Глава 4:2. Субсидії196 Глава 4:3. Інструкції

Стаття 4:81

1. Адміністративний орган може видавати інструкції в межах повноважень, наданих йому, здійснюваних під його відповідальність чи таких, що були делеговані ним.

2. В інших випадках адміністративний орган може встановлювати інструкції лише тоді, коли це передбачено статутною нормою.

Стаття 4:82

Для пояснення мотивів розпорядження достатньо звернутися до усталеної практики, якщо ця практика міститься в інструкції.

Стаття 4:83

У випадку оприлюднення інструкції про статутну норму, яка надає повноваження, згідно з яким розпорядження містить інструкцію, по змозі, має зазначатися.

Стаття 4:84

Адміністративний орган повинен діяти згідно з інструкцією, крім випадків, коли наслідки для однієї чи більше зацікавлених осіб не співвідносяться із цілями інструкції.

¹⁹⁶ Переклад цієї глави не подається, з огляду на специфічність проблематики. Проте сама наявність її в Акті із загального адміністративного права ілюструє шлях нідерландського законодавця шодо систематизації адміністративного законодавства.

281

>>>282>>>

РОЗДІЛ 5. ПРИМУС

Підрозділ 5.2. Нагляд за дотриманням Стаття 5:11

Під «Інспектором»¹⁹⁷ слід розуміти особу, яка відповідно до статутних норм наділена повноваженнями здійснювати контроль за виконанням положень статутних норм або тих, які встановлюються відповідності до них.

Стаття 5:12

1. З метою забезпечення виконання функцій, покладених на інспектора, він забезпечується відповідним посвідченням, яке видається адміністративним органом, що несе відповідальність за дії цієї особи.

2. Інспектор зобов'язаний на вимогу негайно пред'являти своє посвідчення.

3. Посвідчення інспектора містить: фотокартку особи, зазначення її прізвища, посади. Зразок посвідчення затверджується міністром юстиції постановою.

Стаття 5:13

Інспектор повинен виконувати свої обов'язки без перевищення службових повноважень.

Стаття 5:14

Обсяг повноважень інспектора може бути обмежений відповідно до статутної норми або згідно з рішенням адміністративного органу, яким ця особа була призначена.

Стаття 5:15

1. Інспектор, який здійснює контроль із застосовуванням необхідного обладнання, має право з метою виконання покладених на нього обов'язків відвідувати будь-які приміщення, за винятком житлових, без згоди користувача приміщення.

2. У разі необхідності потрапити до приміщення інспектор може звернутися по допомогу до поліції.

3. Інспектора можуть супроводжувати інші особи, які були призначені ним для виконання цих функцій.

Стаття 5:16

Інспектор має право на отримання необхідної інформації.

Стаття 5:17

1. Інспектор має право на доступ до комерційної інформації та документів.

'" Supervisor. 282

>>>283>>>

2. Він має право копіювати відповідну інформацію та документи.

3. Якщо копії не можуть бути зроблені безпосередньо на місці, з цією метою інспектор має право виносити інформацію та документи із собою на короткий строк в обмін на розписку.

Стаття 5:18

1. Інспектор має право досліджувати і вимірювати товари та брати їх зразки.

2. Інспекторові з цією метою надається право відкривати тару, в якій зберігаються товари.

3. За запитом зацікавлених сторін, інспектор повинен, в разі можливості, брати другий зразок, якщо інше не передбачено статутною нормою або відповідно до неї.

4. Якщо річ не може бути оглянута, виміряна або з неї не можна взяти зразки на місці, з цією метою інспектор має право виносити її із собою на короткий строк в обмін на розписку.

5. Якщо це можливо, взяті зразки мають бути повернуті.

6. Зацікавлена сторона має бути якнайшвидше поінформована про результати проведення дослідження, вимірювання або взяття проб.

Стаття 5:19

1. Інспектор має право перевіряти транспортні засоби, які є об'єктом перевірки.

2. Інспектор має право здійснювати інспекцію вантажу транспортних засобів у разі, якщо існує достатньо підстав припустити, що цей вантаж має відношення до перевірки.

3. Інспектор має право вимагати від водія супроводжуючі документи на вантаж відповідно до закону, у разі, якщо існує достатньо підстав припустити, що ці документи є об'єктом перевірки.

4. З метою виконання покладених на нього функцій інспектор має право вимагати від водія автотранспортного засобу або капітана судна зупинити свій транспортний засіб та привести до місця, вказаного інспектором.

5. Міністр юстиції у постанові визначає, яким чином оформлюється вимога про зупинення автотранспортного засобу або судна.

Стаття 5:20

1. Кожна особа зобов'язана всебічно співпрацювати з інспектором у межах розумного часу, який встановлюється останнім, виходячи з критерію обгрунтованої доцільності.

2. Кожна особа, яка через займану посаду чи професію або відповідно до статутної норми має обов'язок не розголошувати таємницю, може відмовитися співпрацювати настільки, наскільки цей обов'язок перешкоджає такій співпраці.

