Розділ 7. Про технологію управління
7.1. Врахування динаміки інформаційних потоків
Якщо ІСУ - конструктивне поняття, то повинні існувати і деякі конструктивні підходи, що суттєво застосовні в ІСУ і забезпечують ті чи інші вигоди в організації управління. Такі підходи дійсно існують як складова частина прикладної теорії ІСУ і пропонуються для використання під назвою “інформаційна технологія управління”.
Не дивлячись на констатований Вінером очевидний факт залежності управління в системі від інформації, ми все ж таки використовуємо поняття “Інформаційна технологія управління” для виділення зі всіх можливих ситуацій проблем, пов’язаних із формуванням управління за рахунок використання структур баз знань.
Згідно положенням прикладної теорії ІСУ, інтелектуальна система управління складним об’єктом має сенс, коли вона є автоматичною, тобто здатною ухвалювати рішення швидше і/або краще за людину у сфері свого існування.
Звідси випливає важливий висновок про некоректність постановки питання про створення суттєво великих автоматизованих систем управління, в яких людина використовується як особа, що приймає остаточні рішення, бо системи управління високого рівня доцільні тільки там, де людина і так вже не справляється з обов’язками управителя. Дійсно, або ми створюємо систему, що приймає рішення швидше і краще за нас, або систему, занадто примітивну, щоб довірити їй управління, і контролюємо всі її рішення на рівні власної інтуїції. Тим самим переводимо систему, що управляє, в розряд “інформаційно–дорадчих” розробок, рекомендації яких зазвичай не придатні до використання без повторної перевірки, яку, в загальному випадку, неможливо організувати.
Інформаційна технологія управління повинна працювати за відсутності явно виражених кількісних характеристик роботи підсистем і за наявності збурюючих дій з боку зовнішнього світу, і тому, як і належить для відкритих систем, прикладна теорія ІСУ будує управління за динамікою внутрішніх інформаційних процесів у керованій системі.
Це становище тим більше справедливе, що найбільш складним для компенсації за рахунок управління збуренням є збурення з боку зовнішнього світу, а воно проявляється через зміну динаміки інформаційних потоків у керованому об’єкті.
Звідси випливає логічний висновок про те, що компенсація збурюючих дій зовнішнього світу можлива, в основному, лише за рахунок розімкненої системи управління. Дійсно, відновлення динаміки інформаційного потоку, необхідне для повернення об’єкта в стійкий стан, можливе за рахунок перебудови його структури, зміни внутрішніх відношень між підсистемами і, вже в останню чергу, - за рахунок дії на зовнішній світ. Відзначимо, що під стійкістю тут розуміється той стан, в якому ми бачимо об’єкт, коли він справляється з покладеними на нього функціями, у тому числі і функціями свого розвитку – зміною функції розстановки в базах знань.
7.2. Вбудовування системи автоматизації в структуру об’єкта
Управління за динамікою інформаційних процесів, тобто за зміною обсягів інформаційних пересилок усередині і між підсистемами в одиницю часу, передбачає безперервний контроль цих пересилань не лише за семантикою повідомлень, але і за темпами їх породження і обробки.
Такий контроль є необхідною складовою частиною семантичного аналізу інформації в ІСУ. Без нього основна частина семантики “другого порядку” (“як і скільки” інформації певного смислового змісту було проведено, передано і оброблено в кожну одиницю часу) буде безповоротно загублена і спрямованість рішень, що управляють, може не відповідати меті управління.
Для широкого класу складних систем, поданих семантичними конструкціями, а такими є всі системи рівня соціального інституту, що зазвичай цікавлять нас, прикладна теорія ІСУ пропонує використання вказаної вище технології як “методу організації структури керованого об’єкта, орієнтованої на підтримку семантичного рівня спілкування”.
Виклад методу почнемо з розгляду ілюстративної схеми інформаційних потоків між виділеним набором підсистем (рис.7.1). Підсистеми A, B, C, D в загальному випадку мають інформаційний взаємозв’язок у складі шести двонаправлених інформаційних потоків F із відповідною індексацією.
