- •В.М.Лачинов а.О.Поляков
- •Інформодинаміка
- •Шлях до Світу відкритих систем
- •Анотація
- •Авторська передмова до другого видання. Від «не термодинамічної» кібернетики до інформодинаміки
- •Vivorum censura difficilis Судження про живих утруднене (лат.)
- •Інтелектуальність складних систем
- •Розділ 1. Інтелектуальні системи і управління
- •1.1. Інтелектуальні системи і інтелектуальне управління
- •1.2. Від строгості математичної символіки до свободи семантики
- •Розділ 2. Основна термінологія
- •2.1. Інженерне поняття інтелекту
- •2.2. Системи і управління
- •2.3. Подання знань і робота з ним
- •2.4. Інформаційна база
- •Розділ 3. Мови і мовні моделі для управління
- •3.1. Мови природні і штучні
- •3.2. Мови управління
- •3.3. Мови контекстно – залежного управління
- •3.4. Формальна система і теорія, що формалізується
- •3.5. Моделювання і реалізація мовних об’єктів
- •3.6. Числення предикатів
- •3.7. Подання проблемної галузі на основі мови предикатів
- •За фон Берталанфі розділ 4. Складність відкритих систем
- •4.1. Необхідність загальної теорії
- •4.2. Дві загальні теорії систем
- •4.3. Ієрархія систем
- •4.4. Нова парадигма управління
- •4.5. Гомеокінетичне плато інтелектуальної системи
- •4.6. Узагальнена функціональна структура ісу
- •4.7. Мови систем і мови управління
- •4.8. Тріаграма систем
- •Інженерія інтелектуальних систем
- •Розділ 5. Реалізація контекстно-залежного управління
- •5.1. Неформальні вимоги
- •5.2. Інженерні проблеми проектування складних систем
- •5.3. Комп’ютер фон Нойманівської архітектури в системах високих рівнів складності
- •5.4. Частотна оцінка
- •5.5. Інформаційна стійкість
- •Розділ 6. Нова архітектура машин
- •6.1. Машини баз знань
- •6.2. Паралельні обчислення з управлінням від потоку даних
- •Розділ 7. Про технологію управління
- •7.1. Врахування динаміки інформаційних потоків
- •7.2. Вбудовування системи автоматизації в структуру об’єкта
- •7.3. Об’єкт в інформаційному середовищі
- •7.4. Проблема декомпозиції об’єкта як складної системи
- •Розділ 8. Інженерія систем “інтелектуальної спрямованості”
- •8.1. Три основні підходи
- •8.2. Перший підхід. Ідеологія операційної системи
- •8.3. Другий підхід. Ідеологія інструментальної системи
- •8.3.2. Ієрархії і процеси.
- •8.3.3. Концепція відкритої субд.
- •8.3.4. Реалізація розкриваності.
- •8.3.5. Уніфіковане подання об’єкта.
- •8.3.6. Інструментальна концепція – технологія qWord
- •8.3.7. Куди поділася семантика?
- •8.3.8. Проблеми баз, що саморозвиваються.
- •8.3.9. Чому “в Cache’-технології”?