283

>>>284>>>

Підрозділ 5.3 Примусові заходи Стаття 5:21

Під «примусовим заходом» розуміються фізичні заходи, які застосовуються адміністративним органом або від його імені, спрямовані проти діяльності (бездіяльності), що перешкоджає виконанню обов'язків, встановлених статутною нормою або згідно з нею.

Стаття 5:22

Повноваження застосовувати примусовий захід надаються виключно відповідно до акта Парламенту.

Стаття 5:23

Цей підрозділ не застосовується, якщо існує необхідність негайного виконання публічного розпорядження.

Стаття 5:24

1. Рішення про застосування примусового заходу приймається у письмовій формі.

2. У рішенні необхідно вказати, яка норма була порушена або порушується.

3. Про винесення рішення має бути повідомлено порушнику, користувачам речі, щодо якої примусовий захід буде застосовано, та заявникові.

4. У рішенні вказується строк, протягом якого зацікавлені сторони можуть самостійно усунути причини застосування примусового заходу. У рішенні вказується, які саме заходи повинні застосовуватися для цього зацікавленими сторонами.

5. Якщо існує необхідність негайного застосування примусового заходу, строк для самостійного усунення причин застосування примусового заходу не надається.

6. Якщо ситуація вимагає від адміністративного органу негайного застосування примусового заходу без письмового оформлення рішення, то воно має бути якнайшвидше оформлене та повідомлене.

Стаття 5:25

1. Порушник зобов'язаний відшкодувати витрати, пов'язані із застосуванням примусового заходу. Порушник не зобов'язаний відшкодовувати витрати, пов'язані із застосуванням примусового заходу, якщо немає достатніх підстав вважати, що він спричинив ці витрати чи їх частину.

2. У адміністративному рішенні вказується, що витрати на примусові заходи відшкодовуються порушником.

3. Якщо всі витрати або їх частина не підлягають відшкодуванню порушником, про це вказується у адміністративному рішенні.

4. До витрат, передбачених частиною 1 цієї статті, входять витрати, пов'язані з підготовкою застосування примусового заходу, у разі якщо вони виникли після закінчення строку про який згадується у частині 4 статті 5:24.

284

>>>285>>>

5. Відшкодування також здійснюється, якщо примусовий захід не був застосований взагалі або в повному обсязі, через факт усунення причини його застосування.

6. До витрат, які підлягають відшкодуванню, входять також витрати, передбачені пунктом 6 статті 5:27.

Стаття 5:26

1. Адміністративний орган може стягнути за виконавчим листом витрати, які пов'язані з відшкодуванням примусових заходів згідно зі статтею 5:25, а також витрати, пов'язані зі стягненням цих витрат.

2. Виконавчий лист вручається шляхом повідомлення судовим розпорядником за рахунок порушника і може бути виконаний примусово у судовому порядку відповідно до положення Книги 2 Кодексу про Цивільну процедуру.

3. Протягом шести тижнів з дня вручення виконавчого листа він може бути оскаржений в судовому порядку за підвідомчістю юридичної особи, до якої належить адміністративний орган.

4. Оскарження зупиняє виконання виконавчого листа. За запитом юридичної особи суд може скасувати зупинення у виконанні виконавчого листа.

Стаття 5:27

1. З метою виконання рішення про застосування примусових заходів особам, які наділені повноваженням виконувати такі рішення, надається право безперешкодного доступу до будь-яких приміщень, якщо є достатньо підстав вважати, що це необхідно для виконання їхніх обов'язків.

2. Для відвідування житлового приміщення без згоди його користувача адміністративний орган має видати санкцію, згідно з положення статті 2 до Акта про доступ у приміщення.

3. Доступ до приміщення, яке не має відношення до правопорушення, не допускається без письмового попередження уповноваженою особою адміністративного органу за 48 годин.

4. Частина 3 цієї статті не застосовується у разі негайної необхідності. В цьому випадку повідомлення має бути дано якнайшвидше.

5. У повідомленні вказується, яким чином буде відбуватися відвідування.

6. Юридична особа, до якої адміністративний орган належить, зобов'язана відшкодувати шкоду, яка була спричинена згідно з частиною 3 статті, якщо немає достатніх підстав вважати, що ця шкода спричинена уповноваженою особою, з можливістю її подальшого стягнення з порушника, відповідно до частини 6 статті 5:25.

Стаття 5:28

До повноважень щодо застосування примусових заходів належить опломбування будівель, окремих приміщень та всього майна, яке в них або на них знаходиться.

285

>>>286>>>

Стаття 5:29

1. У разі необхідності до повноважень в рамках застосування примусових заходів відноситься переміщення та зберігання речей, які є придатними для цього.

2. Якщо речі були переміщені або здані на зберігання, адміністративний орган зобов'язаний оформити офіційний звіт про це і видати копію особі, яка розпоряджалася цими речами.

3. Адміністративний орган зобов'язаний сумлінно зберігати ці речі й повернути їх особі, яка має на це право.

