7.3. Об’єкт в інформаційному середовищі

ІСУ, як і будь-яка інша система управління, вимагає деякого стенду для визначення діапазонів свого стійкого стану, набору прецедентних станів і інших частотних, статичних і динамічних оцінок. Єдиним стендом для об’єктів даного рівня складності є зовнішній світ, в якому вони існують, проте поява ситуацій у повній мірі не прогнозована, а власний час об’єкта в реальному світі може текти на порядки повільніше, ніж це прийнятно для збору і обробки інформації.

Прикладна теорія ІСУ пропонує наступне рішення вказаної проблеми. Необхідно сконструювати одночасно об’єкт і зовнішній світ. Під конструюванням об’єкта тут розуміється вже процес не моделювання, а синтезу системно-складного об’єкта з вбудованим в нього “перехоплювачем інформаційних потоків” для повноцінного управління ним на підставі технології, приведеної в розділі 7.2.

Дія зовнішнього світу задається повним перебором можливих поєднань динамічних характеристик інформаційних потоків. Це еквівалентне завданню зовнішнього світу деяким числом інформаційних входів, що кількісно збігаються з числом точок обробки інформації в системно-складному об’єкті (потоки F без індексації на рис.7.1). Це досить зрозуміло, бо інформаційний вияв зовнішнього світу може виявлятися лише в його впливі на роботу підсистем переробки інформації (їх організаційну структуру і продуктивність) {99. Перешкоди на лініях зв’язку ми залишаємо для дослідження засобами теорії передачі сигналів, теорії передачі інформації і іншими “сигнальними” апаратами.}.

Повний перебір поєднань динаміки інформаційних потоків забезпечує моделювання всіх можливих дій на об’єкт із боку зовнішнього світу. Інформаційна динаміка моделюється у власному часі інформаційної машини, темпи протікання якого багато разів перевищують власний час реального об’єкта. Оскільки інформаційна динаміка об’єкта є похідною від власного часу реального або модельного зовнішнього світу, то таке допущення є правомочним.

Практичні дослідження показують необхідність урахування динаміки інформаційних потоків за двома складовими: інформації, що виробляється на робочому місці і інформації, споживаній від наявних джерел інформації і яка служить для вироблення нової.

Це можна здійснити таким чином: об’єкт слід створити у вигляді набору терміналів для породження і аналізу інформації, підключених до єдиного інформаційного середовища, що забезпечує прийом і доцільний розподіл інформації по технологічно зв’язаних місцях і її накопичення. Вже на початкових етапах конструювання об’єкта необхідно виділити інформацію двох видів, враховуючи, окрім вищезазначених базових інформаційних потоків, інформацію, що регламентує зміст цих потоків.

Якщо інформація першого типу для кінцевого користувача оформляється, наприклад, у вигляді специфікацій, маршрутних карт, зведених документів тощо, то інформація другого типу - це стандарти і обмежувальні переліки, класифікатори і плани. Слід зазначити, що якщо перший тип включає інформацію, що має цінність новизни, то в другий тип входить інформація про вже наявну інформацію. З погляду ІСУ бажано мати відомості про динаміку інформаційних потоків, диференційовані за цими складовими.

У практичній системі точка підключення кожного користувача або окремої автоматизованої системи до інформаційного середовища оформляється у вигляді терміналу - робочого місця, що має в своєму складі відповідне програмне забезпечення, що спирається на нормативну і методичну інформацію, визначає права доступу до тих чи інших інформаційних ресурсів.

Для надійного захисту інформаційного середовища, що має цінність для системи, від шумової дії програмне забезпечення робочих місць повинно проводити фільтрацію інформації, що надходить, як за внутрішньою несуперечністю, так і за узгодженням з наявною, активно використовуючи для цього семантичні можливості. Робоче місце є лише одним з проявів комплексної системи автоматизації, лише місцем дотику до неї, значить поява нових робочих місць не може і не повинна розглядатися як зміна самої системи, яка повинна мати можливість створення наборів робочих місць із будь-якою конфігурацією.

Достатня свобода підбору складу робочих місць призводить до того, що система може не мати своєї єдиної і постійної зовнішності з погляду кінцевого користувача або навіть множини користувачів.

Взагалі кажучи, обмежена спостережуваність практичної системи, що розширюється складом і обсягом своїх підсистем, тільки підтверджує її системну складність, що забезпечує корисність чи адаптаційну можливість її існування.