- •8.4. Третій підхід. Спеціалізована виробнича операційна система
- •8.5. Самовдосконалення ісу
- •Розділ 9. Проміжні підсумки
- •9.1. Інформація і інформатика. Шлях до феноменології і інформодинаміки
- •9.2. Про реалізованість інформаційної машини відкритого Світу
- •Частина третя узгоджений світ інформодинаміки
- •Розділ 10. Аксіоми відкритого світу
- •10.1. Феномен інформації як предмет науки про відкриті системи
- •10.2. Аксіоми умовчання
- •10.3. Співвідношення невизначеності - 2
- •10.4. Гармонійні шкали
- •10.5. Обговорення гармонійних побудов
- •10.6. Самоорганізація і структурний резонанс
- •10.7. До організації експериментів із виявлення структурного резонансу
- •10.8. Про механізм структурної взаємодії
- •10.9. Від структурної взаємодії до структурного поля
- •10.10. Про аксіоми або ефективні способи обдурити самого себе
- •10.11. Ще раз про аксіоми умовчання
- •10.12. Деякі висновки
- •Розділ 11. Власна структура інформації
- •11.1. Проблеми розробки інструментарію
- •11.2. Топологія вкладених багатовимірних конусів
- •11.3. Закон рекурсії структур, метаструктур і процесів
- •11.4. До питання про елементарну комірку
- •11.5. Деякі кількісні оцінки елементної бази
- •Розділ 12. Теорія структурної узгодженості
- •12.1. Структурна взаємодія і узагальнений принцип комплементарності
- •12.2. Про правила самоорганізації відкритих систем
- •12.3. Деякі наслідки і перспективи
- •12.4. Про деструкцію систем
- •12.5. Правила тсу – похідні
- •12.6. Попереднє обговорення результатів
- •12.7. Про методологію пізнання з позицій тсу
- •12.8. Обговорення тсу
- •Розділ 13. Інформодинаміка
- •13.1. Дещо про аналогії
- •13.2. Від абстрактної машини до самоорганізації потоків
- •13.3. Деякі властивості інформаційної машини
- •13.4. Умови узгодження потоків. Резонатор динамічного структурного поля
- •13.5. Вільне інформаційне поле. Гіпотеза про дві половини Всесвіту
- •13.6. Інформодинаміка – поки без формалізму
- •13.7. Тсу як інструментарій інформодинаміки
- •13.8. Ще раз про аксіоматику
- •Частина четверта
- •Архітектура
- •Відкритих
- •Попередження: обережно, відкриті системи
- •Розділ 14. Вертикальна машина
- •14.1. Концепція вертикальної машини
- •14.2. Структура команд
- •14.3. Програмування і запуск
- •14.4. “Перед прочитанням знищити…”
- •14.5. Що з нею робити?
- •14.6. Імітація вертикальної машини в адресному середовищі
- •Розділ 15. Про фізику відкритого світу
- •15.1. Без “Великого вибуху”
- •15.2. Доповнюваність моделей. Дві половини цілого
- •15.3. Світ як єдина система
- •15.4. Модифікація перетворення Лоренца
- •15.5. Випадок “малих” об’єктів
- •15.6. Структурно-узгоджена космологія
- •15.7. Узгодження структур об’єкта і теорії
- •15.8. Замітки про реалії нової фізики
- •Експерименти в галузі інформодинаміки
- •Можливий варіант генератора поздовжніх електромагнітних хвиль
- •Реконструкція принципу дії нігнітрона
- •Проблема seti
- •Розділ 16. Відповідальність створюючого
- •16.1. Короткий самовчитель не створення тоталітарного суспільства
- •16.2. Неминучість краху і свобода повтору
- •16.3. Роль Віри
- •16.4. Ментагенез
- •16.5. Відповідальність людини
- •Додаток 1 Короткий огляд способів самодеструкції програмних систем або Загальна Демонологія
- •Додаток 2 Про “інфонауки”
- •Про Ейнштейна, релятивізм і інформацію
- •Додаток 3 Повернення до лекції XVII
- •Література
12.4. Про деструкцію систем
Деструкція – руйнування нормальної структури.
Радянський енциклопедичний словник
З тих пір, як з’явилося виробництво, з’явилася і необхідність ним управляти – тобто структура “командуюча матеріальними потоками” повинна мати не менше двох рівнів метаструктури (інакше й управління немає). Наприклад, у найпримітивнішому землеробстві – звід правил і прикмет і відповідні їм носії – “той, хто знає (пам’ятає)”, “той, хто уміє” і “мінімальна команда виконавців”.
З іншого боку, держава є повна і стабільна система управління законом. Закон є система, побудована на базі константних понять і правил, тобто хоч і записаних на природній мові, але це контекстно-вільна мова за визначенням, інакше який же це закон?
Тобто закон (повний) – це структурно повна система. Якщо це працюючий закон, то і держава працююча система. У такій системі для кожного метарівня повинен бути свій носій, структурно відповідний йому. Якщо все добре, то повна система діятиме як інформаційна (тобто рівня тварини). Інша справа, якщо з тієї чи іншої причини знищується який-небудь шар цього носія: який сенс у тому, що закон лежить на полиці – виконувати його нічим.
