6.4. 6.3. Визнання урядів

6.3. Визнання урядів

Історії міжнародного права відомі спеціальні доктрини про визнання урядів, наприклад доктрини Тобара і Естради.

Таблиця

Доктрина Тобара (її автором був міністр закордонних справ Еквадору Карлос Тобар)- закріплена в Конвенції держав Центральної Америки від 20 грудня 1907 р. Відповідно до ст. 1 Конвенції, уряди договірних сторін (Гватемали, Гондурасу, Коста-Ріки, Нікарагуа і Сальвадору) не визнають уряду, який може бути встановлений в одній з п'яти республік в результаті державного перевороту або революції, спрямованих проти визнаного уряду поки вільно вибраний уряд не реорганізує країну у конституційних формах. Ця доктрина переслідувала мету перешкодити незліченним революціям в іспано-американських республіках.

Таблиця

Доктрина Естради (у той час міністра закордонних справ Мексики) - викладена в Комюніке Міністерства закордонних справ Мексики про визнання держав від 27 вересня 1930 р. В Комюніке наголошувалося, що Мексика більш, ніж яка-небудь інша країна, страждала від застосування доктрини визнання, «в результаті якої питання про те, законний або не законний новий режим, представляється на розсуд іноземних урядів». Ця доктрина була направлена проти брутального втручання США у внутрішні справи латиноамериканських країн. Визнання нового уряду визнаної держави є вільним актом, за допомогою якою одна або декілька держав констатують, що дана особа або група осіб в змозі зобов'язувати державу, які бажають представляти її, і заявляють про свою волю підтримувати з ним або з ними відносини. Головним критерієм визнання нового уряду є критерій ефективності і законності.

Визнання нового уряду означає визнання того, що саме новий уряд є єдиним представником даної держави у міжнародних відносинах.

Держави, що оголошують про визнання нового уряду повинні виходити з того, що тільки народ кожної держави має право вирішувати питання про уряд і форму правління і що повага суверенних прав є головним принципом відносин між державами.

Визнання уряду є або остаточним і повним або тимчасовим або обмеженим тільки деякими юридичними відносинами.

Визнання de jure нового уряду витікає або з визначеної заяви, або з позитивного факту, що ясно означає намір надати це визнання. За відсутності такої заяви або факту, визнання не може вважатися отриманим. Визнання de facto нового уряду виражається визначеною заявою, підписанням угод, що мають обмежене значення або тимчасовий характер, або підтримкою відносин з новим урядом з поточних справ. Визнання de jure нового уряду має зворотну силу з моменту коли він почав здійснювати свою владу.

Визнання національно-визвольного руху

Визнання національно-визвольного руху здійснюється в особі його органів, які очолюють боротьбу нації або народу за національне звільнення і створення власного незалежної держави.

Наприклад, свого часу широке міжнародно-правове визнання отримали Фронт національного визволення Алжиру, Фронт звільнення Мозамбіку, Народна організація Південно-західної Африки та ін. СРСР неодноразово заявляв про те, що Організація визволення Палестини є визнаним представником арабського палестинського народу.

Визнання органів і організацій національно-визвольного руху може супроводжуватися встановленням офіційних відносин і встановленням їх представництв у державі, що визнає.

Таким чином, визнання як воюючої сторони фактично трансформувалося в міжнародно-правовий інститут визнання органів і організацій національно-визвольного руху. Визнання як повсталої сторони в сучасній міжнародно-правовій практиці вже не зустрічається.