Додаток 3 Повернення до лекції XVII

Перше видання цієї книги [11] було запропоноване читачам у формі курсу лекцій. Фактично це було потрібно авторам для забезпечення собі свободи форми викладу матеріалу. Всі обіцянки першого видання ми виконали. У тому числі і обіцяні в першому виданні матеріали за організації основного циклу управління для системно-складних об’єктів вже опубліковані в [34], і ми посилаємо читача до цієї роботи.

Але остання лекція першого видання (частина друга, лекція XVII) включала скоріше перелік нових можливостей і перспектив, ніж скільки-небудь докладний їх опис. Ми вважаємо необхідними переписати її відповідно до наших нових досліджень і запропонувати читачам у вигляді самостійного додатку до основного тексту книги, тим паче, що нам по суті не треба нічого виправляти і змінювати в ній. Все сказане раніше залишається правомочним і ми тут тільки даємо курсивом коментар для пояснення і конкретизації сказаного раніше.

Лекція XVII (розширений варіант для другого видання).

Подальше висловлюватиметься в припущенні, що ТСУ і справді існує як факт і працює як система і без спеціальних посилань на те чи інше її правило, якщо скінчена дія цих правил не цікава сама по собі. Якась структура і послідовність викладу відсутня – це список фактів і проблем, що підлягають розробці, і відмітимо – список по суті відкритий.

1. -Коли два Великі Вибухи (енергетичний і інформаційний) і справді, тобто реально збігаються, причому з точністю до всіх істотних ізоморфізмів, тобто об’єктивно, то з цього виходить, що обидві моделі, швидше за все, вірні і комплементарні з усіх боків. Питання “що ж за межею Всесвіту” відкрите, оскільки відкриті нам шляхи “енергетичний” і “інформаційний” виявляються в буквальному розумінні замкнутими один на одного в її межах. Якщо ж там, за межею, щось і є – то вихід за межу Всесвіту (не червоного зсуву – ширше) – це Його проблема, як і питання про місцезнаходження цієї межі, для нас це “двічі віртуальне завдання” – тобто абсолютно недоступне.

А раз недоступне, то й цікаве. Тільки чи треба це Нам взагалі або, скажімо, сьогодні? Чи не буде це спроба сказати “більше ніж все про все”? Як показує історія цивілізації, на речі, поки що зовсім не потрібні, і витрачаються основні сили і фінансування забезпечується, якщо пообіцяти від них що-небудь військово-енергетичне. Знову і знову башти Вавілонські вийдуть. Давайте спочатку “все про все” скажемо.

2. – Фізика, зокрема експериментальна, накопичила значну кількість матеріалу значною мірою “добре упакованого” в деякому розумінні, інформатика ж, що тільки виходить “з рівня шаманізму” {303 По суті в інформатиці до появи ТСУ була тільки одна «повна проблемна область», та й та крадена у фізиків - теорія передачі інформації (слово «передачі» чомусь втратили) втім, як і все інше. Отже ТСУ можна вважати цілком власним дітищем інформатики. Читайте дрібні примітки і не ганяйте бридких каченят — вони все одно десь виростуть. Бо все, що красиве - доцільне і, значить, «буває»}, - поки що має в своєму розпорядженні тільки деякий “зручніший і дешевший інструментарій”, бо комп’ютерний експеримент стрімко дешевшає.

Залишається сподіватися, що з організації тісної взаємодії обох напрямів вийде толк і в першу чергу – в сенсі розробки явищ прикордонних (оскільки межі між світом і антисвітом і фізичним і інформаційним – не “абсолютно тонкі” в деякому розумінні), базових організуючих структур і організації цих структур у складніші.

Виникає і питання про організацію взаємодії між інформаційним і фізичним світом і правилами взаємодії, а також розробці правил безпеки, оскільки на деякому структурному рівні досягається критична ситуація.

Головна проблема: як домовитися з теоретиками - традиціоналістами, донести просту істину про те, що погляд на будь-яку систему як відкриту неминучий, починаючи з деякого рівня складності цієї системи. А традиційне “ділення на дисципліни” тут вже зовсім ні при чому, складність системи ставить інші рамки – або ми вивчаємо реальне явище і знаходимо щось корисне, або розводимо нескінченну “гру в бісер”, тобто в імітаційні моделі.