4. Адміністративний орган має право затримати повернення речей до відшкодування збитків згідно зі статтею 5:25. Якщо особа, яка має право на річ, не є порушником, адміністративний орган затримує повернення речі до відшкодування вартості зберігання речі.

Стаття 5:30

1. У разі, якщо річ не була забрана протягом тринадцяти тижнів з моменту її вилучення, адміністративний орган, який застосував примусовий захід, має право її продати або, якщо це неможливо, відчужити майно безкоштовно чи за плату на користь третьої особи або знищити.

2. Протягом такого самого строку адміністративний орган має ті самі повноваження, якщо сума витрат, які вираховуються відповідно до статті 5:25, разом з витратами, що пов'язані з продажем цього товару, безкоштовним відчуженням або знищенням, є значно більшою ніж вартість товару.

3. Продаж, відчуження або знищення майна може бути здійснено після закінчення двотижневого строку з моменту вручення копії офіційного звіту, про який ішлося у частині 2 статті 5:29. Це положення не діє у випадку, якщо існує загроза знищення або погіршення стану майна.

4. Протягом трьох років з моменту продажу особа, яка була власником речі в момент продажу, має право на отримання різниці між вартістю речі при продажу і витратами, які вираховуються відповідно до статті 5:25. Після закінчення трирічного строку прибуток з продажу надходить до юридичної особи, до якої належить адміністративний орган.

Стаття 5:31

У разі оскарження адміністративного рішення щодо встановлення аст-ренту застосування примусового заходу відкладається до винесення рішення.

Підрозділ 5.4 Астрент^т Стаття 5:32

1. Адміністративний орган має право накласти на порушника обов'язок сплати астренту.

2. Метою накладення обов'язку сплати астренту є захист від правопорушення або запобігання скоєнню правопорушення чи повторного правопорушення.

"⁸ Щодо поняття «астренту» (astreinte) див. частину 4 статті 5:32. 286

>>>287>>>

3. У разі, якщо сплата астренту порушує інтерес, який захищається нормами права, адміністративний орган не може встановити обов'язок сплати астренту.

4. Адміністративний орган зобов'язаний визначити астрент або як постійно зростаючу суму, яка сплачується за кожну одиницю часу прострочення виконання зобов'язання, або як фіксовану суму за скоєння правопорушення. Адміністративний орган зобов'язаний встановити максимальну суму астренту, яка не може бути перевищена. Встановлена сума має бути пропорційна порушеному інтересу та очікуваному ефекту від застосування астренту.

5. В адміністративному рішенні, яким встановлюється обов'язок сплати астренту з метою захистити порушене право або попередити повторне правопорушення, має бути зазначений строк, протягом якого порушник може виконати зобов'язання без сплати астренту.

Стаття 5:33

1. Сума астренту сплачується на користь юридичної особи, до якої належить адміністративний орган, що встановив обов'язок сплатити астрент. Адміністративний орган може стягнути суму астренту, а також збитки, пов'язані з таким стягненням, шляхом оформлення виконавчого листа.

2. Відповідно застосовуються частини 2—4 статті 5:26.

Стаття 5:34

1. У разі, якщо порушник не може виконати повністю або частково свої зобов'язання взагалі або протягом певного часу, адміністративний орган, який наклав обов'язок сплатити астрент, за запитом порушника може звільнити його від цього обов'язку, зменшити суму астренту або тимчасово призупинити нарахування астренту.

2. У разі, якщо рішення діяло протягом року, але астрент не сплачувався, адміністративний орган, який наклав обов'язок сплачувати астрент, за запитом порушника має право звільнити останнього від обов'язку його сплатити.

Стаття 5:35

1. Повноваження стягувати штрафні суми обмежується за давністю строком в шість місяців з дня виникнення штрафу.

2. Банкрутство, застосування процедури санації та виплати боргів фізичним особам, а також будь-які статутні перешкоди для стягування астренту є підставами для зупинення рішення про обов'язок його сплати.

Стаття 5:36

Оскарження рішення про застосування примусових заходів звільняє особу від обов'язку сплати астренту до винесення рішення.

287

>>>288>>>

РОЗДІЛ 6. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗАПЕРЕЧЕННЯ І АПЕЛЯЦІЇ

Підрозділ 6.1 Вступні положення Стаття 6:1

Заперечення та апеляції, відповідно до розділів 6 та 7, можуть застосовуватися і щодо інших заходів адміністративних органів,.ніж розпорядження, після внесення відповідних змін.

Стаття 6:2

З метою застосування статутних норм, які регулюють подання заперечень і апеляцій, до розпорядження прирівнюється також:

(a) письмова відмова видати розпорядження;

(b) невчасне видання розпорядження.

Стаття 6:3

Жодне заперечення або апеляція не може подаватися на рішення, що стосується процедури підготовки розпорядження, якщо це рішення безпосередньо не зачіпає інтересів зацікавленої сторони, окремо від розпорядження, яке належить підготувати.

