4.7. Мови систем і мови управління

Отже, управління в складній системі визначається трьома процесами, що існують, вірніше представляються нами як мови:

• внутрішнім управлінням, для утримання системи на гомеокінетичному плато;

• зовнішнім управлінням, яке власне і вважає цю систему інтелектуальною;

• взаємодією з інформаційними потоками зовнішнього світу, про уявність якого на мові взаємодії з системою ми вже говорили,

а також мовою подання (опису) самої системи.

Тут пора відзначити достатньо вже зрозумілу можливість відмінності цих мов, взагалі кажучи, їх повну некорельованість. Саме тому, залишаючи за теорією ІСУ системи, де все управління побудоване на використанні контекстно-залежної мови, ми повинні виділити всі інші системи (окрім найпростіших в системному сенсі, що відносяться до ТАУ) в окрему галузь розгляду. Це галузь, де можливе існування гібридних за використовуваними рівнями мови систем і яку можна було б назвати “областю гібридного управління (ГУ)”.

Всі галузі (ТАУ, теорії ІСУ і ГУ) є, звичайно, єдиним утворенням, яке повинно бути за своєю суттю віднесене до розгляду “керуючої” суті ЗТС. Не претендуючи тут на остаточні формулювання, віднесемо сукупність вказаних керуючих побудов, до “відання” єдиної теорії, того ж порядку складності і призначення, що і ЗТС, і розглядатимемо цю сукупність як “підставу для роздумів” про створення загальної теорії управління (ЗТУ) {89. Оскільки всі терміни “вже зайняті” в основному кібернетичними трактуваннями, відразу відзначаємо – спільність ЗТУ базується на пропозиції єдиного підходу і розгляду систем в ієрархії мов, що представляють їх. Зрозуміло, що тут йдеться про порівняння всіляких систем, про дослідження характеристик їх відкритості і замкнутості, тобто наведення ладу в “угодах про правила порівняння систем”. Ну, а орієнтація на управління зрозуміла – система без управління якщо і можлива, то тільки умоглядно, тому ЗТУ на заміну ЗТС представляється цілком гідним кандидатом.}.

Не беручи тут на себе завдання створення такої теорії, просто відзначимо, що ця теорія, на нашу думку, повинна базуватися на ряді важливих посилок, що розглядаються в цьому розділі, як природно витікаючих із попереднього матеріалу.

Почнемо з тих із них, які враховують відмінності основних типів мов, можливих для організації управління в системах різного рівня складності.

1. Достатньо очевидно, що на кожному рівні складності систем за К.Боулдингом, відповідно до зміни відношення систем до інформації, міняється як власна “природна” мова системи, так і частковості організації механізмів управління. Для кожного рівня складності систем необхідний розгляд всіх поєднань мов їх опису, управління і подання зовнішнього світу.

2. Поки ми не навчимося працювати з природними для системи кожного рівня мовами, а працюватимемо зі своєю мовою, мовою, вибраною за власним розсудом, спотворення структури даних визначатиметься структурою вибраної мови, виявлятимуться обмеження на подання предметної галузі.

3. Мови кожного рівня “живих систем” (аж до рівня людини) не є вкладеними підмножинами для подання реального світу, а всього лише механізмами забезпечення максимуму комунікативної функції між носіями цих мов, що забезпечують ті і лише ті завдання, які необхідні на тому чи іншому рівні для їх існування і розвитку (у сенсі забезпечення деякого діапазону для можливості сприйняття і компенсації не прогнозованих змін зовнішнього світу). Отже, не можна ставити завдання використання якоїсь однієї з них для вирішення всіх завдань управління.

4. Для рівня людини світ представимий тільки в межах представницької потужності його мови. Вища ж вона чи нижча наприклад мови дельфіна можна судити тільки з рівня деякої метамови, можливість існування якої ми можемо припускати, але виявити її можна лише непрямо.

5. Спостережуваність (повна спостережуваність складної системи для системи ще вищого рівня) будь-якої системи визначається двома чинниками: поданням її на природній для неї мові і створенням для цього спілкування деякого фізичного середовища – транслятора, що забезпечує переклад на рівні узгодження її інформаційної структури з аналогічною структурою “спостерігаючої” системи.

6. Якщо ми покажемо, що деяка абстрактна машина може працювати з КЗ мовою людини, то вважатимемо (поки що це не твердження, а тільки керівництво до дії), що і всі решта природні мов підвладна обробці з її використанням чи, в більш загальній постановці, якщо деяка система може працювати з контекстно-залежною (і текстовою, і знаковою, і “образною”) мовою рівня людини, то вона може працювати і з іншими рівнями складності систем, що не перевищують за своєю складністю (за власним відношенням до інформації) рівень людини.

Всі ці посилки є “власністю” інформаційної науки. Щоб поки не оголошувати примат інформаційної науки, утримаємося від розгляду цього питання до введення поняття інформодинаміки. “Миролюбна” суть цієї науки, що базується на структурній узгодженості, залишає місце і для ЗТУ і для інформації.

Але остання (шоста) посилка для нас дуже важлива сама по собі. Тому ми присвятимо р. 5 аналізові можливості використання традиційного комп’ютера з КЗ мовою. У частині III і IV ми перейдемо до розгляду можливостей машин іншої архітектури. Ну а поки що розглянемо можливий варіант узгодженого подання систем в штучному просторі декартового тригону.