ТЕМАТИКА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

з курсу " КРИМІНОЛОГІЇ"

Тема №1 Кримінологія як наука. Поняття, предмет, завдання і функції кримінології.

Тема №2 Історія становлення кримінології і її сучасний стан в Україні.

Тема №3 Злочинність та її ознаки.

Тема № 4 Особа злочинця.

Тема № 5 Причини і умови конкретних злочинів.

Тема № 6 Профілактика злочинів. Віктимологічна профілактика злочинів.

Тема № 7 Методика і процедура кримінологічних досліджень. Кримінологічне

прогнозування і планування.

Тема 1. Кримінологія як наука (2 год.)

План семінару

1. Поняття, предмет, завдання і функції кримінології

2. Методологія і методи кримінології

3. Місце кримінології в системі інших наук

4. Система кримінології

Тематика рефератів та доповідей

1. Основні категорії і терміни для засвоєння

2. Кримінологія як соціально-правова наука. Предмет кримінології. Завдання кримінології. Функції кримінології.

3. Методи кримінології.

4. Система кримінології.

Завдання для виконання

1. Стверджується, що дані кримінологічної науки відіграють важливу роль у розробці нових законів з кримінального права і підвищенні ефективності кримінального законодавства. Обґрунтуйте це положення.

2. У США кримінологію вивчають не тільки на юридичних факультетах, а й на соціологічних, політологічних, психологічних, медичних. Ваша думка з цього приводу.

2. Вирішити тестові завдання:

1. Що таке кримінологія?

а) юридична наука, яка вивчає механізм вчинення злочинів;

б) прикладна наука, яка вивчає злочинність та її основні характеристики;

в) соціолого-правова наука, що вивчає злочинність, особу злочинця, причини та умови, а також заходи попередження злочинів;

г) галузь кримінального права.

2. Головним елементом предмета кримінології є:

а) злочинність;

б) особа злочинця;

в) причини та умови злочинності;

г) протидія злочинності.

3. Завданням кримінології є:

а) охорона від злочинних посягань;

б) вивчення суб’єктів злочину та особи злочинця;

в) виявлення та аналіз факторів, які детермінують злочинність;

г) вивчення статистичних даних.

4. До функції кримінології відноситься:

а) охоронна;

б) казуїстична;

в) прогностична;

г) регулятивна.

5. За рівнем узагальнення науково-практичної інформації систему кримінології складають:

а) розгляд основних положень науки кримінології;

б) викладення загальнотеоретичних питань;

в) розгляд, упорядкування та розподіл всіх проблем що вивчаються кримінологією;

г) Загальна та Особлива частини.

6. Який метод не відноситься до соціологічного:

а) анкетування;

б) інтерв’ювання;

в) вивчення документів;

г) статистичне групування та зведення;

д) експеримент.

7. Кримінологія пов’язана з:

а) юридичними науками;

б) філософією;

в) психолого-педагогічними науками;

г) усе перераховане.

8. Особлива частина кримінології розглядає такі положення:

а) кількісні і якісні характеристики злочинності;

б) положення, що стосуються окремих видів злочинів;

в) вчення про особистість злочинців;

г) вчення про злочин.

9.За якими критеріями поділяється весь масив злочинності в Особливій частині:

а) за особливістю антисоціальної спрямованості злочинного посягання та характером криміногенної мотивації злочинної поведінки винної особи;

б) за особистістю контингенту злочинців;

в) за розділами Кримінального кодексу;

г) „а”, „б”.

10.Назвіть групи злочинів згідно з урахуванням особистості контингенту злочинців:

а) організована злочинність;

б) жіноча злочинність;

в) рецидивна злочинність;

г) пенітенціарна злочинність;

д) посадові злочини;

е) „а”, „б”, „в”;

є) „б”, „в”, „д”;

ж) „б”, „в”, „г”.

11.Назвіть групи злочинів згідно з особливостями антисоціальної спрямованості злочинного посягання та характером криміногенної мотивації поведінки їх суб’єктів:

а) насильницька злочинність;

б) професійна злочинність;

в) злочинність неповнолітніх та молоді;

г) економічна злочинність;

д) злочини проти державної та колективної власності;

е) „а”, „б”, „д”;

є) „в”, „г”, „д”;

ж) „а”, „г”, „д”.

12.Головне завдання Особливої частини кримінології полягає:

а) у вивчені кримінологічних понять та характеристик окремих видів і груп злочинів;

б) у розробленні комплексних заходів з їх попередження;

в) у вивчені статистичних даних окремих злочинів;

г) „а”, „б”;

д) „а”, „б”, „в”.