Підрозділ 6.2 Інші загальні положення Стаття 6:4

1. Заперечення здійснюється шляхом подання повідомлення про заперечення до адміністративного органу, який видав розпорядження.

2. Адміністративна апеляція здійснюється шляхом подання повідомлення про апеляцію до апеляційного органу.

3. Апеляція до адміністративного суду здійснюється шляхом подання сповіщення про апеляцію до суду.

Стаття 6:5

1. Повідомлення про заперечення або апеляцію має бути підписане і містити у собі принаймні:

(a) прізвище та адресу особи, що його подає;

(b) дату;

(c) опис розпорядження, проти якого подано заперечення або апеляцію;

(d) підстави для заперечення або апеляції.

2. За можливості разом із повідомленням про апеляцію подається копія оскаржуваного розпорядження.

3. Якщо повідомлення про заперечення або апеляцію викладено іноземною мовою і для належного розгляду заперечення або апеляції необхідний переклад, то про нього має подбати особа, що їх подає.

Стаття 6:6

Якщо статті 6:5 чи будь-якої іншої вимоги, встановленої актом парламенту щодо розгляду заперечення або апеляції, не дотримано, заперечен-

288

>>>289>>>

ня чи апеляція можуть бути визнані неприйнятними, за умови, що особа, яка їх подає, має можливість виправити недоліки протягом строку, визначеного для цієї мети.

Стаття 6:7

Строк подання повідомлення про заперечення або апеляцію становить шість тижнів.

Стаття 6:8

1. Перебіг строку починається з дня, наступного після того, коли розпорядження було повідомлене у встановлений спосіб.

2. Строк подання повідомлення про заперечення проти розпорядження, на яке апеляція на рішення адміністративного органу може подаватися лише однією або більше визначеними зацікавленими сторонами, починається від дня, наступного після того, коли строк подання апеляції збіг і не був використаний.

3. Строк подання повідомлення про апеляцію на розпорядження, яке підлягає затвердженню, починається від дня, наступного після того, коли розпорядження про затвердження оприлюднено у встановлений спосіб.

Стаття 6:9

1. Повідомлення про заперечення або апеляцію вважається вчасно поданим, якщо його отримано до закінчення встановленого строку.

2. Якщо його надіслано поштою, повідомлення про заперечення або апеляцію вважається вчасно поданим, якщо його відіслано поштою до закінчення встановленого строку, за умови, що його отримано не пізніше, ніж через тиждень після закінчення цього строку.

Стаття 6:10

1. Повідомлення про заперечення або апеляцію, подане до початку перебігу строку, не вважається у зв'язку із цим неприйнятним, якщо на час його подання:

(а) розпорядження вже було видане або

(б) розпорядження ще не було видане, однак особа, яка надіслала повідомлення, мала всі підстави припускати, що його вже видано.

2. Розгляд заперечення або апеляції може відкладатися до початку перебігу строку.

Стаття 6:11

Повідомлення про заперечення або апеляцію, подане після закінчення строку, не вважається у зв'язку із цим неприйнятним, якщо не можна з достатніми підставами стверджувати, що особа прострочила його недобросовісно.

Стаття 6:12

1. Якщо заперечення або апеляція подається з приводу невчасного видання розпорядження, воно не підпадає під жодні часові обмеження.

19 — 4-164 ²⁸⁹

>>>290>>>

2. Повідомлення про заперечення або апеляцію можуть подаватися з того моменту, коли адміністративний орган не видав розпорядження вчасно.

3. Повідомлення про заперечення або апеляцію вважається неприйнятним, коли його подано необгрунтовано пізно.

Стаття 6:13

Жодна апеляція не може подаватися з приводу розпорядження, виданого стосовно заперечення або апеляції на дії адміністративного органу, якщо зацікавлена сторона може обґрунтовано вважатися відповідальною за неподання заперечення або апеляції на первісне розпорядження адміністративного органу.

Стаття 6:14

1. Орган, до якого подано повідомлення про заперечення або апеляцію, письмово підтверджує його отримання.

2. Орган, якому подано сповіщення про апеляцію, якомога швидше повідомляє про це адміністративний орган, який видав оскаржуване розпорядження.

Стаття 6:15

1. Якщо повідомлення про заперечення або апеляцію подається некомпетентному адміністративному органові або адміністративному суду, після проставлення на ньому дати отримання повідомлення якнайшвидше передається компетентному органові або суду водночас із повідомленням відправника.

2. Частина 1 застосовується після внесення відповідних змін, якщо замість повідомлення про заперечення подається повідомлення про апеляцію або навпаки.

3. Дата подання повідомлення про заперечення або апеляцію некомпетентному органові має вирішальне значення для визначення того, чи вчасно його подано, якщо:

(a) статтю 3:45 або статтю 6:23 застосовано неналежним чином;

(b) заперечення чи апеляцію подано на невчасне видання розпорядження або

(c) особа, що подає повідомлення, з якоїсь іншої причини могла бути невпевненою щодо компетенції органу.

Стаття 6:16

Заперечення або апеляція не призупиняють дії розпорядження, на яке їх подано, якщо іншого не передбачено статутною нормою або відповідно до неї.

