Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лачинов В.М., Поляков А.О. Інформодинаміка [укр.язык].doc
Скачиваний:
22
Добавлен:
02.05.2014
Размер:
5.23 Mб
Скачать

Розділ 13. Інформодинаміка

Інформодинаміка – наука про феномен інформації і феномен її самоорганізації, про закони (правила) яким підкоряються явища інформаційні і їх зв’язки з явищами енергетичними, включаючи в сукупність інформаційних явищ і інтелект, розум, взагалі всі негентропійні інформаційні процеси.

13.1. Дещо про аналогії

Зі системами багатопорядковими або “вкладеної динаміки” людина має справу достатньо давно.

Такою є будь-яка екосистема від рисового поля до океану, вкладеність динамічних процесів може виявлятися навіть у техногенних системах, наприклад, ударні хвилі в трубопроводах великого діаметру. Одним із показових прикладів, достатньо вивчених як з боку феноменології, так і в плані формалізму, є турбулентність.

Турбулентність виникає в потоці рідини, за певних умов як самостійна, в деякому розумінні – окрема динамічна система турбулентних вихорів. Вона існує “за своїми власними законами”. І у формальному уявленні ця динамічна система теж “окрема”, підкоряється своїм власним законам – теорії турбулентності, пов’язаної з рівняннями потоку лише через параметри.

Коли ж у потоці рідини рухається деяке тіло, то воно залишає свій турбулентний слід, з динамічної системи вихорів виникає ще одна вельми стійка просторова система, для формалізації якої потрібен вже свій апарат.

Проте в прикладному аспекті людині від систем “вкладеної динаміки” треба було дуже і дуже мало і “окремо”: від самої турбулентності – оцінки динамічних навантажень на гвинти, лопаті тощо, від її слідів – і того менше, можливість знайти і прослідити слід судна, його клас і, якщо вдасться – “вік сліду”. Явищем “вкладених динамічних систем”, співвідношенням формальних апаратів подання його складових, узагальненням цих складових і їх формалізмів традиційно цікавиться лише украй нечисленний клас теоретиків.

У фізиці і квантовій механіці “все рівно навпаки”: по слідах (і не тільки по фотографіях треків частинок, але і в найзагальнішому значенні) прагнуть знайти якомога більше подробиць, а задача співвідношення апаратів подання процесів “різного рівня вкладеності” якщо і не головна, то і не менша, ніж саме “з’ясування подробиць” – трактування, пояснення експериментального матеріалу.

У відношенні ж інформації як феномена – все вже навіть не навпаки, а швидше “навиворіт”. Все значення дослідження в пошуку єдиного подання для цілої системи процесів, “вкладених один в інший” (або навіть у систему процесів), оскільки сам феномен інформації існує тільки як сукупність усіх цих процесів.

Постановка проблеми представляється достатньо зрозумілою, адже і слід виникає тільки за певних умов руху тіла в рідині, виникненні системи турбулентних вихорів (тобто випадкового квазістаціонарного процесу) і самоорганізації цього процесу в структуру.

З системної точки зору все сказане вище означає, що “розумна практика” у фізичному світі восторжествувала над “загальною теорією”: турбулентність і всі пов’язані з нею питання нам достатні (для практики) в їх замкнутому уявленні. Зрозуміло, що висока культура фізичної науки дозволяє успішно працювати на рівні “моделювання окремих складових при загальному розумінні відкритості системи”, а ось із феноменом інформації всі допущення вже виключені – система відкрита або ніяка.

Виходячи з можливостей аксіоматичної математики і загальноприйнятої “технології досліджень”, навряд можна сподіватися на те, що сьогодні тут можна побудувати який-небудь абсолютно новий формалізм. Можна припустити, що саме в рамках сьогоднішніх описових можливостей, ми завжди прийдемо до того ж, у деякому розумінні, що і у випадку з турбулентністю, тобто до рівнянь “процесу-оболонки” і системи умов “вкладення внутрішніх процесів”.

Таке співвідношення сутності явища і рівня розвитку сучасного формального апарату. Цей апарат, починаючи від нотації, від способу запису, не призначався для подання сукупностей різнопорядкових процесів, навпаки, сама ідея числення нескінченно малих полягала в тому, щоб зводити різні процеси до однорідних потоків однорідних, невиразних “нескінченно малих”.

Вкажемо на істотну, все визначаючу різницю по суті самих явищ: замкнуту систему можна вивчати частинами, розглядаючи окремі рівні вкладеності процесів, відкрита ж система існує тільки як сукупність всього, що становить ціле. Яким би способом ми не виділяли з неї окремий рівень, процес або їх сукупність, одержане буде не більше ніж частковою моделлю.

Проте, зробимо все можливе, для опису вкладених динамічних інформаційних потоків з урахуванням висловлених положень і вимог.