4.3. Ієрархія систем

Mineralia sunt, vegetabilia vivunt et crescunt, animalia vivunt, crescunt et sentiunt.

{71. Мінерали існують, рослини живуть і ростуть, тварини живуть, ростуть і відчувають (лат.) К. Лінней. Ми пропонуємо читачам самостійно продовжити цей вислів в обидва боки.}

Над прикладним розвитком понять ЗТС за фон Берталанфі успішно працював К.Боулдинг [23]. Його найважливішою заслугою є формування деякої умовної порядкової шкали складності систем, на яку вони проектуються за ознакою їх відношення до потоків вхідної інформації.

У скороченому вигляді ця шкала (класифікація) представлялася К.Боулдингу таким чином (коментар в примітках наш – авт.):

1. Перший рівень - рівень статичної структури. Він міг би називатися рівнем “підстав” або “остовів”. Опис цієї структури служить початком систематизованих теоретичних знань, оскільки неможливо створити точну функціональну або динамічну теорію, не маючи достовірного опису статичних взаємин {72. Це рівень статичних систем, існування яких не зумовлюється потоками інформації.}.

2. Другий рівень ієрархії систем є рівень простої динамічної системи із наперед зумовленими, обов’язковими рухами. Він може бути названий рівнем “годинникового механізму”. Велика частина теоретичних положень у фізиці, хімії і ряді інших наук відносяться до цієї категорії {73. Це рівень динамічних систем, існування яких не пов’язане з переробкою потоків інформації.}.

3. Третім є рівень механізму управління чи, іншими словами, системи з керованими циклами зворотного зв’язку, причому його можна назвати рівнем “термостата”.

Він відрізняється від простої системи стійкої рівноваги головним чином тією властивістю, що передача і аналіз інформації складають істотну частину системи {74. Це найпростіший зі всіх рівнів систем, що існують в світі, де інформаційні потоки і їх переробка можуть впливати на систему.}.

4. Четвертий рівень – “відкрита система”, структура {75. Підкреслюємо, що перша згадка в класифікації К.Боулдинга структури, що самозберігається, як характеристики, пов’язаної з інформацією, відноситься до “надкібернетичного” рівня.}, що самозберігається. Цей рівень, на якому живе починає відрізнятися від неживого, може бути названий рівнем “клітини” {76. Це рівень зародження власного відношення системи до вхідної інформації, рівень проміжний між пасивною і активною реакцією на вхідну інформацію.}.

5. П’ятий рівень можна назвати “генетично-суспільним” або рівнем “рослини” {77. Тут йдеться про специфічну форму реакції на збурюючу інформацію, властиву світові рослин і зв’язану, наприклад, з відомими ступенями пристосованості і іншими реакціями на зовнішні дії.}.

6. У міру руху в цій ієрархії вгору поступово досягаємо нового рівня - рівня “тварин”, який характеризується наявністю рухливості, цілеспрямованою поведінкою і обізнаністю. Тут розвинені спеціалізовані приймачі інформації (очі, вуха тощо.), що приводить до значного збільшення потоку вхідної інформації; крім того, є розвинені нервові системи, що зрештою приводять до появи мозку, який формує із сприйманої інформації основні риси явища, або “образ”.

Чим вища організація індивідуму, тим помітнішим стає те, що його поведінка не є простою відповіддю на якусь дію, а визначається “образом”, або структурою знань, або навколишнім оточенням в цілому... Труднощі прогнозу поведінки цих систем зростають через те, що між дією і реакцією на неї вклинюється образ.

7. Наступний рівень розглядає окрему людину як систему і називається “людським”. Окрім всіх або майже всіх характеристик “тваринних” систем людина володіє самосвідомістю, яка відрізняє її від простої обізнаності тварини. Людська уява крім того, що воно складніша, ніж у вищих тварин, володіє властивістю самовіддзеркалення - людина не тільки знає, але і усвідомлює, що вона знає. Ця властивість тісно пов’язана з явищами мови і з використанням символів {78. Фактично це вказівка не стільки на істотність абстрагування, скільки на рівень мови. Істотно більший рівень контекстної залежності мови людини в порівнянні, наприклад, з мовою тварин, є однією з тих причин, за якої “інтелектуальність” вважається атрибутом, перш за все, саме людини.}.

