За фон Берталанфі розділ 4. Складність відкритих систем

Прикладна теорія систем – це технологія забезпечення системного підходу до складних систем.

4.1. Необхідність загальної теорії

Необхідність вивчення і розвитку загальної теорії систем, її важливість для розробки теорії ІСУ достатньо очевидні. Не може бути повноцінного розуміння проблем, пов’язаних із системами управління, якщо не з’ясовано їх місце серед інших можливих систем чи не визначена ієрархія систем, а, отже, і не введені критерії їх порівняння. Матеріал попередніх розділів дає тут можливість почати розгляд цієї сторони організації інтелектуальних систем.

Можна цілком безумовно вважати, що загальна теорія систем започаткована в кінці сорокових років із робіт фон Берталанфі. Підхід до побудови такої теорії ми розглядатимемо нижче в необхідному обсязі під назвою загальна теорія систем за фон Берталанфі.

Крім того відзначимо, що в 1959 році в Кейсівському технологічному інституті (Клівленд, шт. Огайо) був створений центр системних досліджень, відомий за сформованою там загальною теорією систем, названою ім’ям його керівника теорією за М.Месаровичем.

Від вибору глобальних угод, основних вихідних позицій загальної теорії систем істотно залежить наше розуміння проблеми управління. Те, що припустимо при модельному замиканні системи неприйнятне при розгляді систем відкритих. При контекстно-залежній постановці нам потрібна деяка інша метатеорія управління, що включає ІСУ. Для обґрунтованого прийняття рішень у відкритих системах ми повинні мати можливість порівняння й ієрархічного впорядкування систем за найважливішим для управління критерієм – їх відношенням до інформації. Саме такий варіант загальної теорії систем нам необхідний – варіант загальної теорії систем як теорії, що забезпечує технологію системного підходу до складних систем.

Шлях, по якому ми слідуємо за фон Берталанфі, веде нас до вивчення і порівняння систем, складність яких визначається їх власним відношенням до інформації, а також рівнем складності мови, на якій ці системи представимі і спостережувані.

Теорія систем за М.Месаровичем веде випробуваним математичним шляхом створення теорій і апаратів, що забезпечують моделювання об’єктів, складність яких визначається кількістю складових частин і видом їх математичного опису.

Виникнення поняття ІСУ вказує не на пошук нових рішень із корекції для традиційних систем управління, а на перенесення інтересів науки і практики на новий клас систем, що вимагають за своїм рівнем складності іншого підходу до управління. Нам необхідно мати деякий конструктивний варіант ієрархії систем і їх взаємин, щоб зрозуміти, в яких випадках можливо і доцільно говорити про інтелектуальність системи, про “інтелектуальне управління”, а в яких оптимальним є традиційний підхід.

Почнемо розгляд цих питань із короткого екскурсу в основи загальної теорії систем і абстрактної теорії систем, особливо виділивши в них положення, характерні для організаційних систем, систем управління, управління взагалі, управлінської сторони прийняття рішень.

З попередніх публікацій тут треба вказати відому монографію “Системи і керівництво” {68. Удостоєна літературної премії фонду Дж. Гамільтона за 1965 р., як видатна книга з питань адміністративного керівництва.} [19]. Не менш важливим матеріалом треба вважати і монографію “Прикладна загальна теорія систем” [22], в якій термін прикладна розуміється як методологія забезпечення системного підходу до складних систем.