14.2. Структура команд

Система команд такої машини складається з наступних типів.

Одна команда копіювання (з пам’яті в обробку і навпаки), що має два основні варіанти: “розширене копіювання”, з доповненням даних від доповнюючої структури і “звужене копіювання”, зі зрізанням даних. Варіантів конкретного виконання множина, від “повного зрізання”, запам’ятовування “тільки структури” або виділення її для “чисто логічного” аналізу, до “повного розширення”, коли чисто логічна структура добудовується даними “знизу” за умовчанням.

Варіанти задаються самою задачею в процесі виконання установкою порогів “по входах”.

Одна команда порівняння або узгодження структур (записаної, узятої з пам’яті – суми всього попереднього досвіду життя, і поточної, яка є “задачею”). Варіанти виконання: “нижній” – порівняння “тільки даних”; “верхній” – порівняння “тільки зв’язків” або “тільки структур”; “повний”.

Варіанти задаються порогами по входах, що знаходяться вище шару “власне даних”.

Дві метакоманди інтерпретації результату, аналогічні функціям гіперрівня граматики qWord: з’єднання двох чи більше структур і їх надбудова; декомпозиція структури, перекодування її як двох різних “напівпорожніх” структур.

І, нарешті, одна команда примусового гасіння – точний аналог самого “верхнього гальмуючого сигналу” у високому нейроні (великій піраміді). За способом облаштування машини повинні запускатися всі структури даних відразу (вся зона що “має відношення до задачі”), якщо деякі елементи (нейрони, великі піраміди) при першому ж (або деякому) запуску дають “точне рішення”, то всю решту структур треба просто “погасити”, як такі що не мають відношення до справи – вони тільки заважатимуть.

Таким чином, маємо всього шість базових команд. Проте відзначимо, що можливе формування практично необмеженої апріорі множини “складних макрокоманд” шляхом налагодження зв’язків на чотирьох верхніх рівнях (запам’ятовування порогів “сервісних нейронів” цих рівнів), це визначатиме вже “складну спеціалізацію”, конкретне налагодження кожного окремого примірника машини.

Дисципліна розподілу пам’яті. Дані статичні щодо поля пам’яті, “прив’язані” до основи “високих нейронів” (мікропроцесорів). Виділяються зони, прив’язані до функцій (мовна, зорова тощо), загальна рішаюча зона, мабуть, також розподіляється за характером задач, але вже не “апаратно”, а за типом даних і порядком їх надходження в процесі навчання (програмування).

Для підвищення ефективності логічна зона ділиться на великі відсіки, половини зорієнтовані на виконання команд “верхнього” і “нижнього” варіанта і “декомпозиції” і “злиття” (тобто “образна” і “логічна”, “синтетична” і “аналітична” половини).

Але закріплення не жорстке, у разі потреби положення зон може мінятися (наприклад, при виході з ладу частини “загального поля”). Повністю динамічними є лише зв’язки на чотирьох верхніх рівнях, через “транспортні нейрони”.

Дисципліна обслуговування процесів. Є розширенням дисципліни обслуговування CRR, прийнятої в qWord. Позначимо її як ACAR (ALL CRACH – ALL RESET). RESET, а не RESTORE по суті, оскільки дані в пам’яті “нерухомі”, система “безадресна” і тому знищуються і створюються тільки зв’язки і лише на період рішення однієї задачі, на самих нижніх рівнях зв’язків можливо на період рішення ланцюжка однорідних задач.

Залежно від задачі, запускається одна чи декілька “спеціалізованих” або “загальних” зон цілком і відразу. Задачі підвищеного статусу (типу смертельної небезпеки) запускають весь ресурс відразу.

“Зайві”, не мають відношення до справи структури “гасяться” практично відразу функцією декомпозиції і командою примусового гасіння, інші поступово добудовуються і, нарешті, утворюють структуру – рішення (або структуру – суперечність, наприклад, дві еквівалентних, що автоматично означає запуск знову, але з іншими порогами відсічення по різних рівнях входів, тобто з іншими даними, іншою “інтерпретацією даних”), або іншою гіпотезою – іншою постановкою задачі.

Таким чином, загальна структурна схема одна для всіх без виключення задач. “Текст задачі” – та ж структура, тобто відмінність між “програмою” і “даними” не потрібна, власне “програм” як таких і ні, є вхідні завдання, описи задач.

