§ 2. Коли відступають причини, що є підставою для зупинення провадження, орган публічної адміністрації відновлює провадження за приналежністю або за вимогою сторони.

Ст. 98. § 1. Орган публічної адміністрації може зупинити провадження, якщо за те виступає сторона, на вимогу якої розпочато провадження, а інші сторони проти цього не заперечують і це не становить загрози для суспільного інтересу.

§ 2. Якщо протягом трьох років від дати зупинення провадження жодна зі сторін не звернеться для відновлення провадження, вимога відновлення провадження вважається вичерпаною.

Ст. 99. Орган публічної адміністрації, який з причини, визначеної в пунктах 1—3 § 1 ст. 97 зупинив провадження, розпочате за приналежністю, здійснює одночасно заходи з метою усунення перешкод для подальшого здійснення провадження. Так само чинять орган у разі зупинення з тієї самої причини, у провадженні, розпочатому на вимогу сторони, якщо суспільний інтерес вимагає вирішення справи.

Ст. 100. § 1. Орган публічної адміністрації, який зупинив провадження з причини, визначеної в пункті 4 § 1 ст. 97, звертається водночас до компетентного органу або суду за вирішенням вступного питання або пропонує стороні звернутися за цим у визначений термін, хіба що сторона заявить, що вже звернулася у тій справі до компетентного органу або суду.

§ 2. Якщо зупинення провадження з причини, визначеної в пункті 4 § 1 ст. 97, могло б стати причиною небезпеки для життя чи здоров'я людей або значною шкодою для суспільного інтересу, орган публічної адміністрації вирішує справу, розглядаючи вступне питання у власній сфері.

§ 3. Припис § 2 стосується також випадку, коли сторона, всупереч виклику (§ 1), не заявила про розгляд вступного питання або коли зупинення провадження могло б стати причиною безповоротної шкоди для сторони. У цьому останньому випадку орган може зробити вирішення справи залежним від надання стороною належної гарантії.

Ст. 101. § 1. Про постанову в справі зупинення провадження орган публічної адміністрації повідомляє сторони.

§ 2. У разі зупинення провадження на вимогу сторони або однієї із сторін (§ 1 ст. 98) орган роз'яснює їй зміст припису § 2 ст. 98.

§ 3. На постанову про зупинення провадження може бути подана скарга.

Ст. 102. Протягом часу зупинення провадження орган публічної адміністрації може здійснювати необхідні дії з метою запобігання небезпеці для життя чи здоров'я людей або значній шкоді суспільному інтересу.

Ст. 103. Зупинення провадження перериває перебіг строків, передбачених у кодексі.

327

>>>328>>>

Розділ 7. Рішення

Ст. 104. § 1. Орган публічної адміністрації вирішує справу через видання рішення, якщо приписи кодексу не передбачають іншого.

§ 2. Рішенням розв'язується справа стосовно її суті цілком або в частині, або справа в інший спосіб закінчується в даній інстанції.

Ст. 105. § 1. Коли провадження з будь-якої причини стало безпредметним, орган публічної адміністрації видає рішення про закриття провадження.

§ 2. Орган публічної адміністрації може закрити провадження, якщо за те виступає сторона, на вимогу якої розпочато провадження, а інші сторони не заперечують проти цього, а також коли це не суперечить суспільному інтересові.

Ст. 106. § 1. Якщо припис права ставить видання рішення у залежність від зайняття позиції іншим органом (висловлення думки чи згоди або висловлення позиції в іншій формі), рішення видається після визначення позиції тим органом.

§ 2. Орган, що вирішує справу, звертаючись до іншого органу з приводу позиції, повідомляє про це сторону.

§ 3. Орган, до якого звертаються стосовно зайняття позиції, зобов'язаний повідомити її негайно, але не пізніше, ніж з два тижні від дня вручення йому вимоги, якщо інший строк не передбачено приписом права.

§ 4. Орган, зобов'язаний до зайняття позиції, може в разі потреби провести з'ясувальне провадження.

§ 5. Висловлення позиції тим органом оформлюється постановою, на яку сторона може подати скаргу.

§ 6. У разі невисловлення позиції у строк, визначений у § 3, застосовуються відповідним чином приписи ст. 36—38.

Ст. 107. § 1. Рішення повинне містити: найменування органу публічної адміністрації, дату видання, найменування сторони або сторін, посилання на правову підставу, вирішення, фактичне і юридичне обгрунтування, пояснення, чи може бути подано і в якому порядку апеляцію на нього, підпис із зазначенням імені та прізвища, а також посади службової особи, уповноваженої на видання рішення. Рішення стосовно якого може бути внесено позов у звичайний суд, або скарга до адміністративного суду, має містити, крім того, роз'яснення про допустимість внесення позову або скарги.

§ 2. Спеціальні приписи можуть визначати також інші складові, які має містити рішення.

§ 3. Фактичне обгрунтування рішення повинне, зокрема, містити зазначення фактів, які орган визнав доказаними, доказів, на які він спирався, а також причини, через які іншим доказам відмовлено у вірогідності й

328

>>>329>>>

доказовій силі, а обгрунтування юридичне — з'ясування правової підстави рішення із цитуванням правових приписів.

§ 4. Можна відступити від обгрунтування рішення, якщо воно цілком враховує вимогу сторони; проте це не стосується рішень, що залагоджують спірні інтереси сторін, а також рішень, виданих внаслідок апеляції.

§ 5. Орган може відступити від обгрунтування рішення також у випадках, в яких із попередніх приписів випливала можливість відходу або обмеження обгрунтування з огляду на інтерес безпеки держави або громадського порядку.

Ст. 108. § 1. Рішенню, на яке може бути подана апеляція, може бути надано режиму невідкладного виконання, коли це необхідне з огляду на охорону здоров'я чи життя людей або для захисту народного господарства від тяжких втрат або також з огляду на інший суспільний інтерес чи виключно важливий інтерес сторони. У цьому останньому випадку орган публічної адміністрації може шляхом постанови вимагати від сторони відповідного забезпечення.