Рис.7.1. Ілюстративна схема інформаційних потоків у наборі підсистем
Такий обмін здійснюється, в загальному випадку, на рівні роботи взаємозв’язаних “автоматизованих робочих місць” або спеціальних підсистем. Ці підсистеми інформаційно зв’язані з деяким сервером або центральним обчислювачем, його базами, і користуються його обчислювальними потужностями. Більше того, вони можуть використовувати сервер як проміжний буфер чи базу для зберігання масивів виробленої інформації.
При загальній прийнятності і достатності такої схеми організації робіт, в ній губиться складова, необхідна для прийняття управляючих рішень, – семантика “другого порядку”, інформація про інформацію, метаінформація, тобто відомості, що характеризують динаміку інформаційної взаємодії.
Обговоримо це питання дещо докладніше. Як відомо, семантика визначає відношення між знаками і їх концептами, тобто задає зміст чи значення конкретних знаків. Конкретизація знаку визначається прагматикою. Ці визначення з погляду прикладної теорії ІСУ не можуть вважатися повними поки в них не будуть враховані параметри, додатково характеризуючі інформаційні потоки: обсяги в одиницю часу, адресація і спрямованість, швидкість обробки, персоніфікація джерела і обробника, а також багато чого іншого і, перш за все – їх тимчасова динаміка першого і другого порядку, що характеризує конкретику ситуації.
Тут нам поки що досить понятійного осмислення динаміки інформаційного потоку, як процесу його зміни в часі і, відповідно, “процес зміни процесу його зміни”.
Повертаючись до факту існування підсистеми як точки обробки інформації вкажемо, що для нас насамперед важлива не фізична сутність такого робочого місця. Наприклад, якщо це деяка виробнича одиниця (конструктор, верстат тощо.), то нас цікавить метаінформація, що забезпечує всі прямі і контекстні відомості про поточний стан цієї точки, факти і динаміку здобуття або передачі інформації (чи матеріального об’єкта) технологічним ланцюгом виробничого процесу. Тобто перш за все – обсяг і факт руху інформації в семантичних одиницях даного робочого місця: листах креслень, кількості деталей або тонн і вже потім внутрішня семантика цих одиниць.
Отже, для управління системно-складним об’єктом потрібне, передусім, створення схеми організації роботи з інформацією, як структури взаємодії системи, що управляє, із об’єктом. Ця структура повинна забезпечувати можливість накопичення і використання метаінформації для досягнення можливості прийняття рішень, що управляють.
Такого роду структура орієнтується на вбудовування обчислювального середовища до складу виділеного об’єкта чи, іншими словами, на адресне перехоплення інформаційних потоків із можливістю визначення їх динамічних характеристик.
Рис. 7.2. Фрагмент схеми збирання динамічної інформації
Тим самим забезпечується замикання інформаційних потоків джерел і споживачів інформації усередині об’єкта (і, в можливій мірі, – потоків зовнішньої інформації) через деяке комп’ютерне середовище, що стає єдиним дозволеним каналом для обміну інформацією. У свою чергу це означає, що забезпечується взаємодія ІСУ з об’єктом управління, а не з його моделлю, на рівні можливого повного семантичного аналізу всіх інформаційних потоків об’єкта, перехоплених комп’ютером, що стає при цьому невід’ємною часткою об’єкта в найпрямішому сенсі цього твердження.
Це означає, що в комп’ютері постійно працює програма адресного збору динамічних характеристик потоків інформації (рис.7.2). Кожне робоче місце повністю і постійно відстежується за цими характеристиками. Будь-яка зміна динаміки інформаційних потоків, непередбачена відповідною технологією робіт, є сигналом для початку вироблення рішень, що управляють.
Витрати на додаткову обробку інформації можуть бути досить значними, проте лише вони і дають контекстну інформацію, суттєво необхідну для досягнення інтелектуального управління. Фактично, при такій постановці в ІСУ наявна практично вся інформація, яка може бути зібрана і використана при автоматичному прийнятті рішень, що управляють, що є невід’ємним компонентом семантичної системи, яка має право називатися інтелектуальною.
Дійсно “семантика динаміки”, семантика “другого порядку” вже дає спостережуваність системи, недосяжну ніяким іншим способом, але семантика “першого порядку”, все, що може бути відоме не про процес вироблення, а про сам продукт також повністю наявний в комп’ютері з достовірністю в точності рівній документу, супроводжуючому продукт, а більшого досягти вже не можна.