Стаття 6:17

Якщо хтось доручає іншому представляти його, орган, компетентний приймати рішення щодо заперечення або апеляції, надсилає документи, пов'язані зі справою, уповноваженому представнику.

290

>>>291>>>

Стаття 6:18

1. Той факт, що заперечення або апеляція на розпорядження перебуває у процесі розгляду, не змінює існуючого права відкликати або змінити таке розпорядження, яке існувало б і тоді, коли таке заперечення або апеляція не розглядалися б.

2. Якщо адміністративний орган відкликає або змінює заперечуване розпорядження, він негайно повідомляє про це орган, який розглядає заперечення або апеляцію.

3. Після відкликання або зміни адміністративний орган не може під час розгляду заперечення або апеляції видати будь-яке розпорядження, що відповідає первісному розпорядженню своїм змістом або загальним змістом, хіба що:

(a) це виправдано зміною обставин;

(b) адміністративний орган також мав би право зробити це, якби жодне заперечення або апеляція не розглядалися.

4. Якщо адміністративний орган видає розпорядження, згадане у частині 3, він негайно повідомляє про це орган, який розглядає заперечення або апеляцію.

Стаття 6:19

1. Якщо адміністративний орган видав розпорядження, згадане у статті 6:18, заперечення або апеляція вважатимуться також поданими щодо нового розпорядження, хіба що це розпорядження цілком задовольняє заперечення або апеляцію.

2. Рішення про заперечення або апеляцію на нове розпорядження може, однак, бути передане іншому органові, який має розглянути заперечення чи апеляцію на нове розпорядження або якому можуть чи могли бути подані заперечення або апеляція.

3. Вікдликання оскаржуваного розпорядження не повинно бути перешкодою для його анулювання, якщо це в інтересах особи, яка подає сповіщення про заперечення або апеляцію.

Стаття 6:20

1. Якщо заперечення або апеляцію подано проти невчасного видання розпорядження, адміністративний орган залишається зобов'язаним видати розпорядження за заявою.

2. Положення частини 1 не застосовуються:

(a) протягом строку розгляду заперечення;

(b) після рішення щодо заперечення або апеляції, якщо внаслідок цього заявник більше не зацікавлений у розпорядженні за його заявою.

3. Якщо адміністративний орган видає розпорядження за заявою, він негайно повідомляє про це орган, який розглядає заперечення або апеляцію на невчасне видання розпорядження.

4. Заперечення або апеляція вважаються також поданими на розпорядження за заявою, крім випадку, коли розпорядження повністю задовольняє заперечення або апеляцію.

₁₉, 291

>>>292>>>

5. Рішення щодо заперечення або апеляції на розпорядження за заявою може, однак, бути переданою іншому органові, який має розглянути заперечення чи апеляцію на розпорядження за заявою або якому можуть чи могли бути подані заперечення або апеляція.

6. Заперечення або апеляція на невирішення заяви можуть, однак, вважатися обгрунтованими, якщо це в інтересах особи, яка подає заперечення або апеляцію.

Стаття 6:21

1. Заперечення або апеляція можуть відкликатися у письмовій формі.

2. їх можна також відкликати усно під час слухання.

Стаття 6:22

Будь-яке розпорядження, проти якого зроблено заперечення або подано апеляцію, може, незважаючи на порушення процедурної норми, бути підтримане органом, який виносить рішення щодо заперечення або апеляції, якщо встановлено, що порушення не завдало шкоди інтересам зацікавлених сторін.

Стаття 6:23

1. Якщо на рішення щодо заперечення або апеляції можна подати апеляцію, це зазначається під час оприлюднення рішення.

2. Водночас зазначається, хто, у який строк і якому органові може подати апеляцію.

Стаття 6:24

1. За винятком статті 6:12, цей підрозділ застосовується після внесення відповідних змін, якщо можна подати апеляцію до вищого суду або апеляцію у касаційному порядку.

2. Незважаючи на статтю 6:4, апеляція у касаційному порядку подається шляхом повідомлення про апеляцію суду, на чиє рішення подано апеляцію.

РОЗДІЛ 7. СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗАПЕРЕЧЕННЯ І АДМІНІСТРАТИВНІ АПЕЛЯЦІЇ

Підрозділ 7.1 Повідомлення про заперечення, що передує апеляції в адміністративному суді Стаття 7:1

1. Особа, яка має право подати апеляцію на розпорядження до адміністративного суду, висуває заперечення проти розпорядження до подання апеляції, хіба що розпорядження:

(a) є відповіддю на заперечення або адміністративну апеляцію;

(b) підлягає затвердженню;

(c) містить затвердження розпорядження чи відмову такого затвердження або

292

>>>293>>>

(d) було підготовлене відповідно до однієї з процедур, регламентованих підрозділом 3.5.

2. Апеляція може подаватися на рішення щодо заперечення згідно з положенням, що регулює подання апеляції на розпорядження, проти якого зроблене заперечення.

