II. Частина: Попереднє розслідування 1. Розділ: Мета і хід попереднього розслідування

Загальні принципи

§ 37. Метою попереднього розслідування є виявлення суттєвих фактів і обставин для вирішення адміністративної справи та надання сторонам можливості реалізувати свої права й законні інтереси. Після зміни заяви (абзац 8 § 13) орган повинен доповнити процедуру настільки, наскільки це необхідно з огляду на її мету.

§ 38. Якщо законами не передбачено іншого, орган має право робити свій висновок щодо преюдиціальних питань, які виникають у попередньому розслідуванні й як основні питання мали б бути вирішені іншими адміністративними органами або судами, на підставі свого погляду про виявлені суттєві обставини і цей висновок покласти в основу свого рішення. Він також може відкласти розслідування до правомочного вирішення преюдиціального питання, якщо питання вже становить предмет розслідування, що ведеться в компетентному органі, або таке розслідування розпочинається одночасно.

§ 38а. (1) Якщо орган, якого це стосується, згідно з відповідними правовими положеннями Співтовариства, подає в суд Європейського Співтовариства клопотання про винесення попереднього рішення, то він може до отримання попереднього рішення застосовувати тільки такі процедурні дії або приймати рішення, на які не може вплинути попереднє рішення або які не вирішують питання остаточно і не допускають зволікання.

(2) Якщо орган вважатиме попереднє рішення, яке іще не надійшло, вже непотрібним для свого рішення у справі, він повинен негайно відкликати своє клопотання.

§ 39. (1) Для проведення попереднього розслідування визначальними є адміністративні приписи.

(2) Якщо адміністративні приписи не містять розпоряджень щодо цього, орган має діяти у порядку виконання службових обов'язків і з урахуванням приписів, що містяться в цій частині, визначити хід попереднього розслідування. Він може провести усне слухання в порядку виконання службових обов'язків або на основі поданої заяви і об'єднувати кілька адміністративних справ для спільного розгляду та прийняття рішення або знову їх відокремлювати. У всіх цих процедурних розпорядженнях орган повинен керуватися міркуваннями доцільності, швидкості, спрощення процедури та заощадження коштів.

(2а) Якщо згідно з адміністративними приписами для певної дії необхідні згоди, дозволи або подібні рішенням визначення і якщо для їх отримання подані заяви, орган повинен об'єднати провадження для спільно-

16-4-164 ²⁴¹

>>>242>>>

го розгляду та прийняття рішення і координувати з іншими провадженнями, які здійснюються іншими органами. Окреме ведення процедури допускається, якщо це зумовлено інтересами доцільності, швидкості, спрощеності та заощадження коштів.

(3) Якщо справа готова для прийняття у ній рішення, то орган може оголосити процедуру розслідування закінченою. Нові факти та засоби доказування враховуються органом тільки в тому випадку, якщо вони самостійно або у поєднанні з іншим результатом процедури можуть спричинити інше рішення у справі.

Усні й письмові перекладачі

§ 39а. (1) Якщо одна сторона або особа, яку допитують, недостатньо володіє німецькою мовою, є глухонімою, глухою або німою, то за потреби залучається приданий органові або наявний у розпорядженні усний перекладач (офіційний перекладач). Повинні застосовуватися абзаци 2—4 § 52 і § 53.

(2) Перекладачами в розумінні цього закону вважаються також письмові перекладачі.

Усне слухання

§ 40. (1) Усні слухання мають проводитися із залученням всіх відомих учасників, а також потрібних свідків і експертів і, якщо вони пов'язані з оглядом, по змозі безпосередньо на місці, в інших випадках у місці знаходження органу або в місці, яке уявляється, згідно з обставинами, найдоцільнішим. У виборі місця проведення слухання, якщо слухання не об'єднано з оглядом на місту, слід ураховувати, що воно має бути доступним для фізично неповноцінних учасників без небезпеки для них і бажано без використання чужої допомоги.

(2) Орган повинен стежити за тим, щоб проведення огляду не спричинило зловживання мистецькою, виробничою або комерційною таємницею.

