища.

Щодо інших видів діяльності, в зоні зберігається режим відкритого моря. Але при цьому інші держави зобов'язані поважати норми, встановлені прибережною державою в рамках їх юрисдикції.

Континентальний шельф

Континентальний шельф - природне продовження сухопутної території до зовнішнього кордону підводної околиці материка або до 200 миль, якщо межі підводної околиці материка не досягають цієї межі.

Згідно Конвенції з морського права, прибережна держава здійснює над континентальним шельфом суверенні права відносно розвідки і розробки природних ресурсів. Останні включають мінеральні ресурси дна і його надр, а також живі організми, що належать до "сидячих видів". Права прибережної держави не зачіпають правового статусу вод, що покривають його, і повітряного простору над ними. Здійснення цих прав не має чинити перешкод судноплавству. Всі держави можуть прокладати трубопроводи і кабелі на шельфі.

До територій із змішаним правовим режимом часто відносять також міжнародні річка, міжнародні канали та міжнародні протоки.

* * *