Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лачинов В.М., Поляков А.О. Інформодинаміка [укр.язык].doc
Скачиваний:
31
Добавлен:
02.05.2014
Размер:
5.23 Mб
Скачать

15.3. Світ як єдина система

Якщо прийняти висловлену гіпотезу, то багато з “дивних”, труднопояснимих явищ отримують цілком природне і просте пояснення, а “суперечливі”, взаємовиключні теорії і моделі опиняються в точності “одним і тим же”, тільки для різних граничних умов, визначуваних масштабом (у якомусь сенсі “чисто геометричним розміром”) взаємодій.

Так “Великий вибух” як абсолютно початкова, висхідна причина стає неактуальною, просто непотрібною. “Фізична половинка” Всесвіту перебуває постійно на “завершальній стадії вибуху”, інформаційна – у початковій стадії. Обидві половинки в точності подібні і тому “природним чином склеюються”, точніше “зшиваються струнами” (або “струнами”), що і є їх (“струн”) функціональним призначенням.

Можна було б “з нальоту” припустити (услід за багатьма і багатьма), що негентропійні інформаційні системи за рахунок енергії ентропійних процесів проводять “зайву інформацію”, яка за допомогою “струн” збирається, накопичується і в потрібному місці і часі вивільняється у вигляді висококонцентрованої енергії. І так, таким ось чином, підтримується загальний баланс стану Всесвіту. При цьому окремі, локальні “великі вибухи” якраз не виключаються, вони то і є точки вивільнення накопиченої енергії. Схоже “призначення” у “Чорних дірок” – утилізація вільної енергії не використаної за прямим призначенням.

Відзначимо, що такого роду концепція “інформаційно-енергетичної помпи” не тільки більш ніж фантастична, але і, що найцікавіше, просто не потрібна, як і інші концепції, зв’язані в цій частині зі силовими взаємодіями.

Несиловим взаємодіям просто “не треба” виконувати силові функції, все може бути організовано набагато простіше і цікавіше. Тому варто подивитися на речі “зрозуміліші і природніші”, що випливають із структурної взаємодії.

Нагадаємо ще раз – структурна взаємодія суть прямий наслідок трьох умов – квантованості Світу, узагальненого закону збереження і неіснування “абсолютної порожнечі” (“абсолютного ніщо”), принаймні, в рамках, рівних чи більших “елементарного кванта простору” {256. Можливо, що якраз “абсолютне ніщо”, в принципі, може бути тільки усередині елементарного кванта протополя – тобто може бути “порожній” і “повний” квант, або “мертвий” і “збуджений”. Тобто ми пропонуємо наступну гіпотезу – сукупність порожніх квантів, це і є первинний простір, сукупність збуджених – первинне поле, універсальний матеріал для всіх частинок і взаємодій, окрім структурної взаємодії. Втім зрозуміло, що це скоріше “заготівка для гіпотези”, на цьому поки що і зупинимося, це вже не “Про фізику”, це й буде сама фізика.}.

15.4. Модифікація перетворення Лоренца

Одну з вельми неприємних для існуючої і загальноприйнятої теорії колізій ми вже згадували в побудові ТСУ, проводячи уявний експеримент із резонатором, поміщеним в “релятивістський космічний корабель”. Згідно перетворенню Лоренца, при число стоячих хвиль (не важливо – акустичних, механічних чи електромагнітних) в резонаторі повинно зменшуватися.

Сказане автоматично означає, що або можливе існування “нецілих” стоячих хвиль, а самі структури хвиль “кудись” зникають, або необхідно припустити наявність квантових переходів у макромасштабі.

Цей уявний експеримент був запропонований Ю.Н. Івановим, ним же запропонований і розв’язок колізії – модифікація групи перетворень Лоренца, так зване “перетворення Іванова” {257. Тут ми можемо послатися тільки на книгу Ю.Н. Іванова “Ритмодинаміка”, вихідні дані якої нам невідомі.}.

Отже, “група Лоренца”:

,

,

,

.

Із позиції існування структурної взаємодії представляється природним, що змінюється весь об’єм, що переміщається із швидкістю , тобто потрібно використати “групу Іванова”:

,

,

,

.

Але це тільки “по-перше”. Згідно з властивостями структурної взаємодії перетворення повинно залежати ще і від масштабу, розмірів рухомого об’єкта, а саме “середні об’єкти”, тобто “нормальних розмірів” повинні підкорятися цьому перетворенню “майже в точності”, квантове співвідношення невизначеності насправді повинно бути “напіввідкритим”:

,

,

,

,

де: , тобто об’єкт “трохи більший”, ніж належить за перетворенням, так повинен проявляти себе закон гармонійних шкал. Нагадаємо, що експериментально давно доведено – орбіта електрона більша розрахункової саме на цю величину, і швидкість, відповідно, теж більша.

Для того, щоб модифікувати перетворення для об’єктів “дуже малих”, тобто квантового масштабу і “дуже великих”, масштабу “Всесвіту-в-цілому”, треба врахувати, що “масштабом взаємодії” є вся система, що включає “все разом: від точки відліку до рухомого об’єкта в цілому”.