§ 51. Відновлення процедури. (1) За заявою зачепленої особи орган влади повинен прийняти рішення стосовно відкликання або внесення змін до адміністративного акта, який не підлягає оскарженню, якщо:

1. фактичне або правове становище, яке покладено в основу адміністративного акта, пізніше змінилося на користь зачепленої особи;

2. існують нові докази, які надали б можливість прийняти більш сприятливе для зачепленої особи рішення;

3. існують підстави для відновлення процедури згідно з § 580 Цивільно-процесуального кодексу.

(2) Заява приймається лише тоді, коли зачеплена особа без її грубої вини не могла довести підстави для відновлення в рамках попереднього провадження, особливо через використання засобів оскарження адміністративного акта.

(3) Заява має бути подана протягом 3 місяців. Цей строк починається з моменту, коли зачепленій особі стало відомо про підстави для відновлення процедури.

(4) Рішення щодо поданої заяви приймає орган влади, уповноважений на це згідно з § 3; це правило застосовується навіть тоді, коли на адміністративний акт, на який подано заяву про скасування або внесення до нього змін, був прийнятий іншим органом влади.

(5) Положення першого речення абзацу § 48 та абзац 1 § 49 не зачіпаються.

§ 52. Повернення документів та речей. Якщо адміністративний акт був відкликаний або скасований і це не підлягає оскарженню, або якщо з інших причин він не був чи вже не є дійсним, то орган влади може вимагати повернення виданих на підставі цього адміністративного акта документів або речей, які призначені для засвідчення прав, що випливають із цього адміністративного акта, або які були надані для його виконання. Власник, а якщо він не є фактичним власником, також і фактичний власник цих документів або речей зобов'язаний їх повернути. Власник або фактичний власник може вимагати повернення йому документів чи речей після того, як орган позначить їх як недійсні; це правило не застосовується до речей, відносно яких таке позначення неможливе або можливе з недостатньою очевидністю або з недостатнім строком придатності.

>>>215>>>

Розділ 3. Дія адміністративного акта відносно права про строки давності

§ 53. Переривання перебігу строків давності адміністративним актом. (1)

Адміністративний акт, який приймається для реалізації вимог суб'єкта публічного права, перериває перебіг строку давності цієї вимоги. Переривання продовжується доти, поки адміністративний акт не стає таким, що не підлягає оскарженню, або поки адміністративна процедура, яка призвела до прийняття цього адміністративного акта, не закінчується іншим чином. Відповідно застосовуються §212 та 217 Цивільного кодексу.

(2) Якщо адміністративний акт у розумінні абзацу 1 став таким, що не підлягає оскарженню, то відповідно застосовується § 218 Цивільного кодексу.

ЧАСТИНА IV. Публічно-правовий договір

§ 54. Допустимість публічно-правового договору. Публічно-правові правовідносини можуть виникати, змінюватись та припинятися на підставі договору (публічно-правовий договір), якщо нормами права не встановлено інше. Зокрема, орган влади замість видання адміністративного акта може укласти публічно-правовий договір з тим, на кого він спрямував би дію цього адміністративного акту.

§ 55. Договір мирової угоди. Публічно-правовий договір в розумінні другого речення § 54, завдяки якому через взаємні поступки за розумного оцінювання фактичних обставин та правового становища може бути усунена невизначеність (мирова угода), можна укласти, якщо орган влади згідно з власним розсудом вважає укладення мирової угоди доцільним для усунення такої невизначеності.

§ 56. Договір про зустрічні дії. (1) Публічно-правовий договір у розумінні другого речення § 54, в якому партнер органу влади за договором зобов'язується виконати зустрічні дії, може укладатися, якщо таке виконання передбачається в договорі для певної мети і допомагає органу влади у виконанні його публічних завдань. Виконання зустрічних дій повинно відповідати загальним обставинам і бути об'єктивно пов'язаним з передбаченими договором діями органу влади.

(2) Якщо на здійснення органом влади відповідної дії існує право вимоги, то може бути передбачена лише така зустрічна дія, яка у випадку прийняття адміністративного акта, згідно з § 36, могла б бути змістом додаткового положення.

§ 57. Письмова форма. Публічно-правовий договір складається у письмовій формі, якщо нормами права не встановлено інше.

215

>>>216>>>

§ 58. Згода третіх осіб та органів влади. (1) Публічно-правовий договір, який зачіпає права третьої особи, набуває чинності, якщо третя особа дасть на це письмову згоду.

(2) Якшо замість адміністративного акта, для прийняття якого, згідно з нормами права необхідні дозвіл, згода або узгодження з іншим органом влади, укладається договір, то він набуває чинності лише після того, як інший орган влади взяв у цьому участь у визначеній формі.

§ 59. Недійсність публічно-правового договору. (1) Публічно-правовий договір визнається недійсним, якщо недійсність випливає з відповідного застосування положень Цивільного кодексу.

(2) Договір в розумінні другого речення § 54 також є недійсним, якщо:

1. адміністративний акт з відповідним змістом був би недійсним;

2. адміністративний акт з відповідним змістом був би протиправним не лише через процедурну або формальну помилку в розумінні § 46 і це було відомо сторонам, які укладають договір;

3. не існувало передумов для укладення договору мирової угоди і адміністративний акт з відповідним змістом був би протиправним не лише через процедурну або формальну помилку в розумінні § 46;

4. орган влади обіцяє виконати дії, які, згідно з § 56, є недопустимими.

(3) Коли недійсність стосується лише частини договору, то він повністю недійсним, якщо не можна припустити, що без цієї недійсної частини він також був би укладений.

§ 60. Приведення у відповідність та розірвання договору в окремих випадках. (1) Якщо відносини, що мали значення для визначення змісту договору, з моменту укладення договору так суттєво змінилися, що одна зі сторін договору не може дотримуватись попереднього договірного регулювання, то ця сторона може вимагати приведення змісту договору у відповідність зі зміненими відносинами або, якщо приведення у відповідність неможливе або сторона не може цього сприйняти, розірвання договору. Орган влади також має право розірвати договір, щоб уникнути виникнення або усунути тяжкі наслідки для загального блага.

(2) Розірвання договору вимагає письмової форми, якщо законом не встановлено інше. Воно має бути обгрунтоване.

§ 61. Згода на негайне виконання. (1) Кожна зі сторін може погодитись на негайне виконання публічно-правового договору в розумінні другого речення § 54. При цьому орган влади має представляти керівник, його загальний представник або приналежна до публічної служби особа, яка має кваліфікацію для зайняття посади судді або відповідає вимогам першого речення § 110 Німецького закону про суддів. Згода органу влади на негайне виконання дійсна лише тоді, коли фаховокомпетентний орган нагляду за органом влади, що укладає договір, дасть на це дозвіл. Такий дозвіл не є обов'язковим, якщо згоду дає вищий федеральний або земельний орган.

216

>>>217>>>

(2) До публічно-правових договорів у розумінні першого речення абзацу 1 застосовується федеральний Закон про виконання адміністративних актів, якщо стороною, яка укладає договір, є орган влади в розумінні пункту 1 абзацу 1 § 1. Якщо фізична або юридична особа приватного права чи неправоздатне об'єднання бажає провести виконання стосовно грошової вимоги, то відповідно застосовується абзаци 1—3 § 170 Положення про адміністративні суди. Якщо виконання спрямовано на примушування до дії, допущення її здійснення або утримання від дії відносно органу в розумінні пункту 2 абзацу 1 § 1, то відповідно застосовується § 172 Положення про адміністративні суди.