4.8. Тріаграма систем

Різноманіття систем, що розділяються і за рівнями складності, і за прикладеним до них управлінням, і за мовами подання і взаємодією із зовнішнім світом, і за безліччю інших характеристик, свідчить, що цілком реальна постановка завдання побудови деякого простору систем, що визначає своїми осями їх основні властивості і характеризує їх основні класи. Ми пропонуємо такий простір з головною метою наведення постановочного ладу і ілюстрації необхідності забезпечення розумного співвідношення складнощів об’єктів і мов управління ними.

Доцільний розгляд цього простору у вигляді тріаграми систем – простору, утвореного трьома осями:

• рівень складності системи за К.Боулдингом;

• рівень складності мови опису системи;

• рівень складності мови, використовуваної для забезпечення управління.

Щодо першої осі – осі складності систем за їх відношенням до інформаційних потоків – ми маємо в своєму розпорядженні достатньо відомостей. Реальні, як, втім, і “прозорі” і віртуальні об’єкти розташовуються на осі за своїм відношенням до сприйняття і переробки інформації в строгій відповідності з класифікацією К. Боулдинга (і можливими її уточненнями).

Рівні складності мови опису систем в аспекті, що цікавить нас, ми розглянули в р. 3. Тут ще раз відзначимо, що в даному випадку йдеться не про ієрархію мов, не про їх впорядкування за яким-небудь вимірюваним критерієм, а про розділення мов за їх “природністю” для опису тієї чи іншої групи систем, різної власної складності.

Розуміючи, що найскладнішу систему можна подати найпростішою моделлю (у сенсі використання рівня мови), чи, якщо говорити точніше, систему, з будь-якою природною для неї мовою можна описати будь-якою мовою іншого рівня (при відповідних сутнісних втратах), в тріаграмі вводиться третя вісь – вісь мови, на якій ведеться управління системою, відповідного рівня складності, що володіє природною для неї мовою її подання в зовнішньому світі.

Рівень мови, використовуваної для забезпечення управління, відповідає мові моделі, якою подається об’єкт управління або мові, на якій існує (спостерігається) цей об’єкт. Мова управління не повинна бути простішою за мову опису керованого об’єкта.

Додамо, що рівень мови зовнішнього світу відповідає концепції відкритих систем, сприймаючих і залежних від повноцінного сприйняття зовнішніх інформаційних потоків.

Тут можна було б викласти матеріал, пов’язаний з розглядом площин, що попарно утворюються вказаними осями. Але оскільки ми не ставимо в цій роботі завдання скільки-небудь докладного розгляду матеріалів для створення ЗТУ, то і розгляд її проблем ми вестимемо тільки ілюстративно, в порядку допомоги майбутнім професійним дослідникам цієї галузі, щоб їм було на що спертися (або що відкинути) в своїх дослідженнях.

Тому, переходимо відразу до тріаграми співвідношення систем в просторі їх подання (рис. 4.5). Не дивлячись на чисто ілюстративний вид конкретного подання, саме поняття такої тріаграми є, мабуть, фундаментальним. Її повніший вигляд, що враховує тонкощі внутрішньорівневої організації, визначається первинною розробкою трьох проекцій даного простору і достатньо складний для візуального подання.

Рис.4.5. Ілюстративний вид тріаграми систем

Проте, і в представленому, гранично спрощеному вигляді, тріаграма зрозуміло вказує ділянки простору з тими чи іншими властивостями, у тому числі і не виділені на самому малюнку, розділяє інтелектуальні системи і САУ, виключаючи подальшу термінологічну плутанину, а також нагадує про необхідність співвідношення рівня складності об’єкта і мови системи, призначеної для управління ним з урахуванням інформаційних потоків зовнішнього світу.

Ми вважаємо, що повна розробка такого простору могла б дати істотне наведення строгості і узгодженості мислення для всіх, кому за родом діяльності доводиться займатися розробкою і експлуатацією складних систем.

* * *

Ця частина книги ввела нас в дещо інший світ понять і постановок робіт, ніж це зазвичай прийнято при розгляді інтелектуальних і супутніх проблем. І абсолютно зрозуміло, що вона написана в інженерному ключі, але з врахуванням, із спрямованістю на “інженерію відкритого світу”. У цьому сенсі, наприклад, матеріал р. 3 є тільки ілюстрацією, але не доказом можливості роботи з КЗ-мовою в комп’ютері фон Нойманівської архітектури.

Ми вважаємо корисними тут сформулювати вже на підставі всього матеріалу першої частини наше основне завдання: докорінно змінити відношення до інформації, до її найбільш очевидного прояву – інтелекту, показати видимі можливості інженерної реалізації систем, відкритих в “максимально можливій мірі”.

Проте це не кінцева, і навпаки, навіть не проміжна, а лише початкова мета нашої роботи. Проміжною метою ми ставимо закріплення розуміння нових обсягів понять {90. Це зовсім не підручник, але досвід підказує неминучість такої конструкції книги, присвяченої розвитку інформатики, – скільки разів у неофіційній розмові можна було почути: “Інформатикою можуть займатися всі”. Ні, це далеко не так. Це один із складних напрямів науки і без нового формування деяких початкових понять, що на жаль мають сьогодні достатньо аморфний сенс, подальший рух неможливий.}, обговорення практики реалізації “інженерно-складних” інформаційних систем.

Тому в частині II ми на підставі вже викладеного тільки дістаємо можливість викладу ряду постановочних питань, без з’ясування яких важко як провести повноцінну інженерну розробку дійсно складної системи на рівні інженерного осмислення поняття інтелекту, так і сприйняти загальносистемні питання, викладені в подальших частинах цієї книги, що ведуть до абсолютно нового погляду на інформацію, інтелект і складні системи взагалі.

Звичайно, вже з рис. 4.4 зрозуміло, що архітектура СУО є деяким генератором інформації на основі двох її складових – минулого і сьогодення. Будь-який же генератор має... Але ці проблеми поки що попереду.

“Жодна інструкція не може перерахувати всіх обов’язків посадовця, передбачити всі окремі випадки і дати надалі відповідні вказівки, а тому панове інженери повинні проявляти ініціативу і, керуючись знаннями своєї спеціальності і користю справи, докладати всі зусилля для виправдання свого призначення”.

Циркуляр Морського Технічного Комітету від листопада 29 дня 1910 р.

І Н Ж Е Н Е Р І Я

ЧАСТИНА ДРУГА