Операційна система (монітор ресурсу) просто не потрібна – її повністю замінює дисципліна ACAR {240. А заразом раз і назавжди для будь-якої ситуації кардинально вирішуються і проблема “прибирання сміття” (просто викидається все-за-визначенням) і “проблема семафорів”, проблема синхронізації процесів!!!}. Драйвери нижнього рівня задані комутацією і розподілом зон, субдрайвери (безумовні низові рефлекси) на рівні постійної комутації нижніх зв’язків даних. Вищі ранги утиліт і моніторів – на рівні напівпостійних і постійних зв’язків даних. Власне дані мають тільки один “повільний” рух – завантажуються в пам’ять при навчанні і щезають, стираються донавчанням.

Для підтримки балансу дерев даних (тобто нижніх структур) повинен безперервно діяти процес фонової активності з необхідними потоками зовнішніх даних або даних–умовчань, оскільки при розбалансі дерев основні команди працюватимуть неправильно. Додатково, в результаті цього процесу, що відбувається у всіх структурах, забезпечується “багатовимірний” {241. Знову в значенні деякої еквівалентної “багатовимірної моделі даних” в “звичній” програмістам термінології; самі структури даних, їх фізичне розміщення, залишається тривимірним.} і безперервний кеш даних (завдяки переміщенню і псевдопереміщенню зв’язків) і досягається оптимізація “розміщення” даних (хоча самі вони щодо поля пам’яті не рухаються).

Більш менш близьким аналогом програм, що забезпечують цей процес підтримки структури для адресної (наприклад, фон Нойманівської) машини можна рахувати драйвери (безумовні рефлекси, тобто аналоги апаратних мікропрограм), субдрайвери і нижні утиліти (безумовні рефлекси поведінки), завантажувані в ПЗП при початковому формуванні операційної системи.

Нарешті, машина володіє ще однією фундаментальною властивістю, яка вже згадувалася вище. Діє вона одночасно і як аналогова, і як цифрова і як всі проміжні гібридні варіанти. Більше того, в різних актах запуску однієї і тієї ж задачі, одні і ті ж елементи апаратури і “блоки” мають різне співвідношення “аналогового” і “цифрового” уявлень.

Перейдемо до розгляду декількох можливих варіантів “блок-схеми” вертикальної машини.

Вельми цікаво порівняти приведені на рис. 14.1 три “схеми” елемента інформаційної машини (або самої машини, що те ж саме через самоподібність структур) – “абстрактну”, тобто побудовану логічно; “оптичну реалізацію”; “живий” високий нейрон (велику піраміду).

а) абстрактна машина б) оптична машина в) нейрон

Рис. 14.1. Порівняння “схем” інформаційних машин

На рис. 14.1 використані наступні позначення:

а) абстрактна машина:

Z – зона “дзеркала”, тривимірна пам’ять для двох тришарових М-структур даних;

S – структура (метаструктура), S,S’ – “виходи”.

б) оптична машина:

1, 1’ – тришарова оптична (голографічна) пам’ять для структур даних, що “запам’ятані” і “сприймаються”;

2 – пучки “малих” оптичних волокон;

3 – “суматор” хвильових фронтів;

4 – “велике волокно” – формувач структури–рішення;

- “синфазний” і “парафазний” виходи.

с) нейрон:

Т – тіло;

Ш – шипіковий механізм;

У – волокна “навчаючих” і “робочих” входів;

АБ – аксонний пагорб;

ВВ – волокна “верхніх зв’язків”;

А – аксонне волокно.

Подальші подробиці, функціональне призначення решти типів нейронів і інших компонентів мозку встановити, у принципі, не важко, навіть шляхом логічного аналізу, зіставлення логіки роботи системи в цілому і топології зв’язків елементів.

Можливо навіть не знадобиться значний обсяг експериментів, хоча вся сукупність робіт і може виявитися досить запаморочливою, але це вже не має принципового значення.

До того ж у виборі конкретних числових параметрів існує велика свобода – це очевидно з викладеного тут і наявного обсягу експериментальних матеріалів.

Дійсно, зіставимо – при абсолютно жорсткому, однаковому принципі дії “високого нейрона” і унітарній загальній схемі їх з’єднання, кількість входів кожного типу міняється від примірника до примірника більше ніж на порядок, те ж можна сказати і про співвідношення кількості входів різного типу (рівня). Тобто при абсолютній жорсткості принципу побудови спостерігається велика свобода реалізації.

Природно припустити, що у виборі параметрів, наприклад порогів, діапазонів їх зміни (регулювання) і дискретності регулювання свобода буде ще більша.

Але тоді виходить, що всі принципові речі щодо конструкції і роботи інтелектуальної машини тут вже сказані, розписані і можна прямо приступати до проекту реалізації машини – аналога, наприклад, на базі омігайда. Так би мовити, братися за викрутку і паяльник. І навпаки, - подальші теоретичні міркування зовні конкретного проекту мало що дадуть.