3. Проблеми «переліків платних послуг» 3.1. Правові основи

Окремою проблемою в сучасній практиці України на сьогодні є затвердження переліків платних послуг, які можуть надаватись органами державної влади, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями. Формально правовою підставою для появи таких «переліків» є норма Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою «перелік платних послуг, які можуть надаватись органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримують-

¹⁴⁷ Див.: Люхтергандт О. Проект Адміністративного процедурного кодексу України та сучасне адміністративне процедурне право // Юридичний журнал. 2002. № 5. — С. 27. ^ш Див.: Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні: Мо-ногр. - К.: Факт, 2002. - С 107-108.

121

>>>122>>>

ся за рахунок коштів відповідних бюджетів, встановлюється (виділено мною. — В.Т.) Кабінетом Міністрів України»¹⁴⁹. На жаль, мотивацією появи актів уряду з переліками платних послуг є не впровадження ідеології послуг на практиці, а звичайне прагнення органів виконавчої влади покращити свій фінансовий стан, адже плата за ці послуги повністю або частково надходить в розпорядження цих органів і використовується на їх власні потреби.

Проте розв'язання проблеми дефіциту бюджетного фінансування за рахунок приватних осіб має цілу низку недоліків як з точки зору законності, так і з погляду ефективності публічної адміністрації. Зазначена норма в принципі суперечить Конституції України, згідно з якою повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначаються виключно законом¹⁵⁰. Право органу влади надавати будь-яку послугу є повноваженням органу. Отже, належною правовою підставою для здійснення цього повноваження, тобто для надання цієї послуги, є лише закон і акти, прирівняні до нього за ієрархією¹⁵¹. Послуги не можуть «встановлюватися» Кабінетом Міністрів, бо етимологічно це допускає можливість запровадження урядом нових послуг, не передбачених законом.

Щодо інших органів державної влади (крім виконавчої) та органів місцевого самоврядування, Кабінет Міністрів України взагалі не має повноважень визначати, які послуги надаються цими суб'єктами, адже уряд не може встановлювати їхні повноваження. А з даної норми податкового законодавства випливає, що уряд може надати, наприклад, Президенту України, право надавати якісь платні послуги.

Крім того, на нашу думку, недоцільно затверджувати окремі переліки послуг для державних і комунальних підприємств, установ та організацій. Вони як звичайні суб'єкти господарювання повинні мати право надавати будь-які послуги нарівні з приватним сектором. Більше того, вони повинні самі «боротися» за свого споживача та за розширення кола клієнтів. Необхідно лише забезпечити належний контроль за ефективністю використання виділених їм публічних коштів та ціноутворенням. Ці функції повинні здійснювати ті органи, до сфери відповідальності яких належать зазначені підприємства, установи та організації, Антимонопольний комітет України тощо.

Отже, підставою для надання адміністративних послуг є лише закон. Акти Кабінету Міністрів України і Президента України можуть використовуватись тільки для перерозподілу між органами виконавчої влади функцій та повноважень, визначених законами, у зв'язку з утворенням, реорганізацією й ліквідацією органів виконавчої влади.

Крім того, конструкція вищезгаданої норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є некоректною в тій частині, що дані

¹⁴⁹ Абзац п'ятий підпункту 7.11.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції від 22 травня 1997 року.

¹⁵⁰ Див. частину другу статті 6, частину другу статті 19, частину другу статті 120 Конституції України.

¹⁵¹ Маються на увазі чинні декрети Кабінету Міністрів України, прийняті на виконання делегованих повноважень, та укази Президента України з економічних питань, прийняті відповідно до пункту 4 Перехідних положень Конституції України.

122

>>>123>>>

послуги «можуть надаватися». Адже, якщо за органом закріплено повноваження на надання певної послуги, то це його право і обов'язок водночас.