- •В.М.Лачинов а.О.Поляков
- •Інформодинаміка
- •Шлях до Світу відкритих систем
- •Анотація
- •Авторська передмова до другого видання. Від «не термодинамічної» кібернетики до інформодинаміки
- •Vivorum censura difficilis Судження про живих утруднене (лат.)
- •Інтелектуальність складних систем
- •Розділ 1. Інтелектуальні системи і управління
- •1.1. Інтелектуальні системи і інтелектуальне управління
- •1.2. Від строгості математичної символіки до свободи семантики
- •Розділ 2. Основна термінологія
- •2.1. Інженерне поняття інтелекту
- •2.2. Системи і управління
- •2.3. Подання знань і робота з ним
- •2.4. Інформаційна база
- •Розділ 3. Мови і мовні моделі для управління
- •3.1. Мови природні і штучні
- •3.2. Мови управління
- •3.3. Мови контекстно – залежного управління
- •3.4. Формальна система і теорія, що формалізується
- •3.5. Моделювання і реалізація мовних об’єктів
- •3.6. Числення предикатів
- •3.7. Подання проблемної галузі на основі мови предикатів
- •За фон Берталанфі розділ 4. Складність відкритих систем
- •4.1. Необхідність загальної теорії
- •4.2. Дві загальні теорії систем
- •4.3. Ієрархія систем
- •4.4. Нова парадигма управління
- •4.5. Гомеокінетичне плато інтелектуальної системи
- •4.6. Узагальнена функціональна структура ісу
- •4.7. Мови систем і мови управління
- •4.8. Тріаграма систем
- •Інженерія інтелектуальних систем
- •Розділ 5. Реалізація контекстно-залежного управління
- •5.1. Неформальні вимоги
- •5.2. Інженерні проблеми проектування складних систем
- •5.3. Комп’ютер фон Нойманівської архітектури в системах високих рівнів складності
- •5.4. Частотна оцінка
- •5.5. Інформаційна стійкість
- •Розділ 6. Нова архітектура машин
- •6.1. Машини баз знань
- •6.2. Паралельні обчислення з управлінням від потоку даних
- •Розділ 7. Про технологію управління
- •7.1. Врахування динаміки інформаційних потоків
- •7.2. Вбудовування системи автоматизації в структуру об’єкта
- •7.3. Об’єкт в інформаційному середовищі
- •7.4. Проблема декомпозиції об’єкта як складної системи
- •Розділ 8. Інженерія систем “інтелектуальної спрямованості”
- •8.1. Три основні підходи
- •8.2. Перший підхід. Ідеологія операційної системи
- •8.3. Другий підхід. Ідеологія інструментальної системи
- •8.3.2. Ієрархії і процеси.
- •8.3.3. Концепція відкритої субд.
- •8.3.4. Реалізація розкриваності.
- •8.3.5. Уніфіковане подання об’єкта.
- •8.3.6. Інструментальна концепція – технологія qWord
- •8.3.7. Куди поділася семантика?
- •8.3.8. Проблеми баз, що саморозвиваються.
- •8.3.9. Чому “в Cache’-технології”?
- •8.4. Третій підхід. Спеціалізована виробнича операційна система
- •8.5. Самовдосконалення ісу
- •Розділ 9. Проміжні підсумки
- •9.1. Інформація і інформатика. Шлях до феноменології і інформодинаміки
- •9.2. Про реалізованість інформаційної машини відкритого Світу
- •Частина третя узгоджений світ інформодинаміки
- •Розділ 10. Аксіоми відкритого світу
- •10.1. Феномен інформації як предмет науки про відкриті системи
- •10.2. Аксіоми умовчання
- •10.3. Співвідношення невизначеності - 2
- •10.4. Гармонійні шкали
- •10.5. Обговорення гармонійних побудов
- •10.6. Самоорганізація і структурний резонанс
- •10.7. До організації експериментів із виявлення структурного резонансу
- •10.8. Про механізм структурної взаємодії
- •10.9. Від структурної взаємодії до структурного поля
- •10.10. Про аксіоми або ефективні способи обдурити самого себе
- •10.11. Ще раз про аксіоми умовчання
- •10.12. Деякі висновки
- •Розділ 11. Власна структура інформації
- •11.1. Проблеми розробки інструментарію
- •11.2. Топологія вкладених багатовимірних конусів
- •11.3. Закон рекурсії структур, метаструктур і процесів
- •11.4. До питання про елементарну комірку
- •11.5. Деякі кількісні оцінки елементної бази
- •Розділ 12. Теорія структурної узгодженості
- •12.1. Структурна взаємодія і узагальнений принцип комплементарності
- •12.2. Про правила самоорганізації відкритих систем
- •12.3. Деякі наслідки і перспективи
- •12.4. Про деструкцію систем
- •12.5. Правила тсу – похідні
- •12.6. Попереднє обговорення результатів
- •12.7. Про методологію пізнання з позицій тсу
- •12.8. Обговорення тсу
- •Розділ 13. Інформодинаміка
- •13.1. Дещо про аналогії
- •13.2. Від абстрактної машини до самоорганізації потоків
- •13.3. Деякі властивості інформаційної машини
- •13.4. Умови узгодження потоків. Резонатор динамічного структурного поля
- •13.5. Вільне інформаційне поле. Гіпотеза про дві половини Всесвіту
- •13.6. Інформодинаміка – поки без формалізму
- •13.7. Тсу як інструментарій інформодинаміки
- •13.8. Ще раз про аксіоматику
- •Частина четверта
- •Архітектура
- •Відкритих
- •Попередження: обережно, відкриті системи
- •Розділ 14. Вертикальна машина
- •14.1. Концепція вертикальної машини
- •14.2. Структура команд
- •14.3. Програмування і запуск
- •14.4. “Перед прочитанням знищити…”
- •14.5. Що з нею робити?
