4.6. Узагальнена функціональна структура ісу
Розглянемо деякі можливості реалізації розглянутих вище положень. Приведений вище логічний рівень подання інформаційної бази (рис. 2.3) є основним блоком для побудови ІСУ, що складається, в основному з множини таких блоків, що мають різне призначення і що взаємодіють один з одним і з різними інформаційними потоками (рис. 4.2).
Для ілюстрації організації такого роду інформаційних баз в інтелектуальні і їх взаємодії в процесі СУО приведемо рис. 4.3.
Ця логічна схема організації окремої інтелектуальної бази, відповідної тому чи іншому виду управління. Такого роду організація суб’єктно-об’єктної взаємодії є типовою і для кожного з виділених завдань управління, і для кожного “спеціалізованого інтелектуального завдання”, яке може мати сенс в реалізації конкретної системи. При розгляді схеми, представленої на рис. 4.3 як узагальнення рис. 2.3 і 4.2, додатковий коментар, мабуть, не потрібний.
Узагальнене ж логічне функціональне подання ІСУ описується складнішою схемою. Розглянемо це подання (рис. 4.4) на основі приведених вище технічних і організаційних рішень.
Почнемо з того, що в ІСУ повинна бути система введення і оцінки інформаційних потоків для забезпечення сприйняття зовнішніх управляючих повідомлень і повідомлень зовнішнього світу (тих повідомлень із потоків, не включених в потік управляючих повідомлень, які ІСУ “навчилася сприймати як осмислені” у міру накопичення досвіду, – зовнішньо “сторонніх зв’язків і подробиць, щодо предмету її існування”).
“Вихідним потоком інформації” ми повинні вважати кінцевий стан зв’язків даних, що встановився в інтелектуальній базі після всіх структурних узгоджень і перетворень – структурної реакції на всі розглянуті види управляючих дій. Оскільки інтелект суть процес, то це означає, що структури об’єкта в кожен момент часу є “вихідним сигналом”, тобто структурною готовністю до обробки наступної чи поточної інформаційної посилки. При цьому в дійсно інтелектуальній системі, а не в системі – самовбивці, пріоритет завжди віддається внутрішньому управлінню, підтримці стабільності структури як такої {88. Ще раз нагадуємо: у автоматичній системі, якою тільки і може бути ІСУ, завдання стабілізації досягнутого стану є завданням, первинним і “пригнічуваним” завданням зовнішнього управління. Свобода волі інтелектуальної системи тут зумовлюється реакцією через накопичений образ, тобто можливістю відмови від виконання зовнішнього управління або неадекватною, з погляду “управителя”, реакцією на таке управління}.
Рис. 4.3. Організація суб’єктно-об’єктної взаємодії
Питання ж самоструктуризації і розвитку можливостей існування системи на цій основі доцільно обговорювати тільки з використанням матеріалів частини III.
ІСУ повинна складатись не менше ніж із трьох інтелектуальних баз виду, поданого на рис. 4.3, відповідних суб’єктові, об’єктові і зовнішньому світу, причому кожна з них у структурі “здвоєної” інформаційної бази (рис. 2.3), що відповідає концепції інтелектуального управління.
Цей момент вимагає наступного пояснення. Загальна ілюстративна схема СУО при реалізації управління під вказаними вище “трьома управліннями” зовні зазнає значних змін. Три здвоєні інформаційні бази виникають наступним чином.
Суб’єкт, прийнявши інформацію від зовнішнього управителя негайно перебудовує всі свої зв’язки. Щоби ІСУ продовжила після цього своє існування в “другій половині” суб’єкта здійснюється порівняльний аналіз структури, тієї що була і нової, для визначення збереження стійкості ІСУ, якщо вона погодиться на таке управління.
Аналогічно відбувається реструктуризація і контроль стійкості в ланцюзі сприйняття “управління від зовнішнього світу”. Відмінністю від бази–суб’єкта тут є істотно велика невизначеність можливої не цільової дії на об’єкт і значно менший вплив на ІСУ, виходячи з простого факту потенційної стійкості системи, придатної для існування в зовнішньому світі.
Всі “другі половинки” інформаційних баз, включаючи і ту, яка належить об’єкту, тобто базі, структурно залежній від прийнятого рішення, приводяться до нової структури, що враховує всі структурні (взаємодоповнюючі і такі, що взаємозаміняють) перетворення в ієрархії, відповідній вибраному стилю управління (розстановці пріоритетів трьох управлінь). У підсумку, кожна з “других половинок” повідомляє “першій” свій узгоджений стан і процес починається з початку.
Достатньо зрозуміло, що вказаний набір з шести інформаційних баз реалізує стратегію СУО з урахуванням особливостей всіх трьох управлінь. Нагадаємо, що це тільки логічна структура функціональної взаємодії, фізична реалізація може бути виконана за іншою схемою.
Ми в реалії не в змозі уявити собі систему, одержуючу несуперечливі відомості від зовнішнього світу і складаючих її суб’єктів і об’єктів. Але ми зобов’язані пам’ятати, що нічого, окрім цих відомостей система отримувати не може, а значить, всі вказівки про зміну “правил мислення” повинні міститися в потоці вхідної інформації.
Прийнятність використання суперечливих фактів до деякої міри дає можливість забезпечити початкову роботу інформаційної моделі і інженерне рішення побудови “змінної формальної логіки”.