3.3. Мови контекстно – залежного управління

Mutatis mutandis.

{58. Змінивши те, що вимагає зміни (лат.).}

Тепер ми переходимо до розгляду необхідних відомостей про КЗ мовах, тобто про реалізацію інтелектуального управління, коли нас цікавить можливість мінімізації яких би то не було втрат при використанні кінцевого автомата як несучої основи КЗ-мови.

КЗ мова (природна мова людини) в галузі наукової термінології володіє великою невизначеністю, що пояснюється частково поліморфізмом і контекстно-залежним поданням наукової інформації, а іноді (і для інформатики і для інтелектуального управління це особливо важливо) – недбалістю використання термінів.

Якщо перша частина цієї ситуації є істотно необхідним механізмом подання інформації в складній системі, то інша – одна зі складових шумів у потоці інформації, що відображає особливості людини (і інтелектуальної системи взагалі), як генератора мовного і завжди контекстного опису систем, у тому числі і недоступних нам для спостереження інакше, як в межах їх подання таким описом.

Ми вже говорили про можливість і навіть доцільність використання такої мови для розгляду її проблемно-орієнтованого варіанту, а значить і до постановки завдання управління саме на такій мові.

Коли ми говоримо про проблемно-орієнтовану взаємодію, то підрозуміваємо використання деякої спеціалізованої підмножини термінів КЗ-мови, так званої професійної мови, на якій її комунікативна функція в даному застосуванні досягає деякого максимуму. У цьому сенсі можна говорити про мови конкретних наук (професій, галузей діяльності).

Як випливає з визначення проблемно-орієнтованої взаємодії, найважливішим питанням його інженерної реалізації є проблема мови спілкування, що не накладає неприйнятних для людини і для комп’ютера обмежень на передачу і сприйняття інформації. Досвід наукової роботи і професіоналізація досліджень у різних галузях показують, що ПОМ може забезпечити узгоджене сприйняття і передачу повідомлень.

ПОМ сприймає синтаксис і тезаурус природної мови, але фактично є самостійним феноменом, зобов’язаним своїм існуванням необхідності більшого ступеня формалізації описів для наукових цілей, ніж це можна отримати від використання повної КЗ-мови. Можна говорити про предметну структуризацію чи формалізацію КЗ-мови в кожній конкретній галузі діяльності.

Фактичне уведення кожною наукою попереднього обмеження КЗ-мови (але не відмова від контекстної залежності) в цілях кращої реалізації її комунікативної функції при пошуку, зберіганні і переробці інформації і званої тут ПОМ, є необхідним прийомом забезпечення точності виразу відомостей в професійних галузях діяльності людини незалежно від використання чи не використання комп’ютера.

Вказані міркування орієнтують нас на пошук рішень з управління на ПОМ і з погляду його кращої формалізованості (меншою, у варіантному сенсі, але збереженій контекстній залежності) щодо природної мови людини, і з погляду корисності організації управління на мові, що володіє найбільшою комунікативною функцією.

Основними складовими (характеристиками) ПОМ як КЗ-мов, служать:

• словник (тезаурус), об’єднуючий всі нормативні списки і правила, що визначають входження елементів лексики в ПОМ, їх вживання, значення, написання;

• правила об’єднання лексичних елементів (синтаксис) в структури вищого рівня (пропозиція, абзац, стаття);

• семантика, як апарат забезпечення “поточного розвитку думки” - контекстно-залежного спілкування, що забезпечує уявність складної системи;

• баланс між формалізованістю і контекстною залежністю запису на ПОМ.

Словник може змінюватися від множини взаємовиключаючих одиниць, що фіксується, до множини лексем, що вільно змінюються і володіють високим ступенем невизначеності (від ієрархічних класифікацій до набору вільно індексованих ключових слів). Синтаксис може бути або відсутнім зовсім, або приймати різні складні форми. Перерахуємо в порядку зростання мінливості синтаксису і словесного складу деякі варіанти ПОМ, починаючи з простих мов, що не мають синтаксису:

• ієрархічна класифікація;

• наочні заголовки;

• ключові слова з фіксованим словником;

• ключові слова з вільним словником;

• мови, в яких синтаксис поданий покажчиками, формами, таблицями;

• мови з фіксованими відносинами;

• ПОМ, наближені до природної мови деякої системи.

У порядку даного перерахування зростають як труднощі при комп’ютерній реалізації ПОМ, так і число вирішуваних ними задач і їх можливості адекватного відображення складних об’єктів. Вибір ПОМ визначається ступенем складності об’єкта, необхідним рівнем обмеження втрат і спотворень, діапазоном завдань, що вирішуються на основі ПОМ, ступенем його формалізації у відповідній галузі науки і необхідним ступенем забезпечення автоматизації роботи з ним.

Очевидно, що логічна переробка інформації на “до інтелектуальному рівні” принципово можлива на основі ПОМ будь-якого рівня. Співвідношення завдань, що стоять перед деякою системою, з особливостями галузі її роботи визначає необхідний рівень складності її мови.

Нас, звичайно, повинен цікавити рівень ПОМ, наближений до природної мови людини, рівень, відповідний існуванню знань і даних у формі мовної моделі предметної галузі (див. р. 2). Але для реальності реалізації наших вимог про роботу з ПОМ як з КЗ мовою ми повинні хоч би стисло розглянути існуючі можливості подання КЗ мов у комп’ютері традиційної, фон Нойманівської архітектури.

Основою такого подання є поняття мовних моделей тих чи інших лінгвістично заданих об’єктів або систем.

Ці моделі відображають відомі спроби відомості КЗ-мови до її формального подання. Пам’ятатимемо, що нашою вимогою до будь-якого методу формалізації мови є можливість подальшого автоматичного аналізу формалізованих описів об’єктів, причому головним є збереження семантико-прагматичних зв’язків між термінами описів.