- •14.6. Імітація вертикальної машини в адресному середовищі
- •Розділ 15. Про фізику відкритого світу
- •15.1. Без “Великого вибуху”
- •15.2. Доповнюваність моделей. Дві половини цілого
- •15.3. Світ як єдина система
- •15.4. Модифікація перетворення Лоренца
- •15.5. Випадок “малих” об’єктів
- •15.6. Структурно-узгоджена космологія
- •15.7. Узгодження структур об’єкта і теорії
- •15.8. Замітки про реалії нової фізики
- •Експерименти в галузі інформодинаміки
- •Можливий варіант генератора поздовжніх електромагнітних хвиль
- •Реконструкція принципу дії нігнітрона
- •Проблема seti
- •Розділ 16. Відповідальність створюючого
- •16.1. Короткий самовчитель не створення тоталітарного суспільства
- •16.2. Неминучість краху і свобода повтору
- •16.3. Роль Віри
- •16.4. Ментагенез
- •16.5. Відповідальність людини
- •Додаток 1 Короткий огляд способів самодеструкції програмних систем або Загальна Демонологія
- •Додаток 2 Про “інфонауки”
- •Про Ейнштейна, релятивізм і інформацію
- •Додаток 3 Повернення до лекції XVII
- •Література
За фон Берталанфі розділ 4. Складність відкритих систем
Прикладна теорія систем – це технологія забезпечення системного підходу до складних систем.
4.1. Необхідність загальної теорії
Необхідність вивчення і розвитку загальної теорії систем, її важливість для розробки теорії ІСУ достатньо очевидні. Не може бути повноцінного розуміння проблем, пов’язаних із системами управління, якщо не з’ясовано їх місце серед інших можливих систем чи не визначена ієрархія систем, а, отже, і не введені критерії їх порівняння. Матеріал попередніх розділів дає тут можливість почати розгляд цієї сторони організації інтелектуальних систем.
Можна цілком безумовно вважати, що загальна теорія систем започаткована в кінці сорокових років із робіт фон Берталанфі. Підхід до побудови такої теорії ми розглядатимемо нижче в необхідному обсязі під назвою загальна теорія систем за фон Берталанфі.
Крім того відзначимо, що в 1959 році в Кейсівському технологічному інституті (Клівленд, шт. Огайо) був створений центр системних досліджень, відомий за сформованою там загальною теорією систем, названою ім’ям його керівника теорією за М.Месаровичем.
Від вибору глобальних угод, основних вихідних позицій загальної теорії систем істотно залежить наше розуміння проблеми управління. Те, що припустимо при модельному замиканні системи неприйнятне при розгляді систем відкритих. При контекстно-залежній постановці нам потрібна деяка інша метатеорія управління, що включає ІСУ. Для обґрунтованого прийняття рішень у відкритих системах ми повинні мати можливість порівняння й ієрархічного впорядкування систем за найважливішим для управління критерієм – їх відношенням до інформації. Саме такий варіант загальної теорії систем нам необхідний – варіант загальної теорії систем як теорії, що забезпечує технологію системного підходу до складних систем.
Шлях, по якому ми слідуємо за фон Берталанфі, веде нас до вивчення і порівняння систем, складність яких визначається їх власним відношенням до інформації, а також рівнем складності мови, на якій ці системи представимі і спостережувані.
Теорія систем за М.Месаровичем веде випробуваним математичним шляхом створення теорій і апаратів, що забезпечують моделювання об’єктів, складність яких визначається кількістю складових частин і видом їх математичного опису.
Виникнення поняття ІСУ вказує не на пошук нових рішень із корекції для традиційних систем управління, а на перенесення інтересів науки і практики на новий клас систем, що вимагають за своїм рівнем складності іншого підходу до управління. Нам необхідно мати деякий конструктивний варіант ієрархії систем і їх взаємин, щоб зрозуміти, в яких випадках можливо і доцільно говорити про інтелектуальність системи, про “інтелектуальне управління”, а в яких оптимальним є традиційний підхід.
Почнемо розгляд цих питань із короткого екскурсу в основи загальної теорії систем і абстрактної теорії систем, особливо виділивши в них положення, характерні для організаційних систем, систем управління, управління взагалі, управлінської сторони прийняття рішень.
З попередніх публікацій тут треба вказати відому монографію “Системи і керівництво” {68. Удостоєна літературної премії фонду Дж. Гамільтона за 1965 р., як видатна книга з питань адміністративного керівництва.} [19]. Не менш важливим матеріалом треба вважати і монографію “Прикладна загальна теорія систем” [22], в якій термін прикладна розуміється як методологія забезпечення системного підходу до складних систем.