Так створення реакторів на анігіляції представляється не тільки порожньою затією, “настільки богомерзкою”, що підлягає відповідному покаранню – за розтрату непоповнювального ресурсу – структури Всесвіту.

Зрозуміло, що крім відомої “зовнішньої реактивної тяги” повинна існувати машина без викиду маси – для обмеженого радіусу дії. Відповідно, “ракета” – для великих (якщо вона взагалі має сенс – тобто політ як такий).

Є природні обмеження (тільки ми ще не знаємо які саме) на переміщення у Всесвіту з погляду (позиції) її екології. Що ж до енергетики, те “кільце замкне” – термоядерний реактор, але на невідомих поки принципах резонансу, а не “вали більше, тисни сильніше”, як це робиться зараз. Як спроектувати цю схему розповімо після.

“Зважити чисту динаміку”, інфокварк опинилося не так і складно. Ця динаміка породжує ефект негативної чисто гравітаційної” маси що в 10¹³ раз перевершує масу всіх електронів, що беруть участь у процесі. Отже якщо створити деяку динамічну систему, в якій аналогічним чином беруть участь матеріальні маси, а не відносні швидкості хвильових фронтів, – то може бути це й буде “антигравітаційна машина”? Не набагато складніше виявилося реконструювати і генератор поздовжньої хвилі і нігнітрон – синтезатор важких частинок. Звичайно це тільки схеми, принцип, – працювати треба...

3. – Найближчим часом слід чекати появи “кільцевої” структури у вигляді фізика-математика-інформатика, але не як наднауки, а як структурно пов’язаного співтовариства деяких їхніх розділів – “загальна теорія відкритих систем” – в ідеалі сьогоднішньої термінології: загальна теорія “загальних” систем.

Тут ми підійшли до того порогу складності, про який дехто здогадувався і прямо попереджав Вінера. Штучна, довільно постульована аксіоматика і апарат вже не придатні. Аксіоматика самої Природи схоже знайшлася. Справа за малим – апарат розробити.

4. – Ізматики можуть народити і обов’язково народять нових хижаків. Якщо при інформаційному рівні спілкування з’явився комунізм із фашизмом, то на надінформаційному рівні спілкування що це буде? Знищити їх не можна – тільки самі можуть вимерти.

Паліативом тут не обійдешся, панацея потрібна – особиста гігієна особистої свідомості.

5. – Тому у нас і “не народилася” надінформаційна мова – дикі поки що, знати її нам не належить, і говорити на ній з нами нема про що...

Дійсно, ми знаходимося на стадії ментагенезу, - “нечутливого переходу в стадію колективної свідомості”. Тобто наполегливо ліземо до ями того самого процесу, який неминуче закінчиться інформаційною ентропією, не поступовим термодинамічним розпадом, а вибуховим розвалом, що знищує не тільки саму систему, соціум, але і базову структуру соціуму, – етнос і величезну більшість елементів системи, індивідуумів. В принципі навіть сам вид HS може зникнути, якщо кількість особин впаде нижче критичного (критичного і в біологічному, і в інформаційному сенсах). Може це і є той самий Страшний суд або Армагедон, або щось подібне до них? Той самий фільтр, який відокремить гідних, тільки не за критеріями, придуманими схоластами, а самим критерієм і буде (і вже є) – “постигни, які критерії”...

6. – Паранормальні явища обчислювані і можуть досліджуватися не тільки експериментально. Можлива організація планування експериментів. Загальновселенський час, який можна відловити як прослизання енергетичних і інформаційних таймерів, відмічає хід деяких для нас важливих і цікавих подій.

У точках поєднання два або трьох шкал напевно відбувається багато цікавого. Самі ці точки розташовані нерівномірно, так що вони “неоднакові”. Оскільки різні матеріальні процеси відбуваються з різною швидкістю, то і в просторі є особливі точки – “Бермудські трикутники” на поверхні Землі (їх повинно бути шість або три на півкулю) і ще всякі інші.