Причому структурний шар – не те що можна виділити за яким-небудь параметром (кількості грошей, посаді, освіті – це всього лише розмітка, розстановка за ієрархією), але те, що виникає з ієрархії за певних умов в процесі роботи системи, але може і зруйнуватися чи не виникнути за інших умов.
При руйнуванні одного з таких шарів (“достатньо надовго”) відбувається структурний розпад системи. З прагнення до самозбереження (виробництвом необхідно управляти) “все, що залишилося” структурується в найбільш стійкі пірамідальні структури.
Так було:
у Німеччині, коли “раптом обвалився” середній клас;
у Росії після 1917, коли був знищений “верхній”, а потім і “середній” клас;
на острові Сицилія, де спочатку не було ніякої структури, і тоді мафія зі своїх виросла;
за часів Тюркського і Монгольського каганатів, коли нечисленні, але жорстко структуровані племена нав’язали управління безструктурним, хоч і численним кочівникам тощо.
Те ж відбувається і в сучасній Україні – закони структурної (ринкової) економіки ніби є, але управління залишається пірамідальним і навіть ті структури, які були по ходу справи вимушені прийняти ринковий вигляд, поступово, але швидко “всмоктуються” в загальну пірамідальну структуру і самі відповідно змінюються.
Можна з упевненістю сказати (і це вже давно говорять, правда виходячи зовсім не із законів інформаційної науки, а із здорового глузду, що прив’язується до економічних і соціальних досліджень), що так буде і далі, до тих пір, поки не буде створено умов для виникнення середнього класу як структури.
Є і зовні протилежні, але насправді не суперечливі, а скоріше підтверджуючі сказане приклади, розгляд яких виходить за рамки наших досліджень.
Наскільки могутнім є тиск структури (піраміди) видно хоч би з факту створення закритих виробництв (“шарошок”), цілих держав у державі. Будучи пов’язаними не тільки матеріальними потоками, але і потоками загальнодержавного управління, вони реструктурувалися б в ту ж примітивну модель і навряд чи змогли б забезпечити створення танків і літаків, не говорячи вже про бомбу {193. Суть не тільки і навіть не стільки в тому, щоб зібрати колектив і примусити його працювати поза трудовим законодавством, скільки в тому, щоб захистити складну структуру управління складними проектами від тиску примітивної структури державного управління. Захистити, звичайно, не тільки дротом. Накладні з червоною смугою – поза всякою чергою, як тоді говорили: “попереду паровоза”, і інші аналогічні прояви – ось реальні факти такої огорожі, не тільки від примітивного управління, але і від неприємностей, ним породжуваних – дефіцитів і інших його “особливостей”. В цілому, один із чудових прототипів ідеї віртуальної реальності, без всяких комп’ютерів, але із збереженням зовсім не віртуальних особливостей життя ув’язнених.}. Пригадаємо китайський чавун із “домни за курником”.
Подальша історія пірамідальних структур відома, оскільки їх робота підкоряється моделі алгебри “паразит-годувальник”. Така структура стабільних станів не має, але може існувати лише в режимі експансії, а після вичерпання ресурсу переходить у режим розпаду.
Якщо ж досягається співвідношення П/К=1/1, так звана головна точка біфуркації, то розвал відбувається лавинно до рівня, що описується відомими рівняннями В. Вольтерра, тобто до стадного.
Що відбувається при спробі “поліпшення” системи шляхом надбудови гіперрівня вже достатньо зрозуміло. Отже будь-яка складна система, наприклад, “хороша” держава – це “істота зі своїми проблемами” і поводитися з нею потрібно відповідно – обережно і ласкаво, не то вона “в чудисько перекинеться і зжере все і вся”. Втім, це ще з античних часів відомо. А ми цей розділ вважатимемо не тільки вступом до “правил ТСУ-похідних”, але й до р. 16, що ілюструє одну з особливостей архітектури відкритих систем.