3.2. Мови управління

Satius est equo labi, quam lingua.

{54. Краще хай кінь спіткнеться, ніж мова (лат.).

Мови, на яких можливе подання інформації як управління, можна понятійно розділити на три групи.

По-перше, це мови опису функціональних зв’язків, що використовують математичні символи, існуючі та спеціально розроблювані математичні функції. Групі мов такого роду ми дамо узагальнену назву “Математичні мов”. Вони базуються на тих чи інших наборах початкових посилок і угод, аксіоматика яких є окремим предметом математики і завжди пов’язана з Геделівською теоремою про неповноту {55. Важливо, що це обмеження ніяк не впливає на практику використання вказаної групи мов для завдань управління, де вони використовуються як абсолютний апарат вироблення правильних рішень після прийняття угод про модель, яку вони описують. Поняття ж “доказового” вибору моделі практично не існує, що і признається в [14], де прямо сказано, що вибір моделі завжди є мистецтвом.}. Їх відмінною особливістю є гарантована точність опису процесів управління при виконанні вказаної вище угоди про модель: всі сигнали і пристрої адекватно завданню описуються вибраною математичною мовою.

В цьому випадку і саме для таких об’єктів математичні мови і корисні і придатні краще, ніж які-небудь інші. Зрозуміло, що будь-які наперед не передбачені відхилення теоретичного опису об’єкта від його практичного стану можуть вести до катастрофічних наслідків.

По-друге, це алгоритмічні мови, розроблені для запису командних посилок для пристроїв типу комп’ютера. Ці КН мови базуються на деякому наборі спочатку введених угод–команд і дій комп’ютера при їх виконанні, несуперечність і функціональна повнота яких служать предметом окремих досліджень і, звичайно, є менш строгою, ніж для математичних мов.

Зазвичай, хоч і не обов’язково, такі мови, що управляють (перш за все комп’ютером, як кінцевим автоматом), описуються угодами, заданими на метамові, що дозволяє гарантувати однозначність розуміння допустимих термінів і команд у всіх можливих ситуаціях.

Мови такого роду називають мовами програмування. Вони служать для опису послідовностей дій, що управляють, у тих випадках, коли ці дії не можуть бути задані економнішим математичним поданням, або враховують деякі часткові характеристики сигналів і устаткування, або забезпечують роботу з побудовами, що описуються ними ефективніше, ніж математичними мовами (наприклад, списковими структурами).

Відмінною особливістю цих мов є можливість опису будь-яких взаємозв’язків, будь-яких характеристик пристроїв, що наперед передбачаються, в прив’язці до будь-яких (знову ж таки наперед передбачених) ситуативних умов і часових інтервалів.

Вказана особливість, часто, веде до спроб розробки настільки потужних мов програмування, що навіть професіоналам починає здаватися, що на них можна запрограмувати “все”. Проте, як відомо з теорії програмування, мови скінчених автоматів є не більше ніж КН-мовами і контекстна залежність мов типу 1 за Хомським тут нічого не міняє: кожна команда мови описується на метамові так, що має певну процедуру тлумачення, єдину і незмінну ні для яких ситуацій {56. І в цьому випадку вказане обмеження ніяк не впливає на практику використання вказаної групи мов для завдань управління, де вони використовуються вже як евристичний апарат вироблення доцільних рішень після прийняття угод про модель, яку вони описують. Поняття ж “доказового” вибору моделі” тут також не існує.}.

Мови такого роду корисні і придатні для кібернетичного рівня моделювання системно-складних об’єктів. Будь-які наперед не передбачені відхилення практичного стану об’єкта від його теоретичного опису повинні бути заблоковані в процесі створення програми так, щоб вони не могли вести до катастрофічних наслідків.

У третіх, це КЗ-мови, використовувані як командні повідомлення для систем управління, що існують (спостережуваних) на цих мовах і здатних сприймати такі команди.

Базування управління на автоматах будь-якого вигляду, веде до спрощення КЗ-мови, збіднення її синтаксису і семантики з метою забезпечення однозначного (постійного, незмінного) розуміння. Прикладами “старших угрупувань” тут є групи: “ієрархічна класифікація”, “мови з фіксованими відношеннями”, “проблемно-орієнтовані мови (ПОМ), наближені до природних” тощо.

У разі роботи на рівні ІСУ ми повинні передбачити все можливе, для збереження синтаксису, семантики і прагматики КЗ-мови. Для цього ми повинні вивчити можливості роботи комп’ютера з контекстно-залежною інформацією, передбачити зберігання даних, що зберігає цю залежність, тобто зберігаюче знання на рівні можливості розуміння контексту, забезпечити орієнтацію системи управління на різні контексти інформаційних потоків в різних ситуаціях і багато що інше.

Вся теорія ІСУ спрямована саме на інженерне рішення проблем управління на КЗ мові для систем, складність яких вимагає використання мов такого роду {57. Підкреслимо, що теорія спрямована не на створення нових “могутніх” мов програмування для їх реалізації все на тих же автоматах, а на збереження основних властивостей контекстно-залежної мови при неминучих їх втратах при реалізації на комп’ютері, на забезпечення можливості знаходження деяких режимів використання комп’ютера, сприяючих мінімізації таких втрат і на створення нової архітектури машин, орієнтованих, кінець кінцем, на те ж завдання (див. р. 5 і 6).}. Зрозуміло, що поняття інтелектуальності тут спожите справедливо – ставиться завдання управління на семантично зв’язаних потоках інформації, а не завдання “інтелектуалізації передавальної функції”, яка сама по собі має контекстно-незалежну природну мову.

Звичайно, і при використанні КЗ повної чи обмеженої мови, відхилення опису реального об’єкта від його практичного стану цілком можливі. Проте, на відміну від випадку використання КН мови, тут ми маємо повне доступне контекстно-залежне подання об’єкта (максимальну досяжну спостережуваність) і нам невідома (недоступна) повніша форма його опису. Альтернативою є та сама Колмогорівська “повна передісторія”, про яку ми говорили ще у введенні. Відповідно, і в сенсі досяжної повноти подання об’єкта, правомірно говорити про рівень саме інтелектуального управління.