Розважайтеся, паранормальщики, тільки сильно не захоплюйтеся.

І чи не пора повернути дещо з “паранормального” в нормальне, а то науці нашій вже соромно за тарілки і інші фічі, з одного боку вони є, а з іншого ніби як і немає. Що ж це за наука така, якщо її фундаментальність вимагає противаги у вигляді паранормальності? З переляку чи що, стали з’являтися паранормальні, але такі, що цілком реалізовуються і іноді навіть корисні речі? А може бути зробити ще крихітний крочок – пригадати про загальність принципу доповнення і перестати шарахатись від незрозумілого, адже шаманізм не в нерозумінні, не в незрозумілому, а в заклинанні від незрозумілого, будь то шаманський “цур”, або явна чи непряма ухвала “Про не розгляд...”.

7. – Крім вже згаданих “істотних ізоморфізмів” матеріального і інформаційного світу повинні бути та інші – багато. Вони можуть породжувати образи, причому не тільки інформаційні, але і цілком матеріальні, властивістю яких є парність, комплементарність, але можуть бути і інші властивості. Ще вони – короткожителі, але це ще як подивитися, в якій шкалі. (Може більшість елементарних частинок – звідти?). Нарешті, повинен бути робочий фон (реліктове випромінювання?). Якщо це так, то тоді “дірки” - Уселенські пилососи для прибирання сміття, але іноді і сірники і шкарпетки хапають. Надтекучість (як феномен) – може проміжний стан між матерією і інформацією (точніше “зображення” цього стану у вигляді фізичного феномена)? Нарешті фізичний вакуум – може перегородка, але не між двома, а між чотирма (або вісьмома) “відсіками”?

А в цілому – схоже вже досить фантазувати, бо є з чого почати і інструментарій з’являється. З розділу “Про фізику” зрозуміло, що достатньо панам теоретикам відмовитися всього від одного “символу Віри” – метрики як апріорної даності, а апарат схоже і міняти сильно не доведеться. Зате роботи вистачить на всіх, причому справжньої.

8. – Панам психологам теж, напевно, зрозуміло чому тести і тренажери на одному рівні ефективні, на іншому – даремні, а на якомусь просто марення. Так само як і те, що “тамагочі” і віртуальні іграшки (робопси тощо.) – гірші за будь-які наркотики. Передвісники зброї страшної сили. Неприродна керована перебудова структур, якщо хто по справжньому займеться...

Стосується це не тільки психологів, але й економістів, і політиків, і...

Займаємося в міру сил, але старанно. “І разом, і нарізно, і всі одночасно”. Так, коли враховували “чистий профіт”, без абстрактних критеріїв, все було нормально. Наприклад план Маршалла, витікаючий з чистої політичної прагматики, “огорожі від комунізму” породив два “економічні дива”, німецьке і японське.

Інакше, виходячи, наприклад, з абстрактного гуманізму за останні 25 років народили держав паразитів більш ніж по одній в рік. Нічого окрім наркотиків, зброї і тероризму вони не виробляють, і не захочуть виробляти, і не будуть. У подяку за турботу вони тільки наркотиками винищують у рік більше народу, ніж гітлерівський і сталінський режими разом узяті. Так може задумаємося, чи треба прагнути перевершувати в милості і добрості самого Творця?

Або вільна, ліберальна освіта і виховання. За даними шведів, наприклад, серед 15-20 літніх до 25% - дислектики, психи або просто неписьменні до повної непридатності до нормальної роботи. Серед випускників американських суспільних шкіл (11 класів) в середньому 10% не уміють читати, тобто не досягають рівня другого класу церковно-приходської школи. Геніїв-то народить не вільна освіта, їм слабо заважає навіть відсутність освіти. А для маси, для свого прямого призначення, ліберальна освіта схоже не дотягує до совдепівського лікнепу.

Озирнися навколо себе, читачу. Скільки ще подібних прикладів роботи і діянь на “тестово-тренажерному” рівні побачиш.