§ 3. Орган публічної адміністрації зобов'язаний зазначати в матеріалах справи про причини відходу від принципу, зазначеного в § 1.

Ст. 11. Органи публічної адміністрації зобов'язані роз'яснювати сторонам принципові передумови, якими вони керуються у вирішенні справи, аби таким чином в міру можливості доводити до виконання сторонами рішення без застосування засобів примусу.

Ст. 12. § 1. Органи публічної адміністрації зобов'язані діяти в справі уважно і швидко, користуючись за можливості найпростішими засобами, що ведуть до її вирішення.

§ 2. Справи, які не вимагають збирання доказів, інформації або з'ясувань, мають бути вирішені негайно.

308

>>>309>>>

Ст. 13. § 1. Справи, в яких беруть участь сторони зі спірними інтересами, можуть бути вирішені шляхом угоди, укладеної перед органом публічної адміністрації (адміністративна угода).

§ 2. Орган публічної адміністрації, що здійснює провадження у справі, зобов'язаний у таких випадках вживати заходів, які схилятимуть сторони до укладення угоди.

Ст. 14. § 1. Справи повинні вирішуватися в письмовій формі.

§ 2. Справи можуть бути вирішені усно, якщо в цьому полягає інтерес сторони, а правова норма не перешкоджає цьому. Зміст, а також суттєві мотиви такого вирішення мають бути занотовані в актах у формі протоколу або підписаної сторонами примітки.

Ст. 15. Адміністративне провадження є двохінстанційним.

Ст. 16. § 1. Рішення, які не можуть бути предметом апеляції в адміністративному порядку, є остаточними. Відхилення або зміна таких рішень, ствердження їхньої недійсності, а також відновлення провадження може настати тільки у випадках, передбачених у кодексі або в окремих законах.

§ 2. Рішення можуть бути оскаржені до адміністративного суду з причини їх невідповідності закону, на принципах і в порядку, визначеному в окремих законах.

Розділ 3. Органи вищого рівня і верховні органи

Ст. 17. Органами вищого рівня в розумінні кодексу є:

1) щодо органів одиниць територіального самоврядування — самоврядні апеляційні колегії, якщо окремі закони не встановлюють іншого;

2) щодо воєвод — міністр за компетенцією справи;

3) щодо органів публічної адміністрації, які не зазначені в пунктах 1 і 2, — відповідні вищі органи або міністри відповідної компетенції, а в разі відсутності таких — державні органи, які здійснюють нагляд за їхньою діяльністю;

4) щодо органів громадських організацій — відповідні органі вищого рівня таких організацій, а в разі відсутності таких — державний орган, що здійснює нагляд за їхньою діяльністю.

Ст. 18. Верховними органами в розумінні кодексу є:

1) щодо органів урядової адміністрації, органів одиниць, територіального самоврядування, за винятком самоврядних апеляційних колегій, а також органів державних і комунальних організаційних одиниць — Голова Ради Міністрів або відповідні міністри;

2) щодо інших органів, ніж зазначені у пункті 1, — відповідні органи в межах компетенції;

309

>>>310>>>

3) щодо органів громадських організацій — керівні органи цих організацій, а у разі відсутності такого органу — Голова Ради Міністрів або міністр, відповідальний за здійснення вищого нагляду за їх діяльністю.

Розділ 4. Компетенція органів

Ст. 19. Органи публічної адміністрації дотримуються своєї предметної й територіальної компетенції.

Ст. 20. Предметна компетенція органу публічної адміністрації встановлюється згідно з приписами про сферу його діяльності.

Ст. 21. § 1. Територіальна компетенція органу публічної адміністрації встановлюється:

1) у справах, що стосуються нерухомості, — згідно з її місцезнаходженням; якщо нерухомість розташована на території компетенції двох або більше органів, компетентним визнається орган, на території якого розташована більша частина нерухомості;

2) у справах, що стосуються діяльності підприємства, — за місцем, у якому діє, діяло або буде діяти підприємство;

3) в інших справах — за місцем проживання (місцезнаходженням) у країні, а в разі непроживання в країні — за місцем перебування сторони або однієї із сторін, у випадку, якщо жодна зі сторін не має в країні місця проживання (місцезнаходження) або перебування, — за місцем останнього місця їх проживання (місцезнаходження) або перебування в країні.

§ 2. У разі неможливості визначення територіальної компетенції в зазначений у § 1 спосіб справа належить до органу, компетентного для місця, в якому відбулася подія, що спричинила початок провадження, або, за неможливості встановлення такого місця, — до органу, компетентного для території Центральної дільниці в місті-столиці Варшаві.

Ст. 22. § 1. Спори щодо компетенції вирішуються:

1) між органами одиниць територіального самоврядування, за винятком зазначених у пунктах 2—4 — в спільному для них органі вищого рівня, а в разі відсутності такого органу — адміністративним судом;

2) між керівниками служб, інспекцій і контролю об'єднаної адміністрації які належать до одного повіту, що діють від власного імені або від імені старости — старостою;

3) між органами об'єднаної адміністрації в одному воєводстві включно з пунктом 2 — воєводою;

4) між органами одиниць територіального самоврядування в різних воєводствах у справах, що належать сфери відання урядової адміністрації, — міністром, відповідальним за справи публічної адміністрації;

5) (вилучений);

310

>>>311>>>

6) між воєводами або органами об'єднаної адміністрації в різних воєводствах — міністром, відповідальним за справи публічної адміністрації;

7) між воєводами і органами необ'єднаної адміністрації — міністром, відповідальним за справи публічної адміністрації, за погодженням з органом, що здійснює нагляд над органом, що спорить із воєводою;

8) між органами публічної адміністрації іншими, ніж зазначені в пунктах 1—4, 6 і 7, — спільним для них органом вищого рівня, а в разі відсутності такого органу — міністром, відповідальним за справи публічної адміністрації;

9) між органами публічної адміністрації, якщо одним із них є міністр, — Головою Ради Міністрів.