§ 41. (1) Призначення усного слухання має відбуватися через особисте сповіщення відомих учасників. Якщо учасники до уваги беруться інші особи, то це повідомляється шляхом оголошення в громаді або оприлюднюється в газеті, визначеній для офіційних повідомлень органу.

(2) Слухання призначається так, аби учасники могли своєчасно прибути підготовленими. Повідомлення (оголошення) про слухання повинно містити дані, передбачені для викликів, зокрема зазначення наслідків, що настають згідно з § 42. Якщо для цілей слухання необхідне ознайомлення учасників з планами чи іншими доказовими матеріалами, це повідомляється разом з визначенням часу слухання із зазначенням часу і місця ознайомлення.

§ 42. (1) Якщо про усне слухання було проголошено згідно з другим реченням абзацу 1 § 41 і у передбаченій адміністративними приписами особливій формі, це має своїм наслідком те, що особа втрачає статус сторони, якщо вона не пізніше ніж за день до початку слухання не вносить

242

>>>243>>>

свого заперечення або не робить цього під час слухання. Якщо адміністративні приписи нічого не визначають стосовно форми оголошення, то зазначений у першому реченні правовий наслідок виникає тільки тоді, коли про усне слухання було проголошено згідно з другим реченням абзацу 1 § 41 та у прийнятній формі. Форма оголошення вважається прийнятною, якщо вона забезпечує отримання учасником відомостей про призначений час слухання заздалегідь.

(2) Якщо про усне слухання не було оголошено згідно з абзацом 1, то зазначений там правовий наслідок стосується тільки тих учасників, які своєчасно отримали відомості про призначення часу слухання.

(3) Особа, яка доведе, що вона у зв'язку з непередбаченою та непереборною подією була не в змозі внести заперечення, і яку не зачіпає провина або незначна частина провини у такому пропуску, може впродовж двох тижнів після зникнення перешкоди, але не пізніше часу правомірного вирішення справи, подати заперечення до органу. Такі заперечення вважаються своєчасно поданими і повинні враховуватись тим органом, у якому здійснюється процедура.

(4) Якщо той, за чиїм поданням розпочато процедуру, не з'явиться на слухання, то воно може відбутися за його відсутності або бути перенесеним його коштом на інший час.

§ 43. (1) Керуючий усним слуханням, уповноважений органом (керуючий слуханням) повинен пересвідчитися в ідентичності присутніх осіб, перевірити їх статус як сторін чи інших учасників і, у відповідному випадку, повноваження на представництво.

(2) Керуючий слуханням відкриває слухання і доповідає про його предмет. Він може розподілити слухання на частини і підготувати часовий план. Він визначає черговість, у якій заслуховуватимуться учасники, прийматимуться докази та розглядатимуться і обговорюватимуться результати раніше прийнятих доказів або заяв. Він приймає рішення стосовно заяв про внесення доказів і повинен відхиляти явно неважливі заяви. Йому також належить право за потреби зупиняти слухання або переносити його та визначати час для продовження слухання.

(3) Керуючий слуханням має неухильно вести розгляд з постійним урахуванням його мети, не дозволяючи відхилень або розширень, таким чином, щоб сторонам було гарантовано надане право на заслуховування, а іншим учасникам надано можливість брати участь у з'ясуванні суті справи. Особи, що не беруть участі у справі, не можуть брати слово у слуханні.

(4) Кожній стороні зокрема повинна надаватися можливість висловлювати всі точки зору, що відносяться до справи, і доводити їх, ставити запитання присутнім свідкам та експертам, висловлюватися щодо фактів, наведених або викладених як очевидні іншими учасниками, свідками й експертами, а також щодо заяв, поданих іншими особами, і щодо результатів офіційних розслідувань.

(5) Якщо протистоять дві або більше сторін із протилежними вимогами, то керуючий слуханням має в міру можливості намагатися досягнути

16'

243

>>>244>>>

врівноваження цих вимог із публічними інтересами й інтересами інших учасників.