13.Значення Особливої частини полягає в тому, що:

а) збирає і накопичує значний емпіричний матеріал про окремі прояви злочинності;

б) виявляє різноманітні ознаки і властивості певних злочинців;

в) уточнює причинно-наслідкові комплекси, які породжують, обумовлюють окремі види (групи) злочинів;

г) конкретизує заходи боротьби з ними;

д) „а”, „б”, „в”;

е) „а”, „б”, „г”;

є) „а”, „б”, „в”, „г”.

14. Представники соціологічного напрямку у кримінології (Ф.Ліст, Ван-Гамель, Прінс) вважали, що:

а) причини злочинності лежать не в соціальних умовах, а в самому злочинці, його анатомічних, фізіологічних, психічних і моральних властивостях, отриманих при народженні;

б) основні чинники злочинності вбачали в суспільних відносинах;

в) причини злочинності лежать як в соціальних умовах, так і в самому злочинці;

г) причини злочинності залежать від морально-психологічних якостей особи.

15. Представники антропологічного напрямку у кримінології (Ч.Ломброзо, Е.Феррі, Р.Гарофало) вважали, що:

а) причини злочинності лежать не в соціальних умовах, а в самому злочинці, його анатомічних, фізіологічних, психічних і моральних властивостях, отриманих при народженні;

б) основні чинники злочинності вбачали в суспільних відносинах;

в) причини злочинності лежать як в соціальних умовах, так і в самому злочинці;

г) причини злочинності залежать від морально-психологічних якостей особи.

Література до семінару:

1. Аврутин Ю. Е. Гилинский Я. И. Криминологический анализ преступности в регионе. Методология, методика, техника. — Ленинград, 1991.

2 Бабаев М. М. Социальные последствия преступности — М., 1982.

3 Вицин С. В. Системный подход и преступность. — М., 1980.

4. Долгова А. И. Системно-структурный характер преступности // Вопросы борьбы с преступностью — М., 1984. — Вып. 41.

5. Джекебаев У. С. Преступность как криминологическая пробле­ма. — Алма-Ата, 1974.

6. Изменения преступности и проблемы охраны правопорядка — М., 1994.

7. Латентная преступность: познание, политика, стратегия — М., 1993.

8. Карпец И. И. Преступность: иллюзии и реальность. — М., 1992.

9. Криминология: Учебник / Под ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. — М.:

Юристъ, 1995.

10. Криминология: Учебник / Под ред Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. — М.:

МГУ, 1994.

11. Криминология: Учебник для вузов / Под ред. А. И. Долговой — М.:Инфра-М,

1997.

12. Криминология: Учебник / Под ред. Б. В. Коробейникова, Н. Ф. Куз­нецовой, Г. М. Миньковского. — М.: Юрид. лит., 1988. — 295 с.

13. Матти Лайне. Криминология и социология отклоненного пове­дения. — Хельсинки, 1994.

14. Литвак О. Злочинність: її причини та профілактика. — Київ: Україна, 1997. — 168

с.

15. Лунеев В. В. Преступность XX века: мировой криминологичес­кий анализ. — М.: Норма, 1997. — 498 с.

16. Остроумов С. С. Преступность и ее причины в дореволюцион­ной Росиии. — М., 1980.

17. Преступность и правонарушения. Статистический сборник. — М., 1992.

18. Преступность в Украине // Бюллетень законодательства и юридической практики Украины — № 2. — 1994.

19. Территориальные различия преступности и их причины: Сб. науч.. тр.- —М., 1988.

20. Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань — Київ: Артек, 1997. — 208с.

21. Яковлев А. М. Теория криминологии и социальная практика. — М., 1985.

22. Crime and Criminal Justice in Europe and North America — Helsinki: HEUNI series. — Vol. 25. — 1995.

Тема №2 Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні.

1. Виникнення кримінології як науки та історія її розвитку.

2. Школи кримінології та їх представники.

3. Сучасні українські кримінологи.

4. Розвиток кримінології в 20-30 роки ХХ ст., відновлення її в 60-ті роки ХХ ст. та її сучасний стан.

5. Нові напрямки у функціонуванні спеціалізованих науково-дослідних установ в Україні після 1991 р. та діяльність Кримінологічної асоціації.

6. Злочинність як фундаментальна категорія кримінології.

7. Різні точки зору щодо визначення злочинності. Злочинність як соціальне явище. Злочинність як правове явище.