§ 2. Особи, зазначені в § 1, мають право давати пояснення і вносити пропозиції.

§ 3. Відсутність будь-якої з осіб, зазначених у § 1, не перешкоджає судовому розгляду.

Ст. 194. Рішення Колегії з компетенції не підлягають оскарженню.

Ст. 195. У провадженні в Колегії з компетенції в частині, неврегульо-ваній цією частиною, відповідно застосовуються приписи Кодексу цивільного провадження.

ЧАСТИНА VI. (вилучена) ' ЧАСТИНА VII. Видача довідок

Ст. 217. § 1. Орган публічної адміністрації видає довідку на вимогу особи, яка звертається по довідку. § 2. Довідка видається, якщо:

1) офіційного засвідчення певних фактів або правового стану вимагає припис права;

2) особа, яка клопочеться про довідку, має власний правовий інтерес в офіційному засвідченні певних фактів або правового стану.

§ 3. Довідка повинна бути видана без зайвого зволікання і не пізніше, ніж у семиденний строк.

Ст. 218. § 1. У випадках, зазначених у п.2 § 2 ст. 217, орган публічної адміністрації зобов'язаний видати довідку, якщо йдеться про підтвердження фактів або правового стану, які випливають із записів, що ведуться даним органом, реєстрів чи інших даних, що є у його розпорядженні.

§ 2. Орган публічної адміністрації, перш ніж видати довідку, може провести розслідування у необхідному обсязі.

Ст. 219. Відмова у видачі довідки або довідки такого змісту, як вимагає особа, що просить видати їй довідку, оформлюється постановою, яка може бути оскаржена.

Ст. 220. § 1. Орган публічної адміністрації не повинен вимагати довідки для підтвердження фактів або правового стану, які відомі органові за родом його діяльності або які орган може встановити на підставі тих записів, реєстрів чи інших даних, які він має, або на підставі офіційних документів, наданих зацікавленою особою для ознайомлення (паспорт, реєстраційні посвідчення та інші).

§ 2. Орган публічної адміністрації, який вимагає від сторони довідки для підтвердження фактів або правового стану, зобов'язаний вказати припис права, який вимагає офіційного підтвердження цих фактів або юридичного стану довідкою.

342

>>>343>>>

ЧАСТИНА VIII. Скарги і пропозиції Розділ 1. Загальні положення

Ст. 221. § 1. Кожному гарантується Конституцією Польської Народної Республіки право подавати петиції, скарги і пропозиції до державних органів, органів одиниць територіального самоврядування, а також до громадських організацій та інституцій, яке реалізовується на засадах, визначних у цій частині.

§ 2. Петиції, скарги і пропозиції можуть подаватися до громадських організацій і інституцій у зв'язку з виконанням ними завдань, що належать до сфери публічної адміністрації.

§ 3. Петиції, скарги і пропозиції можуть подаватися в інтересах публічних, власних або іншої особи за її згодою.

Ст. 222. Те, є документ скаргою чи пропозицією, залежить від змісту листа, а не від його зовнішньої форми.

Ст. 223. § 1. Державні органи, органи територіального самоврядування та інші самоврядні органи, а також органи громадських організацій розглядають і вирішують скарги та пропозиції у межах своєї компетенції.

§ 2. Працівник державного органу, працівник самоврядування чи органу громадської організації, винний у некомпетентному або несвоєчасному вирішенні скарг та пропозицій, несе штрафну, дисциплінарну або іншу відповідальність, передбачену приписами права.

Ст. 224. Скрізь, де в приписах цієї частини йдеться про державні органи, під ними також розуміються і органи державних підприємств та інших державних організаційних одиниць.

Ст. 225. § 1. Ніхто не повинен зазнавати ніяких збитків та звинувачень з приводу подання скарги чи пропозиції або надання для публікації матеріалів про характер скарги чи пропозиції, якщо він діяв у межах, дозволених правом.

§ 2. Державні органи, органи одиниць територіального самоврядування та інші самоврядні органи, а також органи громадських організацій зобов-язані протидіяти стримуванню критики й іншим діям, які обмежують право громадян на подання скарг і пропозицій, а також на надання для публікації матеріалів про характер скарги чи пропозиції.

Ст. 226. Рада Міністрів видає інструкції про організацію прийняття та розгляду скарг і пропозицій.

343

>>>344>>>

Розділ 2. Скарги

Ст. 227. Предметом скарги може бути, зокрема, недбалість або несумлінне виконання компетентними органами або їхніми працівниками своїх функцій, порушення законності або інтересів скаржників, а також тяганина та бюрократичне вирішення справ.

Ст. 228. Скарги подаються до органів, компетентних їх розглядати.

Ст. 229. Якщо спеціальні приписи не називають інших компетентних органів для розгляду скарг, то органом, компетентним розглядати скаргу, яка стосується функцій або діяльності, є щодо:

1) ради гміни, ради повіту і сеймика воєводства — воєвода, у справах фінансових — регіональна рахункова палата;

2) виконавчих органів одиниць територіального самоврядування в справах, що належать до сфери урядової адміністрації — воєвода;

3) війта (бурмистра або президента міста) і керівників організаційних одиниць гміни, за винятком справ зазначених у пункті 2, — рада гміни;

4) уряду повіту або старости, а також керівників повітових служб, інспекцій, підрозділів та інших організаційних одиниць, за винятком справ, зазначених у пункті 2, — сеймик воєводства;

5) уряду і маршалка воєводства, за винятком справ, зазначених у пункті 2, — сеймик воєводства;

6) воєводи у справах, які підлягають розглядові відповідно до положень кодексу, — відповідний міністр, а в інших справах — Голова Ради Міністрів;

7) іншого місцевого органу урядової адміністрації, органу державного підприємства або іншої державної організаційної одиниці — орган вищого рівня або орган, який здійснює безпосередній нагляд;

8) міністра — Голова Ради Міністрів;

9) центрального органу і його керівника — орган, якому він підпорядкований.

Ст. 230. Розгляд скарг, які стосуються завдань та діяльності громадської організації, належить до компетенції органу вищого рівня цієї організації, а скарг стосовно керівного органу організації — Голова Ради Міністрів або міністр, до компетенції якого належить здійснення нагляду за діяльністю цієї організації.

Ст. 231. Якщо орган, який отримав скаргу, не є компетентним її розглядати, він зобов'язаний без зволікань, але не пізніше, ніж у семиденний строк, передати її до компетентного органу, одночасно повідомивши про це скаржника, або вказати йому компетентний орган.

Ст. 232. § 1. Орган, компетентний розглядати скаргу, може передати її для вирішення органові нижчого рівня, якщо скарга не містить зауважень щодо діяльності цього органу.

344

>>>345>>>

§ 2. Скаргу на працівника можна передати для виконання також його начальникові за службі, з вимогою обов'язкового повідомлення про спосіб її вирішення до того органу, до компетенції якого належить розгляд цієї скарги.