Підрозділ 7.2 Спеціальні положення про заперечення Стаття 7:2

1. Перед винесенням адміністративним органом рішення щодо заперечення він надає зацікавленим сторонам можливість висловитися.

2. З цією метою адміністративний орган так чи інакше повідомляє особу, яка подала повідомлення про заперечення, і зацікавлені сторони, які висловили свої позиції з питання під час підготовки розпорядження.

Стаття 7:3

Зацікавлені сторони не потребують нагоди висловитися, якщо:

(a) заперечення очевидно неприйнятне;

(b) заперечення очевидно необгрунтоване й безпідставне;

(c) зацікавлені сторони заявили, що вони не бажають здійснювати своє право висловитися;

(d) заперечення цілком задоволене і, як наслідок, інтересам інших зацікавлених сторін не завдано шкоди.

Стаття 7:4

1. Зацікавлені сторони можуть подавати додаткові документи до дня, коли до слухання залишиться десять діб.

2. Адміністративний орган зберігає повідомлення про заперечення та всі інші документи, пов'язані зі справою, для ознайомлення з ними зацікавлених сторін принаймні впродовж тижня до проведення слухання.

3. У повідомленні про слухання увага зацікавлених сторін звертається на частину 1 і зазначається, коли й де документи будуть доступні для ознайомлення.

4. Зацікавлені сторони можуть отримати копії цих документів за ціною, що не перевищує собівартості.

5. Частина 2 не потребує застосування, якщо зацікавлені сторони погоджуються із цим.

6. Адміністративний орган може також утриматися від застосування приписів частини 2 чи то за запитом зацікавленої сторони, чи то в інший спосіб, якщо існують незаперечні підстави для збереження таємниці. Про застосування цього положення повідомляється.

7. Незаперечні підстави, так чи інакше, відсутні, якщо, згідно із Законом про урядову інформацію (публічний доступ), необхідно задовольнити запит про надання інформації, що міститься у таких документах.

293

>>>294>>>

8. Якщо незаперечною підставою є можливість завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю зацікавленої сторони, ознайомлення з відповідними документами може бути обмежене довіреною особою, яка є або адвокатом, або лікарем.

Стаття 7:5

1. Якщо слухання цілком або частково провадиться не самим адміністративним органом або його головою чи членом, слухання проводиться:

(a) особою, яка не була причетна до підготовки оскаржуваного розпорядження, або

(b) двома чи більше особами, з яких більшість, у тому числі головуючий на слуханні, не були причетні до підготовки оскаржуваного розпорядження.

2. Якщо іншого не передбачено статутною нормою, адміністративний орган вирішує, чи буде слухання провадитися у відкритому засіданні.

Стаття 7:6

1. Зацікавлені сторони заслуховуються у присутності одна одної.

2. Зацікавлені сторони можуть заслуховуватися окремо чи то з ініціативи адміністративного органу, чи то на їхній запит, якщо можна припустити, що спільне заслуховування зашкодить належному розглядові справи, або що під час слухання стануть відомими факти й обставини, які слід тримати в таємниці через обґрунтовані підстави.

3. Якщо зацікавлені сторони заслуховуються окремо, кожна з них повідомляється про питання, розглянуті під час слухання за її відсутності.

4. Адміністративний орган може також утриматися від застосування частини 3 чи то за заявою зацікавленої сторони, чи то в інший спосіб, якщо існують незаперечні підстави для збереження таємниці. Друге речення частини 6 і частини 7 та 8 статті 7:4 застосовуються після внесення відповідних змін.

Стаття 7:7

Слухання записується.

Стаття 7:8

1. На вимогу зацікавленої сторони можуть заслуховуватися свідки й експерти, яких вона залучила.

2. Витрати, пов'язані із залученням свідків та експертів, покладаються на зацікавлену сторону, яка їх залучила.

Стаття 7:9

Якщо після слухання адміністративному органові стають відомими факти або обставини, що можуть мати значення для рішення, яке має бути винесене щодо заперечення, про це повідомляються зацікавлені сторони, яким може бути надана можливість бути заслуханими із цього приводу.

294

>>>295>>>

Стаття 7:10

1. Адміністративний орган виносить рішення протягом шести тижнів після отримання повідомлення про заперечення або протягом десяти тижнів, якщо засновано комітет передбачений статтею 7:13.

2. Перебіг строку зупиняється від дня, коли особа, що подала повідомлення про заперечення, має виправити недолік, згаданий у статті 6:6, до дня, коли недоліки виправлено або коли строк, встановлений для цього, збіг і не був використаний.

3. Адміністративний орган може відкласти прийняття рішення не більше, ніж на чотири тижні. Про відкладення робиться письмове повідомлення.

4. Додаткове відкладення можливе, якщо особа, яка подала повідомлення про заперечення, погоджується із цим, а інтересам інших зацікавлених сторін не буде завдано цим шкоди або такі сторони погодилися із цим.

Стаття 7:11

1. Якщо заперечення прийнятно, оскаржуване розпорядження на цій підставі переглядається.