8. Суспільні (соціальні) інститути складають наступний рівень організації... {79. Саме до цього рівня відноситься переважне число систем, організуючих науково-виробничу і суспільну діяльність, тобто систем, організуючих існування попередніх рівнів, і без яких існування суб’єктів як інформаційно-організованого співтовариства було б неможливо. Положення цього рівня в ієрархії систем за К.Боулдингом диктувалося, швидше за все, припущенням про те, що система, складена з об’єктів певного рівня, буде в системному сенсі складнішою. Як ми побачимо в частині III, вірне зворотне. Але тут, виходячи з історичної цінності ієрархії, ми залишаємо її в авторському викладі, орієнтуючою нас не стільки на науково-виробничу діяльність, скільки за виразом автора на “тонкий символізм мистецтва, музики і поезії, складну гамму людських емоцій”.}

9. Щоб завершити побудову ієрархії систем, необхідно додати останній рівень - трансцендентні системи. Існує кінцеве і абсолютне, неминуче і непізнаване, таке, що проявляє певну структуру і взаємозв’язок. Буде сумним той день для людства, коли ніхто не зможе поставити питань, на які не існує ніяких відповідей {80. Дев’ятий рівень систем - трансцендентні системи - цікавий для прикладної теорії ІСУ тим, що він вказує на можливість існування деякого ще складнішого класу систем у тому випадку, якщо правомочне твердження про можливість повного відриву інформації від фізичного носія.}.

Як писали раніше, немає непізнаваних систем, є непізнані. Сьогодні ми можемо собі дозволити говорити про обмежену спостережуваність системи одного рівня з іншого, зокрема, в деяких випадках, можливо, і практичною не спостережуваності систем старшого рівня з рівня системно простішого (як, втім, і навпаки). Про подібні ситуації говорить нам і введений К.Боулдингом рівень трансцендентних систем {81. Не менш цікавий в цьому сенсі і бар’єр між кібернетичним і надкібернетичними рівнями. Якщо можливе його подолання з використанням технічної елементної бази, то може бути можна (скажімо, аналогічно) подолати і бар’єр трансцендентного?}.

Звичайно, сучасний дослідник відзначить необхідність деякої модернізації цієї класифікації (за логікою побудови повинен бути введений рівень “вірусів”, можливі і інші аналогічні зауваження). Проте, основний успіх і цінність запропонованої ієрархії полягають у вказівці К.Боулдингом лінійного зрізу, що характеризує найважливіші моменти розвитку систем без побудови багатовимірної моделі їх класифікації. Тим самим дається просте пояснення взаємозв’язку систем без складних для початкового сприйняття подробиць, але що забезпечує достатню обґрунтованість подальших побудов, базу, на підставі якої можна будувати прикладні теорії.

Для прикладної теорії ІСУ в класифікації К.Боулдинга основним моментом є фактична вказівка про необхідність упорядкування систем за сенсом обробки вхідних інформаційних потоків, що характеризують їх, тобто за рівнями сприйняття, переробки і видачі інформації в зовнішній світ, а, отже, і за деякою якісною оцінкою можливості обробки інформації для кожного рівня.

У теорії ІСУ не має значення, який рівень складності систем ми визнаємо “першим з тих, що володіють інтелектуальністю”, системі якого рівня вперше припишемо наявність інтелектуальності, як атрибуту системи {82. Теорія ІСУ не вводить поняття ступеня контекстної залежності мови, перевищення якої веде до появи “інтелектуальності”. Це проблеми методологічні, такі, що включають і розбір поняття “Активності пізнання” і інші аналогічні. Сьогодні ми не вважаємо за доцільне вводити їх до складу інформаційної науки, хоча вже достатньо зрозуміло, що вони вимагають для свого вирішення як мінімум її залучення.}. Важливий лише факт поступового всередині рівня і стрибкоподібної між рівнями якісної зміни сенсу сприйняття і обробки інформації, переходу від сигнального і контекстно-вільного до структурного і контекстно-залежного аналізу інформації. Як випливає з класифікації К.Боулдинга, такі рівні доцільно розглядати і як окремі види систем і як їх симбіози.

Найважливішим моментом є виділення в ієрархії систем складнішого рівня ніж третій – “кібернетичний”, для окремого розгляду за параметром неможливості знаходження для них строгого математичного опису. Далі вони згадуватимуться не тільки під збірною назвою “надкібернетичні”, але і, як це прийнято в роботах фон Берталанфі, К.Боулдинга, Дж. Міллера і ряду інших учених, під збірною назвою “Живі системи”.

Класифікація К.Боулдинга вказує на процес безперервного підвищення значущості інформаційної складової у міру зростання організаційної і поведінкової складності систем аж до трансцендентного рівня.

Кінець кінцем, інформація сама стає системою, починає бути пануючою над системами нижчих рівнів і, в деякому розумінні, “інформація починає існувати самостійно”. Але це вже предмет розгляду частини III.