2. Якщо повторний розгляд дає для цього підстави, адміністративний орган відкликає оскаржуване розпорядження і, за необхідності, видає нове розпорядження замість відкликаного.

Стаття 7:12

1. Рішення на повідомлення про заперечення повинно грунтуватися на належних мотивах, які мають бути викладені під час повідомлення рішення. Якщо вирішено не провадити слухання згідно зі статтею 7:3, слід також зазначити, на якій підставі це зроблено.

2. Рішення оприлюднюється шляхом надсилання або видачі особам, для яких воно призначене. Якщо воно стосується розпорядження, яке не призначене для однієї або більше зацікавлених сторін, рішення оприлюднюється у такий самий спосіб, що й таке розпорядження.

3. Якнайшвидше після оприлюднення рішення воно повідомляється зацікавленим сторонам, які висловили свої точки зору в ході процедури розгляду заперечення або під час підготовки оскаржуваного розпорядження.

4. Стаття 6:23 застосовується після внесення необхідних змін, до повідомлення, згаданого у частині 3; у ньому слід також якомога чіткіше зазначити, з огляду на початок строку подання апеляції, коли було здійснено оприлюднення рішення, передбачене частиною 2.

Стаття 7:13

1. Ця стаття застосовується, якщо для винесення рішення щодо заперечення створено дорадчий комітет і:

(а) комітет складається з голови та принаймні двох членів;

295

>>>296>>>

(b) голова комітету не входить до складу або не є службовцем чи відповідальним перед адміністративним органом і

(c) комітет відповідає будь-яким іншим вимогам, які можуть бути встановлені статутною нормою.

2. У підтвердженні отримання, згаданому в статті 6:14, зазначається, що рекомендацію щодо заперечення дасть комітет.

3. Комітет провадить слухання. Комітет може наказати провести слухання голові або членові, який не входить до складу або не є службовцем адміністративного органу.

4. Комітет повинен прийняти рішення з питань передбачених частиною 6 статті 7:4, частиною 2 статті 7:5 і, якщо іншого не передбачено статутною нормою, статті 7:3.

5. Представник адміністративного органу запрошується на слухання і має можливість пояснити позицію адміністративного органу.

6. Висновок комітету викладається у письмовій формі і включає в себе звіт про слухання.

7. Якщо рішення щодо заперечення відрізняється від висновку комітету, причини того, чому висновок не було взято до уваги, викладаються у рішенні, а висновок надсилається разом із рішенням.

Стаття 7:14

Частина 2 статті 3:6, підрозділ 3.4 і 3.5, статті 3:41—3:45, підрозділ 3.7, за винятком статті 3:49, і розділ 4 не застосовуються.

Стаття 7:15

Розгляд заперечення не вимагає жодної плати.

Підрозділ 7.3 Спеціальні положення про адміністративні апеляції Стаття 7:16

1. До винесення апеляційним органом рішення щодо апеляції він надає зацікавленим сторонам можливість бути заслуханими.

2. Апеляційний орган так чи інакше повідомляє про це особу, яка подала повідомлення про апеляцію, а також адміністративний орган, який видав розпорядження, і зацікавлені сторони, що висловили свої точки зору під час підготовки розпорядження або у перебігу процедури заперечення.

Стаття 7:17

Зацікавлені сторони можуть не заслуховуватися, якщо:

(a) апеляція очевидно неприйнятна;

(b) апеляція необгрунтована й безпідставна;

(c) зацікавлені сторони заявили, що вони не бажають скористатися своїм правом бути заслуханими.

Стаття 7:18

1. Зацікавлені сторони можуть подавати додаткові документи і докази до моменту, поки до слухання залишиться десять днів.

296

>>>297>>>

2. Апеляційний орган зберігає повідомлення про заперечення та всі документи, пов'язані зі справою, для ознайомлення з ними зацікавлених сторін впродовж принаймні одного тижня до проведення слухання.

3. У повідомленні про слухання увага зацікавлених сторін звертається на частину 1; там же зазначається, коли й де з документами можна ознайомитися.

4. Зацікавлені сторони можуть отримати копії цих документів за ціною, що не перевищує собівартості.

5. Частину 2 можна не застосовувати, якщо зацікавлені сторони погоджуються із цим.

6. Апеляційний орган може також утриматися від застосування частини

2 на запит зацікавленої сторони або в інший спосіб, якщо існують незаперечні підстави для збереження таємниці. Про застосування цього положення повідомляється.

7. Незаперечні підстави не враховуються, якщо, згідно із Законом про урядову інформацію (публічний доступ), необхідно задовольнити запит про надання інформації, що міститься у таких документах.

8. Якщо незаперечною підставою є можливість завдати шкоди фізичному або психічному здоров'ю зацікавленої сторони, ознайомлення з відповідними документами може бути обмежене довіреною особою, яка є або адвокатом, або лікарем.

Стаття 7:19

1. Слухання проводиться апеляційним органом.

2. Проведення слухання може делегуватися за законом або відповідно до нього дорадчому комітетові, що складається з одного чи більше членів, які не є членами або працівниками апеляційного органу.

3. Слухання проводиться у відкритому засіданні, хіба що апеляційний орган вирішить інакше на вимогу зацікавленої сторони або, якщо існують незаперечні підстави, за власною ініціативою.

Стаття 7:20

1. Зацікавлені сторони заслуховуються у присутності одна одної.

2. Зацікавлені сторони можуть заслуховуватися окремо з ініціативи адміністративного органу чи на їхнє клопотання, якщо можна обгрунтовано припустити, що спільне слухання зашкодить належному розглядові справи або що під час слухання стануть відомими факти й обставини, які слід тримати в таємниці з огляду на незаперечні підстави.

3. Якщо зацікавлені сторони заслуховуються окремо, кожна з них повідомляється про питання, розглянуті під час слухання за її відсутності.

4. Апеляційний орган може також утриматися від застосування частини

3 на клопотанням зацікавленої сторони, чи то з інших причин, якщо існують незаперечні підстави для збереження таємниці. Друге речення частини 6 і частини 7 та 8 статті 7:18 застосовуються після внесення відповідних змін.

297

>>>298>>>

Стаття 7:21

Слухання записується.

Стаття 7:22

1. На вимогу зацікавленої сторони можуть заслуховуватися свідки й експерти, яких вона залучила.

2. Витрати, пов'язані із залученням свідків та експертів, покладаються на зацікавлену сторону, яка їх залучила.

Стаття 7:23

Якщо після слухання адміністративному органові стають відомими факти або обставини, що можуть мати значення для рішення, яке має бути винесене щодо апеляції, вони повідомляються' зацікавленим сторонам, яким може бути надана можливість бути заслуханими з цього приводу.

Стаття 7:24

1. Апеляційний орган повинен прийняти рішення протягом шістнадцяти тижнів після отримання повідомлення про апеляцію.

2. Якщо, однак, апеляційний орган належить до тієї ж юридичної особи, що й адміністративний орган, на чиє розпорядження подано апеляцію, він видає рішення протягом шести тижнів після отримання повідомлення про апеляцію або, якщо утворено комітет, передбачений частиною 2 статті 7:19, — упродовж десяти тижнів.

3. Перебіг строку зупиняється від дня, коли особа, що подала повідомлення про апеляцію, має виправити недолік, згаданий у статті 6:6, до дня, коли недоліки виправлено або коли строк, встановлений для цього, збіг і не був використаний.

4. Апеляційний орган може відкласти вирішення не більше, ніж на вісім тижнів.

5. У випадку, зазначеному в частині 2, апеляційний орган може відкладати вирішення не більше ніж на чотири тижні.

6. Про відкладення повідомляється письмово.

7. Додаткове продовження строку можливе, якщо особа, яка подала повідомлення про апеляцію, погоджується із цим, а інтересам інших зацікавлених сторін цим не буде завдано шкоди або такі сторони погодилися з цим.

Стаття 7:25

Якщо апеляційний орган вважає, що апеляція є прийнятною і обгрунтованою, він скасовує оскаржуване розпорядження і, за необхідності, видає нове розпорядження, що його замінює.

Стаття 7:26

1. Рішення щодо апеляції має ґрунтуватися на належних мотивах, які повинні бути викладені під час оприлюдення рішення. Якщо вирішено не

298

>>>299>>>

провадити слухання згідно зі статтею 7:17, слід також зазначити, на якій підставі це робиться.

2. Якщо рішення відрізняється від висновку комітету, згаданого у частині 2 статті 7:19, у рішенні зазначаються причини того, чому висновок був залишений поза увагою, а сам висновок надсилається разом із рішенням.

3. Рішення оприлюднюється шляхом надсилання або видачі особам, яких воно стосується. Якщо воно стосується розпорядження, яке не призначене для однієї або більше зацікавлених сторін, рішення оприлюднюється у той самий спосіб, що й таке розпорядження.

4. Якнайшвидше після оприлюднення рішення воно повідомляється адміністративному органові, на чиє розпорядження подано апеляцію, особам, яким призначалося оскаржуване розпорядження, і зацікавленим сторонам, що висловили позиції під час апеляційної процедури.

5. Стаття 6:23 застосовується, після внесення необхідних змін, до повідомлення, згаданого у частині 4; слід також якомога чіткіше зазначити, з огляду на початок строку подання апеляції, коли було здійснено оприлюднення рішення, передбачене частиною 3.

Стаття 7:27

Частина 2 статті 3:6, підрозділи 3.4 та 3.5; статті 3:41—3:45, підрозділ 3.7, за винятком статті 3:49, та розділ 4 не застосовуються.

Стаття 7:28

За розгляд апеляції не стягується жодної плати.

РОЗДІЛ 8 СПЕЦІАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗВЕРНЕННЯ ДО ОКРУЖНОГО СУДУ¹"

РОЗДЛІЛ 10 ПОЛОЖЕННЯ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ОРГАНИ